3 лютого 2011 року парламентарями були прийняті ряд законів, спрямованих на внесення змін до переліку суперечок, які не підвідомчі третейським судам, і усунена значна частина пропусків в процесуальному законодавстві пов'язана з видачею або відмовою у видачі старанного документу за рішенням третейського суду, а також оскарженням самого рішення третейського суду (см матеріал ЛІГА :ЗАКОН - ред.).
Закон України "Про внесення зміни в статтю 6 Закону України "Про третейські суди" (відносно підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам) був прийнятий з метою захисту прав споживачів від недобросовісних дій суб'єктів підприємницької діяльності, особливо у сфері надання банківських і страхових послуг. А саме - від нав'язування ними включення у відповідні договори третейських обмовок.
|
Ростислав Кравец, керівний партнер ЮФ "Ольга Демченко і партнери" |
Внесеними змінами в ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" тепер передбачено, що третейським судам не підвідомчі поділа в спорах по захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
При цьому ці зміни не обмежують можливість банків і кредитних спілок і далі звертатися до третейського суду з позовами до своїх боржників. Адже спори, які банки і кредитні спілки передають на розгляди третейських судів, связанны не із захистом прав споживачів, а із стягненням суми заборгованості.
Однак, з іншого боку, банкіри і кредитні спілки тепер позбавлені можливості у разі подачі позову про захист прав споживача до загального суду заявляти клопотання згодне п.6 ч.1 ст. 207 ГПК України про залишення такого позову без розгляду у зв'язку з наявністю третейської обмовки оскільки тепер подібні позови не підвідомчі третейським судам.
Усі спори, пов'язані із захистом прав споживачів, які на момент набуття чинності цього закону знаходяться на розгляді в третейських судах, мають бути припинені.
Окрім цього, законодавці внесли зміни в ГПК і ХПКпов'язані з оскарженням рішення третейського суду і видачею або відмовою у видачі старанного документу за рішенням третейського суду.
Основні нововведення - це оплата держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення (ИТО) судового процесу по заявах, пов'язаних з оскарженням рішення третейського суду і видачею або відмовою у видачі старанного документу за рішенням третейського суду. До цього моменту у подібних справах держмито і ИТО не сплачувалися. Проте сам розмір держмита і ИТО на сьогоднішній момент по цій категорії справ чинним законодавством не передбачений.
Окремо хочеться відмітити про введення норми, яка зобов'язує суди припиняти розгляд заяви про видачу старанного документу на підставі п.4, ч.1 ст.201 ГПК України в загальних судах або ст. 79 ХПК України в господарських судах, за рішенням третейського суду, якщо в цей же час розглядається справа про відміну рішення третейського суду.
Окрім цього, внесеними змінами встановлений порядок оскарження визначення суду про відміну рішення третейського суду або про відмову в його відміні, а також визначення суду про відмову у видачі виконавського листа.
Також законами, що вносять зміни в ГПК і ХПК передбачені додаткові визначення, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, а саме:
- відмова у відкритті провадження у справі про відміну рішення третейського суду;
- повернення заяви про відміну рішення третейського суду;
- повернення заяви про видачу виконавського листа на примусове виконання рішення третейського суду.
І під загальний шумок була внесена норма в ч.1 ст.106 ХПК України про можливість оскарження відмови у відновленні пропущеного процесуального терміну.
В цілому ухвалені закони дають можливість споживачам оспорювати самі кредитні договори у обхід третейського суду.
Хоча, на мій погляд, така ініціатива вже давно стала не актуальною. У існуючій судовій практиці для того, щоб уникнути розгляду справи в третейському суді, разом з позовом про спростування договору в цілому або його частини одночасно оспорюють і сам пункт з третейською обмовкою, що робить неможливою передачу такої суперечки на розгляд до третейського суду.
