Заслужити право і не втратити : нові реалії реєстрації Пдв-платником

Законодавці в ході так званої "податкової реформи", в результаті якої народився Податковий кодекстак і не змогли відмовитися від податку на споживання у вигляді ПДВ. Очевидно, що розробники документу зробили усе можливе, щоб зменшити зловживання з Пдв-відшкодуванням. І як результат, Податковий кодекс України (далі - НК) пістрявить нормами прямо або що побічно обмежують право на формування податкового кредиту для цілого ряду галузей. У цьому ж ключі були підкориговані і положення НК про реєстрацію платниками ПДВ.

Нелогіка податку

За останні роки намітилася тенденція нестачі ПДВ, що фактично поступили до бюджету сум, для відшкодування заявлених суб'єктами господарської діяльності сум по цьому ж податку. Такі нелогічні исчислительные підсумки викликані, як стверджують політики і представники податкової служби, великою кількістю "транзитних компаній" (що реально не здійснюють господарську діяльність)які використовуються в ланцюжку операцій, спрямованих на мінімізацію податків.

З іншого боку, ми - не єдина держава, де можливі зловживання з ПДВ. Євросоюз офіційно заявляє, що втрачає щорічно 200-250 млрд. євро у зв'язку з процвітанням "карусельних" схем і використання нульових ставок ПДВ на експорт.

Подібна податкова мінімізація має бути присічена якнайскоріше - вирішили в податковій і тепер намагаються не лише відстежувати "транзитні" ланки, але і присікти можливість їх створення (або ж їх реєстрацію як платників ПДВ). Інша справа, що така "прополка транзитних" може зачепити і ряд підприємств, діючих прозоро у рамках господарської діяльності і охочих легітимно скористатися правом на відшкодування ПДВ. Але усі аргументи проти таких нововведень, очевидно, нівелюється необхідністю наповнити казну.

Платять усі!

НК розширив перелік осіб, що є платниками ПДВ (якщо порівнювати з переліком старої редакції Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"). Але бути платником для цілей ст. 180 НК і мати право на реєстрацію у податковій інспекції (як платник ПДВ) - далеко не тотожні поняття.

Цілий ряд підприємств повинен буде працювати в режимі: "зареєстрованим можеш ти не бути, але заплатити податок зобов'язаний". З такою політикою вже давно змирилися імпортери (не зареєстровані платниками ПДВ) при розмитненні, але, очевидно, що зважаючи на обмеження по реєстрації, з нею зіткнутися і ряд інших (особливо, новостворених або працюючих з неплатниками ПДВ) компаній.

Ці правила багаті витоком "живих грошей" з підприємства у вигляді ПДВ, сплаченого в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) і неможливістю відобразити такі суми у складі податкового кредиту, тому як право на формування податкового кредиту виникає тільки у зареєстрованого платника ПДВ.

Виборча добровільність

З 1 січня фактично не змінилися критерії, за наявності яких підприємство зобов'язане зареєструватися платником ПДВ (згідно ст. 181, операції з поставки товарів, робіт, послуг на суму, що перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ) за останні 12 місяців). Але ось критерії для охочих добровільно зареєструватися зазнали значні метаморфози.

Такі добровільно-можливі індикатори викладені в ст. 182, але вони прописані так, що вже з першого дня публікації НК викликали низку запитань і наштовхували на неоднозначні висновки про "ручне" регулювання процедури реєстрації і контролю платників (до речі, реєстрація як вид податкового контролю вказана в ст. 62 НК) податків.

Якщо підприємство не підпадає під критерій "300 тис. гривен", як це було і раніше, воно може зареєструватися в добровільному порядку. Але що означає "добровільна реєстрація"?

З прочитання ст. 182 слідує такий висновок: добровільно зареєструватися зможуть тільки підприємства, які існують як мінімум рік і поставляють товари/послуги іншим платникам ПДВ (не менше, чим 50% від загальних постачань). Якщо до недавнього часу такий висновок не був підтверджений або спростований податковими органами, то вже сьогодні сумнівів немає - правила добровільної реєстрації посилені.

Ясність з'явилася після затвердження Положення про реєстрацію платників ПДВ (наказ ДПАУ від 22 грудня 2010 року № 978) і листи ДПАУ від 14 лютого 2011 року № 4021/7/16-1417. Податкові органи підтвердили, що добровільна реєстрація тепер являється привілеємі те тимчасовою, оскільки при зниженні об'ємів поставок на користь інших платників податку, свідоцтво платника анулюється (згідно пп. и) п 184.1. ст. 184 НК).

