Україна, яка зараз проходить перетворення своєї економічної і політичної системи, нарешті, максимально наблизилася до вирішення давно перезрілого "земельного питання", яке упродовж 20 років незалежності встигло обрости неабиякими політичними маніпуляціями. Роль землі в становленні і розвитку української нації важко переоцінити. Тому будь-який невірний реформаторський крок, і наслідки можуть бути плачевними не лише для національної економіки, але і суспільства в цілому.
Апріорі, заборона купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення деформує в державі природу приватної власності на землю. У Україні де-факто вона начебто і існує, а де-юре - не працює. Бездарні земельні укази і сертифікати, паї і інші юридичні вигадки в Україні відкрили дорогу безперешкодному "дерибану" земельних ресурсів в містах і селах, створили щонайпотужніший тіньовий ринок землі, наскрізь пронизаний корупційними і напівкримінальними схемами. Як відомо, в червні 2011 року прийнятий довгожданий Закон "Про Державний земельний кадастр"а 2 серпня його підписав Президент України. Він вводить положення про повну відкритість даних Земельного кадастру, при цьому Єдина система обліку має бути створена до 1 січня 2012 року. На підході і другий Закон, спочатку необхідний для відміни мораторію на продаж земель, - "Про ринок землі". Кабмін передав його до Парламенту, і за прогнозами політиків він буде прийнятий Верховною Радою у вересні-жовтні поточного року. Саме ці законодавчі акти, на думку влади, повинні стати стовпами, на яких триматиметься увесь ринок землі в Україні. Але чи не виявляться ці стовпи "глиняними"? Чи можна дійсно ці законодавчі кроки назвати реформою або в них все ж закладені "наріжні камені", об які потім спіткнеться увесь земельний ринок? Відклавши демагогію для політиків на високих трибунах, спробуємо розібратися, що пропонує в найближчій перспективі законодавець, щоб цивілізувати земельний ринок нашої країни і чим це може "загрожувати".
|
Олена Овраменко : "неточність законів, маса пропусків, які вони містять, зрештою призводять до нових корупційних і шахрайських схем". |
1. Перша ластівка "земельної реформи" - прийнятий Закон "Про земельний кадастр"містить масу норм відсилань, із-за яких базові аспекти залишаються неврегульованими. Йдеться про те, що Кабінет міністрів має право своїми актами встановлювати і змінювати порядок розміщення даних кадастру в інтернеті, порядок складання і затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок, порядок доступу нотаріусів до кадастру і порядок користування відомостями і документами кадастру і ін. Усі ми знаємо, що неточність вітчизняних Законів, маса пропусків, які вони містять, зрештою призводять до нових корупційних і шахрайських схем. Чи дозволена це розкіш для базового земельного Закону?
2. Законопроектом "Про ринок землі"гранична максимальна площа земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в приватній власності однієї особи в цілому не може перевищувати 2100 гектарів (ст.15 проекту Закону). Чи не занадто це розкішна цифра? Фермери і селяни вже побоюються того, що місцеві заможні і великі сім'ї просто скуповуватимуть землю районами, а то і областями, створюючи новий прошарок суспільства - земельних рантьє, для яких земля стане лише об'єктом спекуляції.
3. Викликає питання і порядок придбання земельного паю шляхом оформлення заповіту, передбачений вищезгаданим законопроектом. Саме успадковані ділянки в проекті закону виключаються з граничного розміру землекористування в 2100 га. Таким чином, з'являється ще одна "лазівка" для земельних спекулянтів. Виникає закономірне питання: чом би не встановити законодавчу вимогу обов'язкового відчуження землекористувачами надлишків землі, що перевищують 2100 га? Крім того ця ж схема із спадкоємством для іноземців існують і зараз і судячи з усього законодавець не збирається її ліквідовувати з незрозумілих причин.
4. Ще одна проблема майбутнього ринку землі - вартість земельних ділянок з\х призначення. Багато політиків і чиновники передрікають, що ще до набуття чинності положень Закону про ринок землі, почнеться ажіотажна скупка сільгоспугідь за низькими цінами, на рівні 700-900 євро за га, при тому, що вартість землі в сусідніх країнах Східної Європи складає від 15 000 до 30 000 євро за га. Багато експертів абсолютно вірно вказують, що, безумовно, для жителів села навіть такі занижені ціни за їх землі стануть чималою спокусою, і вони почнуть продавати їх, тоді як зі вступом в дію Закону про ринок землі оцінна вартість земельних ділянок складатиме не менше 1,5 тис. євро. Які соціальні наслідки можуть послідувати за такими подіями, думаю особливо не треба розписувати, приклади є в історії не однієї держави.
5. Проект Закону "Про ринок землі" надає переважне право на придбання земельних ділянок приватної власності для ведення особистого сільського господарства і товарного сільськогосподарського виробництва Госземагентству, органам місцевого самоврядування, власникам суміжних земельних ділянок. Проте з точки зору цивілізованого ринку, адекватною цю норму назвати важко. Крім того досвід Росії, яка раніше України пішла шляхом "реформи" землі, продемонстрував, що місцеві чиновники розгорнули цілий бізнес по торгівлі відмовами від переважного права. Що заважає українським корупціонерам перейняти "досвід" сусідів? Незрозуміло, чому з цього списку виключені підприємства агропромислового комплексу, з якими в сільське господарство могли прийти справжні гроші? Приміром, в Німеччині потенційний покупець повинен обгрунтувати мету купівлі землі і представити свідоцтво про профподготовке, тобто довести, що він придбаває землю не для спекуляції. Правда вітчизняний законопроект в той же час передбачає, що фермерські господарства, що є юридичними особами, можуть отримати право купувати землю. Але я згодна з тими експертами, які стверджують, що під благою, на перший погляд, нормою про захист фермерських господарств, в Україні все ж з'явиться клас великих латифундистів, які використовуватимуть "схему" і з фермерськими господарствами і вищезгадану схему придбання земельного паю орендарями через оформлення заповіту. А гранична максимальна площа земельних ділянок в 2100 га для ведення сільськогосподарського виробництва однією особою залишиться для них лише на папері.
У укладенні підкреслю, що у більшості розвинених країн Європи, Азії і Північної Америки існує порядок відчуження земель сільськогосподарського призначення, дія якого спрямована на ефективне використання земель і боротьбу із спекулятивними угодами, а не тільки лише на захист від масової скупки землі іноземцями. У Україні ж, суть, для того, щоб земельні "нововведення", що намітилися, потім можна було з повною упевненістю назвати "реформою", повинна полягати в перетворенні землі з ресурсу, що розподіляється корупціонерами-чиновниками, в ринковий товар, що має свою адекватну вартість, ефективно використовуваний за призначенням і розподілюваний згідно з чіткими юридичними законами, за недотримання яких повинна слідувати відповідальність. Поки ми спостерігаємо, що якщо норми проекту Закону про ринок землі залишаться колишніми і в такому ж дусі будуть прийняті і інші закони: "Про зонування земель", "Про збереження і дотримання родючості грунтів", "Про консолідацію", то в Україні не уникнути появи нової касти великих земельних рантьє, збоченого поняття фермерства, зубожіння і збезземелювало жителів села. Час виправити законодавство залишився украй мало, а від того, за якими законами на старті почне функціонувати земельний ринок країни, залежить його майбутній розвиток і економічний розвиток усієї України.
