Скелети в шафі або як грамотно розвестися в Україні

Ні для кого не секрет, що розлучення - справа морочлива. Можливо навіть більше, ніж попереднє йому весілля. На жаль (чи на щастя?) у нас доки не практикуються масові розлучення як у Бразилії - там, в невеликому містечку, провели шлюборозлучну процедуру для 70 пар з низьким рівнем прибутків. Таким чином, що набридли один одному дружини без особливих претензій (майнових або ж наявність дітей) змогли практично в миті ока отримати "свободу". Що ж, у нас для отримання документу про розлучення необхідно пройти трохи більше довгу процедуру. У кращому разі - сходити на уклін у відділення місцевого РАГСа, в гіршому ж припаде ще, і перетерпіти усі принади судових розглядів, включаючи обговорення, кому дістанеться улюблений чайний сервіз/собака/будинок/ діти … і так далі

РОЗЛУЧЕННЯ: Вам наліво, мені направо

За початкову в статті приймемо ситуацію, коли обох чоловіків живиніхто не пропадав без вісті, не був визнаний недієздатним і так далі і тому подібне, і обоє виявили бажання розірвати брак.

Якщо у подружжя немає дітей, то після подачі ними відповідної заяви в органи РАГС, через місяць, незалежно від наявності майнових суперечок, буде складений актовий запис про розірвання браку згідно ч.2,3 ст.106 Сімейного кодексу України (далі - СК).

Розділ майна може відбуватися як добровільно по взаємній згоді подружжя на підставі ч.2 ст. 69 СК, так і в судовому порядку згідно ч.1 ст.70 СК. У першому випадку, з юристів, що називається - хабарі гладкі через їх незатребуваність в цьому процесі. Ну а в другому без них ніяк не обійтися, адже проблеми виникають саме тоді, коли справа доходить до розділу спільно нажитого майна. Усе ускладнюється за умови, якщо у подружжя загальний бізнес.

Згідно із загальними принципами, встановленими діючим СК, усе майно, придбане дружинами за час браку, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права загальної спільної власності подружжя. При розділі названого майна частини подружжя, якщо інше не обумовлене останніми в договорі, є рівними. Але при цьому існує ряд нюансів, що стосуються розділу майна подружжя, пов'язаного з корпоративними правами, відмічає Юлія Яшенковастарший юрист AstapovLawyers.

По-перше, за наявності у одного з/або у обох подружжя акцій акціонерного товариства такі акції підлягають розділу між ними як речі (виходячи із ст. 177 Цивільного кодексу України)за умови, що такі акції були придбані за рахунок спільних засобів подружжя. "До останніх, серед іншого - нагадує юрист, - відноситься заробітна плата, пенсія, стипендія і інші прибутки (за винятком премій, нагород, а також грошових коштів, отриманих в дар або в порядку спадкоємства, або виручених від відчуження майна, отриманого в дар або в порядку спадкоємства) ".

По-друге, якщо один з/або обидва чоловіки являються власниками корпоративних прав інших суспільств (наприклад, з обмеженою або додатковою відповідальністю)тобто учасниками вказаних суспільств, ситуація з розділом майна йде трохи інакше. Так, згідно ст. 12 ЗУ "Про господарські суспільства" майно, внесене учасником до засновницького фонду суспільства, є власністю останнього. Отже, з моменту внесення до засновницького фонду майна не є об'єктом права загальної спільної власності подружжя. При цьому розділу між дружинами може підлягати виключно дохід, отриманий від суспільстваякщо внесок до засновницького фонду був зроблений за рахунок спільного майна. А у разі, якщо такий внесок був зроблений із спільних засобів без згоди іншого з подружжя або з порушенням вимог про порядок розпорядження загальної спільної власності, останній має право на компенсацію вартості своєї долі.

Також пані Яшенкова підкреслює, що коли мова заходить про ЧП або ФОПах, то режим загальної спільної власності на майно останніх також не поширюється. При цьому, як і у попередньому випадку, другою з подружжя має лише право на частку від отриманих в результаті діяльності ЧП або ФОПа прибутків.

Ще одна низка запитань виникає у разі, коли після розлучення залишаються зобов'язання по раніше отриманих і не погашених кредитах, підкреслює Ростислав Кравецстарший партнер Адвокатської компанії "Кравец, Новак і партнери". Приміром Верховний суд України у своїй постанові пленуму чітко вказує, що при розділі майна враховуються також борги подружжя і правовідносини по зобов'язаннях, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК). Але в той же час Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ у своїй постанові пленуму від 30.03.2012 №5 вказує, що положення статті 65 СК:

-регулируют стосунки, що стосуються розпорядження майном, яке знаходиться в загальній спільній власності подружжя;

-не торкаються права одного з подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою по отриманню у власність грошових коштів.

