Уся історія існування так званого "мораторію" на операції із земельними ділянками сільгосппризначеннязакріпленого в п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України показала його абсолютну недієздатність досягти тих цілей, заради яких він був введений. Більше того, практика показує, що існування "мораторію" знижує можливість ефективно використовувати сільськогосподарський земельний ресурс.
У плині усього часу існування цього обмеження суспільству вселяли, що необхідність введення мораторію обумовлена збереженням сільськогосподарської землі і недопущенням спекулятивних операцій на ринку сільгоспземель. І це не дивлячись на те, що ст. 41 Конституції України гарантує непорушність права приватної власності, а примусове її відчуження може застосовуватися тільки як виняток за мотивами громадської необхідності з попереднім відшкодуванням її вартості або в умовах воєнного або надзвичайного стану з наступним відшкодуванням її вартості.
Аналогічне правило закріплене в ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзгідно якої "ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченим законом або загальними принципами міжнародного права".
Жодним законом України, який продовжував дію мораторію, не було передбачено, що його прийняття обумовлене вищезгаданими обставинами. Крім того, жоден власник землі "мораторію" не отримав тієї, що відповідає компенсації за примусове позбавлення його права розпоряджатися своєю власністю.
Таким чином, слід визнати юридично обгрунтованим той факт, що існування мораторію суперечить Конституції України і стримує розвиток ринку землі. Це, у свою чергу, дозволяє говорити про необхідність захисту власниками землі своїх прав в судових інстанціях (в т.ч. європейських).
|
Дмитро Сичкарь адвокат АК "Коннов і Созановский" |
Законодавчо закріплено, що основною умовою для відміни так званого "мораторію" на відчуження земель сільськогосподарського призначення являється закони України про ринок землі і державний земельний кадастр. Насправді, умова у вигляді прийняття цих нормативно-правових актів являється штучним обмеженням земельного ринкуякий вже давно існує.
Більше того, існування необгрунтованих законодавчих заборон тільки сприяє розвитку тіньового обороту сільськогосподарських земель і неефективному використанню цього ресурсу.
Відміна мораторію вже давно стала "розмінною" монетою усіх передвиборних кампаній, тому його продовження або відміна повністю залежить від політичної воліяку досить важко спрогнозувати. Задекларований Україною проєвропейський шлях розвитку вимагає приведення земельного законодавства у відповідність з європейськими стандартами.
У даному контексті звертає на себе увагу положення ч.1 ст. 1 Директиви 88/361/ЄС, по якому основними принципами політики Європейського Союзу відносно власності на землю являється забезпечення права на вільний рух капіталу, на відкриття і ведення приватного бізнесу. Це у свою чергу виключає існування виражених юридичних обмежень на оборот земель сільгосппризначення.
На сьогодні законотворча діяльність у сфері реформування земельних правовідносин має бути зосереджена не на прийнятті додаткового пласта законодавчих актів, а на пошук альтернатив "мораторію"які допускають обмежений, з точки зору ефективності використання землі, оборот земель сільськогосподарського призначення з урахуванням прав і інтересів власників.