Упрощенцы не повністю спрощені

Важливо також, що фізособи-суб'єкти підприємницької діяльності на єдиному податку не можуть взагалі бути зареєстровані платниками ПДВ. Ця категорія прямо виключена з переліку "осіб" для цілей ПДВ (детальніше в пп. 14.1.139. ст. 14 НК). Виходячи з тлумачень ДПАУ в листі від 12 січня 2011 р. N 674/7/16-1417інших укладень тут не повинно бути.

Але ситуація з юридичними особами, які перейшли на спрощену систему оподаткуваннядекілька інша. НК не містить заборон реєструватися таким підприємствам ПДВ платниками. Але і прямих вказівок на таку можливість в тексті економічної Конституції також немає. Та і бути не могло, оскільки розробники документу навряд чи могли припустити, що частина по спрощеній системі зникне з фінального тексту НК, а единоналожники продовжать напівлегітимне існування на основі Указу Президента від 3 липня 1998 року № 727.

І доки ситуація коригується (розробляється законопроект про спрощену систему оподаткування), юрособи, що сплачують 6% податку на прибуток (єдиний податок) могли б, якщо наслідувати логічний висновок на підставі аналізу положення НК, розраховувати на реєстрацію ПДВ платниками (згідно пп. 1, п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ НК). Але і тут податкові органи вирішили самостійно уточнити процедуру реєстрації (тим же листом ДПАУ від 14 лютого 2011 року № 4021/7/16-1417яке адресоване обласним податковим інспекціям).

Критерії податківців тепер такі: юрособа, вже працююча на єдиному податку зобов'язано оплачувати ПДВ (і бути зареєстрованим платником ПДВ). Але якщо підприємство новостворене або тільки планує перейти на єдиний податок, ось тут і з'являється підводний камінь у вигляді дотримання критерію "300 тисяч" або ж "50% операцій з платниками за останні 12 місяців". Тобто підприємство повинне підпадати під критерії або добровільній реєстрації платником ПДВ, або обов'язковою. А якщо не підпадає - реєстрації Пдв-платником не буде, але і цей не єдиний безсторонній висновок.

Податкові органи, виходячи з критеріїв зв'язки "єдиний податок по ставці 6 % і ПДВ" дійшли висновку, що якщо юрособа не підпадає під критерії обов'язкової або добровільної реєстрації, то воно "не може бути зареєстровано як платник податку на додану вартість і, відповідно, не може бути перекладено на спрощену систему оподаткування по ставці єдиного податку 6%".

Виходить, що шляхом обмеження по Пдв-реєстрації, автоматично запропоновано перекрити для юрособ можливість переходу на єдиний податок. Якби така норма прямо була вказана в НК, нічого іншого як прийняти це як істину не залишалося б. Більше важливо, що і Указ Президента від 3 липня 1998 року № 727 не містить подібних умов переходу на спрощену систему. Іншими словами, є тільки лист № 4021/7/16-1417 з висловленою позицією податківців.

Швидше за все, саме цю позицію і використовуватимуть на місцях інспекції при вирішенні питань реєстрації. Хоча, як відомо, викладена письмово позиція податкової не завжди є гарантією стабільності трактування тієї або іншої норми податковими органами в майбутньому (яскравим тому прикладом може бути підхід до визначення штрафних санкцій на період з 1 січня по 30 червня 2011 року : суперечливі листи ДПАУ від 3 лютого 2011 роки № 2963/7/10-1017/302 і від 31 грудня 2010 року № 29429/7/10-1017/5190або перипетії з оподаткуванням прибутку нерезидентів дворічної давності).

Дежавю

Проблеми з реєстрацією платником ПДВ виникли не сьогодні. Ще у кінці минулого року багато підприємств не мали можливості скористатися правом, гарантованим Законом "Про податок на додану вартість". Реєстраційні перешкоди тоді не мали законодавчо певних підстав. Але все таки, зареєструватися платником ПДВ було майже неможливо на практиці.

Тепер реєстраційні ворота для новостворених підприємств (прибутки яких не перевищують 300 тис. гривен) закриті. Закриті вони і для физлиц-упрощенцев.

Тим, хто все-таки зможе сподіватися на реєстрацію варто підготуватися до ретельної перевірки документів, що підтверджують право на реєстрацію (розшифровка об'ємів поставок (очевидно, в розрізі місяців), правильності складання заяви) і іншим процедурам, що не піднімають настрою.

А в дорегистрационный період власники бізнесу відчують істотний відтік "живих" грошових коштів. Як це вплине на загальну інвестиційну привабливість країни для іноземних компаній, вже і говорити не варто. Тому і виникає питання: чи "Правильною дорогою йдемо, товариші (чи пани) "?