Злиття і поглинання у банківському секторі

Негативний вплив світової фінансової кризи на банківську систему України, неспроможність деяких вітчизняних банків ефективно здійснювати господарську діяльність в умовах фінансової нестабільності зумовили нову "хвилю" злиття і поглинань у банківській сфері.

Основні цілі об'єднання банків - поліпшення їх фінансового стану, підвищення рівня капіталізації, а також збільшення долі установ в сегментах конкретних фінансових послуг. В результаті злиття двох і більше самостійних установ, їх права і обов'язки відносно матеріальної і нематеріальної власності переходять на основі правонаступництва до нової юридичної особи.

Втім, останнім часом активізація процесів злиття і поглинання у банківській сфері більше обумовлена необхідністю, оскільки для деяких гравців ринку об'єднання стає майже єдиною умовою "виживання". В цьому випадку, на передній план виходять цілі і завдання, спрямовані на порятунок банку від банкрутства і ліквідації, зниження рівня ризиків і відновлення ефективного функціонування банківських послуг.

Реалізація цих завдань частенько відбувається шляхом поглинання одним банком іншого, менш стійкого і стабільного суб'єкта діяльності. В результаті поглинання також відбувається правонаступництво, що цілком узгоджується з приписом статті 19 Закону України "Про господарські суспільства".

Об'єднання суб'єктів банківської діяльності має не лише позитивні моменти, але також таїть в собі визначені негативні явища і риски для міжбанківських об'єднань.

По-першеу рамках кредитних стосунків банку і клієнта відбувається фактична заміна кредитора. Універсальне правонаступництво передбачає перехід усіх прав і обов'язків попереднього суб'єкта, у тому числі і права кредитора. Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво самостійною основою для заміни кредитора в зобов'язанні. В цьому випадку до нового кредитора переходять права "старого" банку в тому ж об'ємі і на тих же умовахякі існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст. 516 ГКзаміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. Але якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор може потрапити в складну ситуацію. Деякі позичальники порушуватимуть кредитні зобов'язання, і намагатися уникнути відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 517 ГК, боржник має право не виплачувати борг до тих пір, поки новий кредитор не надасть йому доказів переходу кредитних зобов'язань від "старого" банку. Тому, якщо вирішення суперечки здійснюватиметься в судовому порядку, боржник у виправдання несплати боргу може посилатися на те, що новий кредитор не є належною стороною в спорі.

Що стосується переходу прав на заставне майно (іпотечне майно), то законодавством чітко не врегульовано питання заміни заставодержателя (іпотекодержателя). В цьому випадку, підтверджувати права на запоруку / іпотеку повинен саме банк. Тому, щоб зменшити риски втрати прав на закладене майно, необхідно робити висновок додаткові угоди до існуючих договорів, які забезпечать виплату кредитів позичальниками.

По-другепісля завершення процедури об'єднання значна кількість часу і зусиль йде на подолання таких негативних наслідківяк несумісність систем інформаційно-технічного забезпечення, відмінності корпоративних культур, неузгодженість систем управління і інших бізнес-процесів. При цьому менше уваги приділяється роботі з клієнтамищо може привести до росту об'єму проблемної заборгованості і загального погіршення якості кредитного портфеля.

Таким чином, з метою зменшення вищезгаданих ризиків необхідно більше уваги приділяти питанню оформлення усіх документів об'єднаної банківської установи, що встановлюють право, а також врегулювати усі спірні моменти, пов'язані із заміною сторони в стосунках з клієнтами.