Приводом для розгляду справи 20 січня 2012 року на пленарному засіданні Конституційного Суду України відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Жашківської районної заради Черкаської області. Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону про КСУ, була практична необхідність у з' ясуванні та офіційній інтерпретації положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України в аспекті таких питань :
- що слід розуміти під інформацією про особістові і сімейне життя, зокрема, чи належить така інформація до конфіденційної інформації про особу;
- чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особістові і сімейне життя.
Потреба в офіційному тлумаченні вказаних положень Конституції України автор клопотання обгрунтовував наявністю практичної необхідності у їх з' ясуванні та офіційній інтерпретації з метою забезпечення конституційного порядку у сфері реалізації конституційних прав на інформацію та невтручання у особістові і сімейне життя людини, зокрема посадової особини.
Вирішуючи порушене в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з такого.
1. Згідно з Конституцією України:
людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина деручи статті 3);
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особини зобів' язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19);
усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21);
кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості (стаття 23);
громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частини деручи, друга статті 24);
кожна людина має невід'ємне право на життя (частина деручи статті 7);
кожен має право на повагу до його гідності (частина деручи статті 8);
кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина деручи статті 68);
виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади регулювання шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики (пункти 1, 6, 12 частини першої статті 92).
2. Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання у його особістові і сімейне життякрім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що:
збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особістові життя фізичної особини без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України);
поширення персональних даних без згоди суб' єкта персональних даних або уповноваженої ним особини дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297 - VI (далі - Закон № 2297);
конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особини у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умів, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657 - ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657);
розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939 - VI (далі - Закон № 2939).
Таким чином, лише фізична особаякої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особини на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особістові та сімейне життя узгоджується із міжнародно- правовими актами
Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особістові і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинний зазнавати свавільного чи незаконного втручання у його особістові і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
За Цивільним кодексом України зміст права на недоторканність особистого і сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271, 301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав (частина третя статті 269 Цивільного кодексу України).
Особистим життям фізичної особини є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під година виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яку здійснюється на засідках, визначених у Сімейному кодексі України:
кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4);
ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5);
регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особістові свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Конституційний Суд України виходив з того, що неможливо визначити абсолютно всі відіа поведінки фізичної особини у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях худе.
|
Олексій Мервінський |
Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особини на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.
Інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина деручи статті 11 Закону № 2657).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина деручи статті 20 Закону № 2657).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб' єктами владних повноважень своїх обов' язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб' єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина деручи статті 1 Закону № 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб' єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особини у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умів, а також у інших випадках, визначених законом (частини деручи, друга статті 21 Закону № 2657).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреси, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).
Конституційний Суд України у абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація не є вичерпним.
Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається у шкірному конкретному випадку.
Олексій Мервінський, голова Державної служби України з питань захисту персональних даних.
У 2-ій частині статті розкрито законодавче регулювання конфіденційної інформації, у тому числі стосовно публічних осіб, а також аналіз деталізації цих норм Конституції в Законі про захист персональних даних.
Також дивитеся в розділі ЮРTV відеоінтерв'ю з Олексієм Мервинским: Як зміниться робота держслужби з питань захисту персональних даних з 1 липня? Які результати перших перевірок баз персональних даних на великих українських підприємствах? Чи варто бізнесу чекати повторного відстрочення резонансної норми про штрафні санкції? і так далі
