Ключовою проблемою в контексті процедури банкрутства в Україні являється плачевно низька економічна ефективність цієї процедури для кредиторів. Приміром, згідно даним спільного проекту Світового Банку і Міжнародної Фінансової Корпорації за станом на 01.06.2010 р., середня вартість процедури банкрутства в Україні складає 42 % від ринкової вартості конкурсної маси боржника, а середній коефіцієнт погашення (скільки центів з одного долара США будуть реально отримано кредиторами) - 7,9 (центів на один долар США).
Для порівняння, в тій же Грузії вартість процедури банкрутства на ту ж дату склала 4 % від ринкової вартості конкурсної маси, коефіцієнт погашення - 25,1 (центів на один долар США). Аналогічні показники для Мексики складають 18 % і 66,7 (центів на один долар США) відповідно, для Індії - 9 % і 16,9 (центів на один долар США), для Франції - 9 % і 45,2 (цента на один долар США).
Підсумком тривалих дискусій про давно назрілу необхідність реформувати систему банкрутства в Україні став проект Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом (законопроект № 8531)внесений у Верховну Раду України Кабінетом Міністрів України 18.05.2011 р.
|
Ольга Иванив, адвокат, юрист ЮФ "Василь Кисиль і Партнери" |
Законопроектом № 8531 пропонується обмежити тривалість окремих процедур у рамках справи про банкрутство шляхом встановлення чітких термінів, на які та або інша процедура може бути введена судом. Позитивно слід оцінити бажання авторів законопроекту зафіксувати в новій редакції закону неможливість продовження термінів процедур судом (згідно нині чинної редакції закону про банкрутство, суд за власним розсудом може подовжувати терміни процедур розпорядження майном, санації і ліквідаційної процедури).
Законопроект № 8531 передбачає, що процедура розпорядження майном вводитися на термін не більше 100 календарних днів від дати збудження провадження у справі, процедура санації - не більше 18 місяцівліквідаційна процедура - не більше 12 місяців.
Законопроект встановлює вимогу розміщувати оголошення про порушення справи про банкрутство на сайті Вищого господарського суду України. Незважаючи на прогресивність в цілому такого нововведення, слід зазначити, що на судову інстанцію (нехай навіть і вищу в системі спеціалізованих судів) покладається функція, не властива органу судової влади. З одного боку, публікація інформації про порушені справи про банкрутство на WEB- ресурсі покликаний забезпечити оперативність доведення інформації до зведення кредиторів і доступ до такої інформації ширшого кола осіб. З іншого боку, враховуючи можливість видалення інформації з WEB- ресурсу з такою ж легкістю, з якою інформація була там розміщена, вимоги про публікацію інформації на сайті ВХСУ слід було б встановлювати додатково до вимоги про публікацію оголошення в офіційних друкарських виданнях.
Скасування інституту припинення вимог кредиторів позбавить можливості оперативно розглядати справи про банкрутство |
Пропонується скасувати інститут припинення вимог конкурсних кредиторів боржника, не заявлених боржникові в течії місячного терміну від дати публікації оголошення. Згідно із законопроектом, конкурсні кредитори, що пропустили місячний термін для заяви вимог до боржника, зможуть заявити їх у будь-який час до припинення провадження у справі. Вважаємо, що таким нововведенням буде нанесений серйозний удар за принципом правової визначеності у процедурі банкрутства і можливості оперативного розгляду справи про банкрутство.
На попередньому судовому засіданні суд затверджує реєстр кредиторських вимог, який в ідеалі повинен залишатися незмінним в ході усієї процедури про банкрутство (окрім випадків погашення вимог конкурсних кредиторів шляхом реалізації плану санації або в ході ліквідаційної процедури). Можливість заявляти конкурсні вимоги до боржника вже після дати проведення попереднього судового засідання приведе до необхідності внесення множинних змін до вже сформованого реєстру і тверджень судом оновленого реєстру.
Твердження ж судом реєстру, в який додані нові вимоги кредиторів, що "запізнилися", приведе до необхідності проведення нових зборів кредиторів, на яких повинен буде формуватися новий комітет кредиторів. Якщо припустити, що кількість таких кредиторів може бути більше, ніж один-два кредитора, ставати очевидним, що наділ кредиторів правом заявляти конкурсні вимоги до боржника і після закінчення місячного терміну приведе до затягування справи і просто до неможливості "укладатися" в терміни, що передбачаються законопроектом для процедур розпорядження майном, санації і ліквідації.
Проект не вимагає наявності вищої економічної або юридичної освіти у потенційного арбітражного керівника |
Ту ж оцінку варто дати положенням законопроекту, які передбачають внесення вимог поточних кредиторів в реєстр кредиторських вимог. Оскільки поточні вимоги регулярно виникатимуть у кредитора вже після твердження судом реєстру, арбітражному керівникові доведеться постійно формувати новий реєстр, а суду - регулярно затверджувати його наново.
Деякі сумніви в далекоглядності авторів законопроекту викликає також те, що законопроектом пропонується зняти кваліфікаційну вимогу про наявність вищої юридичної або економічної освіти у особи, бажаючої отримати свідоцтво про право на заняття діяльністю арбітражного керівника.
Окремої оцінки заслуговують також діри авторів законопроекту в частині впровадження нової редакції закону в життя. Завершальні положення законопроекту передбачають, що з набуттям чинності закону автоматично припиняють дію усі ліцензії арбітражних керівників, які були видані на дату набуття чинності закону. Посвідчення ж про право на заняття діяльністю арбітражного керівника видаватимуться уповноваженим органом в течії шести місяців, наступних після набуття чинності закону. Отже, на практиці матиме місце певний проміжок часу, коли усі ліцензії вже припинили свою дію, а нові свідчення - ще не видані (або видані нікчемно малій кількості осіб).
