Питання оформлення права власності на земельні ділянки не втрачає своєї актуальності. Особливо цікавий він в ракурсі обміну земельних сертифікатів на акти на право власності на землю. Процес отримання документів, що засвідчують право власності громадян на землю, в цілому був завершений в 2008 році, проте декілька відсотків паїв досі шукають своїх власників.
Як вважають в Госземагентстве, серед головних причин, що не дозволяють завершити обмін сертифікатів на акти- смерть власників і неуспадковне право на їх паї, відсутність коштів для оплати землевпоряджувальних робіт, небажання ставати власниками землі через наступну втрату державних субсидій, а також перебування громадян на заробітках в інших країнах.
Крім того, існує проблема і з обізнаністю в процедурі обміну земельних сертифікатів. Але без остаточної заміни сертифікатів на держакти процес приватизації земель в Україні, який є першим етапом земельної реформи, не може вважатися завершеним. У зв'язку з цим Госземагентство планує до кінця цього року остаточно завершити обмін земельних сертифікатів на державні акти усім бажаючим громадянам.
Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частин (паїв) " від 5 червня 2003 року (зі змінами від 17.11.2009 року) визначив категорію осіб, що мають право на земельну частину (пай). Так, згідно ст. 1 Закону право на земельну частину (пай) мають наступні категорії осіб :
- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів і інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частину (пай) у встановленому законодавством порядку;
- громадяни - спадкоємці права на земельну частину (пай), засвідченого сертифікатом;
- громадяни і юридичні особи України, які відповідно до законодавства України придбали право на земельну частину (пай);
- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, виселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, які самостійно переселилися з територій, які були радіоактивно забруднені, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які живуть в сільській місцевості.
Згідно із статтею 2 Закони, основним документом, який засвідчує право на земельну частину (пай), являється сертифікат на право на земельну частину (пай), виданий районною (міський) державною адміністрацією.
Земельний сертифікат - це в першу чергу документ, який засвідчує право його власника на земельну частину і визначає її умовний розмір і вартість. |
Зверніть увагу, земельний сертифікат - це в першу чергу документ, який засвідчує право його власника на земельну частину і визначає її умовний розмір і вартість. Сертифікати видає державний орган. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно розміщена його частина землі, і не може самостійно її обробляти. Але своє право на земельну частину громадянин може передати у спадок, продати кому-небудь або обміняти. Крім того, громадянин має право виділити свою земельну частину із складу земель і господарювати на цій землі самостійно. Закон вимагає, щоб земельний сертифікат був виданий власникові особисто. Не варто передавати сертифікат на зберігання іншим особам.
Право на земельну частину (пай) не залежить ні від стажу роботи, ні від виробничих показників, ні від особистих заслуг, ні від місця проживання і так далі. Навіть якщо після отримання сертифікату людина звільнилася з підприємства або переїхала куди-небудь, він не втрачає право на земельну частину. Це право гарантоване законодавством України (для осіб, визначених вище), і ніхто не може бути позбавлений цього права інакше, як за рішенням суду.
Власник земельного сертифікату має право на частину землі господарства. Але, отримати землю в користування можна тільки потім виділення частини в натурі на місцевості і отримання державного акту на право власності на земля. Здійснюється така процедура таким чином.
Згідно із статтею 3 Закони, власники сертифікатів, які виявили бажання отримати земельну частину (пай), що належить їм, в натурі (на місцевості), повинні подати в того, що відповідає сільською, селищна, міська рада або до районної державної адміністрації заява про виділення їм земельній частині (паю) в натурі (на місцевості). До такої заяви власники додають і свій сертифікат на право власності на земельну частину (пай). На підставі такої заяви сільська, селищна, місцева рада або районна державна адміністрація приймає рішення.
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення відносно виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частин (паїв) в межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Далі сільською, селищна, міська рада або районна державна адміністрація :
1. уточнюють списки осібякі мають право на земельну частину (пай);
2. уточнюють розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розділу між власниками земельних частин (паїв);
3. укладають із землевпоряджувальними організаціями договори на виконання робіт по землеустрою відносно виділення земельних частин (паїв) в натурі (на місцевості) і виготовлення технічної документації, яка потрібна для складання документів, які засвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
Місцева рада або райдержадміністрація укладають із землевпоряджувальними організаціями договори на виконання робіт по землеустрою відносно виділення паїв, або ж сприяють укладенню таких договорів. |
4. сприяють в укладенні договорів на виконання землевпоряджувальними організаціями робіт по землеустрою відносно виділення земельних частин (паїв) в натурі (на місцевості) і виготовлення технічної документації, яка потрібна для складання документів, які засвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частину (пай), або за рахунок грошових коштів підприємств, установ і організацій, які орендують земельні частини (паї), проектів технічної допомоги і так далі;
5. передають землевпоряджувальним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частину (пай).
Після здійснення таких дій, в роботу вступають землевпоряджувальні організації (повинні мати ліцензію на проведення землевпоряджувальних робіт)які:
1. проводять рекогносцирування місцевості - уточнюють на місцевості земельні масиви, які підлягають паеванию, і визначають місця встановлення межових знаків;
2. проводять геодезичні роботи - встановлюють межові знаки на місцевості. Межі земельних масивів і межові знаки визначаються в державній системі координат;
3. проводять кадастрове картографування - виконують кадастрову зйомку земельних масивів, які приватизовуються.
4. розробляють проект організації території земельних частин (паїв) - на підставі виконаної кадастрової зйомки розробляють проект організації території земельних частин на території відповідної ради. Проект розробляється з урахуванням родючості грунтів, рельєфу, дорожньої мережі і так далі. На проекті організації території позначаються межі запроектованих земельних ділянок, їх кадастрові номери, площі у фізичних гектарах, лісозахисні смуги, захисні гідротехнічні споруди і так далі
|
Ганна Самойленко |
Проект землеустрою відносно організації території земельних частин (паїв) розглядається і узгоджується певною сільською, селищною, міською радою або районною державною організацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних частин (паїв).
Проект землеустрою відносно організації території земельних частин (паїв) - це документ, яким проектуються земельні ділянки, які мають бути виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних частин (паїв). Такий проект землеустрою відносно організації території земельних частин (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді по місцю проживання більшості власників земельних частин (паїв) і в районному відділі земельних ресурсів.
5. Останній етап - відведення земельних ділянок в натурі і видача державних актом на право власності. Після затвердження розробленого проекту землеустрою зборами власників земельних ділянок, землевпоряджувальна організація виготовляє державні акти, які після реєстрації передаються у відповідну раду для вручення громадянам.
Власникові одній або більше земельній частині (паю) в межах земель, які перебувають в користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один акт на право власності на земельну ділянку, відмічають юристи правової палати.
Власникам земельних частин (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, яка засвідчує їх право спільної часткової власності або спільної загальної власності.
Після видачі громадянинові державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частину (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Адвокат Національної правової палати Ганна Самойленко.