Виходячи з такої діаметрально протилежної позиції судів вищих інстанцій виникає нонсенс - кредитний договір можна укласти без згоди другого чоловіка, але відповідальність за його виконання нестимуть обох чоловіків.

Окрім подібних казусів в судовій практиці трапляється, що і самі претенденти на категорію "екс" в подружніх стосунках бувають не зовсім чесні один з одним і навмисно перекручують існуючу норму Закону. У юристів таких прикладів вистачає. Юлія Журбенкоюрист ЮФ "Вронський, Вронська і Партнери" розповідає: "У нас була справа, коли жінка, задовго до того, що одружується, ретельно і навмисно збирала доказову базу спільного проживання з майбутнім чоловіком (чеки, платежки, путівки і тому подібне), щоб при розлученні претендувати і на майно, яке було придбано до шлюбу. У такому разі, необхідно було встановити факт проживання однією сім'єю без браку".

Про практичні нюанси визнання особистою приватною власністю дружини або чоловіка майна, придбаного ними за час браку, але за засоби, які належали їй, йому особисто, згадує Ростислав Кравец: "В деяких випадках, "передбачливі" дружини з метою захистити майно, придбане в шлюбі, від можливих претензій іншого чоловіка прибігають до не хитрої схеми. Так, майно отримується близьким родичем чоловіка і надалі дарується безпосередньо йому. У такому разі, при розлученні, інший чоловік не матиме права претендувати на таке майно згідно п.2. ч.1 ст. 57 СК".

Слід пам'ятати про такі можливі каверзи, щоб в наслідок у разі розлучення не потрапити в пастку, вибратися з якої з мінімальними втратами буде не так вже і легко.

Батьки і подіті

Додаткові складнощі при розлученні виникають, якщо у подружжя подіті, але відсутнє розуміння того як, з ким і на які засоби вони житимуть після розлучення. Пані Журбенко відмічає, що частенько такі шлюборозлучні процеси супроводжуються спорами відносно аліментів на утримання дитини, участі однієї з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, управління майном дитини і інші. В цілому ситуацію можна вирішити добровільно (ст. 157 СК), звернутися в органи опіки і опікування (ст. 19, 158 СК) або в судовому порядку (ст.19, 159 СК).

Ст. 109 СК визначає, що дружини при подачі позову про розірвання браку можуть одночасно подати письмовий договір про те, з ким з них проживатимуть діти, яка участь в забезпеченні умов їх життя прийматиме той з батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

На практиці ж, відмічає пан Кравец, дружини украй рідко подають такий письмовий договір. У кращому разі, в позовній заяві вказується, з ким з подружжя проживає дитина. Що надалі призводить до досить затяжних спор. При цьому не варто забувати, що місце проживання дитини, що не досягла 10 років, визначається за угодою батьків; що досягло 10 років - по загальній згоді батьків і самої дитини, а що досягло 14 років визначається самою дитиною. Крім того, спори відносно участі однієї з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, відбиранні дитини від особи, яка тримає його у себе не на підставі закону або рішення суду відбуваються з обов'язковою участю органу опіки і опікування.

Для вирішення суперечок, у тому числі відносно визначення місця проживання дитини приміром, можна удатися до підписання світової угодинагадує юрист. Багато спор в цій сфері закінчуються твердженням судом світової угоди між дружинами. Надалі, у разі невиконання такої світової угоди, сторонам доводиться звертатися в старанну службу, яка не рідко, у зв'язку з невідповідністю світової угоди ст. 18 Закону України "Про старанне виробництво" відмовляє у відкритті старанного виробництва. Тоді зацікавленій стороні знову доводиться звертатися до суду з позовом про спонукання до виконання світової угоди. І подібні судові тяжби можуть затягнуться на досить тривалий термін.

Також, для того, щоб вирішити сімейний конфлікт Р. Кравец рекомендує удатися до послуг сімейною медиациияка останнім часом досить успішно використовується при подібних спорах.

Всього передбачити просто неможливо, але "профілактика" не перешкодить. В якості одного з таких засобів можна назвати шлюбний договір, який неодноразово згадується юристами як інструмент, який здатний полегшити тривалий і складний процес розділу майна, а іноді - повністю його уникнути. Але, незважаючи не очевидні плюси такого інституту сімейного права, популярним він так і не став. "За даними Мінюсту, - відмічає пані Журбенко - за 2010 рік було укладено 417 шлюбних договорів з більше 300 тис. зареєстрованих браків". Таку ж "сумну" статистику відмічає і Юлія Яшенкова : "До укладення шлюбного договору прибігає не більше 1 % пари".

Проте навіть наявність шлюбного контракту не завжди є гарантією при розділі майна. "У законодавстві передбачені випадки визнання шлюбного контракту недійсним. Зокрема, в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, які ставлять одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права і інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними по підставах, встановлених ГК. Хоча в судовій практиці такі спори досить рідкісні", - резюмує Ростислав Кравец.

Наталія Шнырпортал ЮРЛИГА