Проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема обшуків, відповідно до кримінального процесуального законодавства України повинне супроводжуватися дотриманням установлених вимог і гарантій, особливо якщо йдеться про захист інтересів особи під час проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час. Хоча Кримінальний процесуальний кодекс установлює обмеження щодо можливості проведення обшуків у нічний час, існують виняткові випадки, коли здійснення обшуку в такий час є необхідним.
Стаття 223 КПК забороняє проведення слідчих (розшукових) дій з 22 години до 6 години. Таке обмеження не є абсолютним, оскільки ч. 4 ст. 223 КПК закріплює виняток: якщо існують невідкладні випадки чи затримка в проведенні слідчих (розшукових) дій може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, проведення обшуків у нічний час дозволяється. Водночас згідно з ч. 2 ст. 236 КПК обшук житла чи іншого володіння особи повинен відбуватися в час, коли заподіюється найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки це не буде істотно шкодити меті обшуку.
З наведеного помітно, що ці положення містять оцінні поняття, як-от "найменша шкода", "істотна шкода", "звичайне заняття", що зумовлює необхідність звернення до судової практики як національних судів, так і Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) для їх належного тлумачення та застосування.
Зважаючи на те, що обшуки становлять безпосереднє втручання держави в право людини на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ЄСПЛ для перевірки належності втручання застосовує трискладовий тест (законність втручання, відповідність легітимній меті та необхідність у демократичному суспільстві). При цьому Суд системно наголошує, що формальна відповідність національному законодавству є необхідною, але не достатньою умовою, адже втручання має бути пропорційним та обгрунтованим у кожному конкретному випадку.
Наприклад, Суд у справі Modestou v. Greece підкреслив, що проведення обшуку повинно супроводжуватися «належними та достатніми гарантіями проти зловживань».
Наочною ілюстрацією того, що передбачає цей стандарт на практиці, є рішення у справі Iliya Stefanov v. Bulgaria. Остання полягала в порушенні права на повагу до приватного життя та листування (стаття 8 Конвенції) внаслідок незаконного та непропорційного обшуку офісу адвоката. Обшук проводився з 18:30 до 21:40. Суд зауважив, що зазвичай обшуки мають проводитися протягом дня, і хоча вечірній час сам по собі не є порушенням, він вимагає більш прискіпливого обґрунтування.
Показово, що в цій справі за день до обшуку офісу правоохоронці опечатали двері кабінету заявника та виставили біля них охорону. Відповідно, ситуація не була критично невідкладною тому, що поліція вже контролювала приміщення. Проведення обшуку у вечірній час за таких обставин було визнано непропорційним втручанням, оскільки правоохоронці мали всі умови для того, щоб діяти більш виважено та в межах світлового дня.
Таким чином, Конвенція і практика Суду не забороняють проведення нічних обшуків, однак зважаючи на ступінь втручання в нормальне життя людини, його пропорційність і невідкладність повинні бути предметом судової оцінки.
У постанові ОП ККС ВС від 7 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22 було детально проаналізовано випадок проведення обшуку в нічний час. Прокурор аргументував невідкладність проведення обшуку тим, що підозрюваного затримали о 18:50, о 18:55 у нього виявили та вилучили особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини. Відповідно, у правоохоронних органів були достатні підстави для проведення з 01:30 до 02:46 обшуку за місцем проживання особи, а також та звернення за post factum легалізацією обшуку до слідчого судді. Підставою для такого порядку реалізації слідчої дії було те, що суд завершив свою роботу о 18:00, тобто до затримання, що унеможливило попереднє звернення із клопотанням про дозвіл на обшук.
Під час аналізу цієї справи Верховний Суд наголосив, що незважаючи на те, що проведення обшуку без ухвали в нічний час відбувалось з метою запобігання знищенню речових доказів, затримка через неробочий час суду не є автоматичним виправданням для нічного обшуку. Слідство повинно довести наявність реальної конкретної загрози знищення майна саме в цей проміжок часу. Якщо слідчий суддя під час легалізації обшуку не побачать доказів саме невідкладності, такі докази мають бути визнані недопустимими як "плоди отруйного дерева".
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що хоча викладені позиції ЄСПЛ та Верховного Суду не дають визначення згаданим оцінним поняттям, вони формують інструмент захисту фізичних та юридичних осіб. Нічний обшук, проведений без належного обгрунтування його невідкладності чи з посиланням слідства на абстрактні загрози знищення майна чи неробочий час суду, є підставою для визнання зібраних під час нього доказів недопустимими. Право на недоторканість житла особи повинне залишатися фундаментальним орієнтиром, навіть якщо це може обмежувати слідчі органи при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Анастасія Савчук,
молодша юристка, Юридична група LCF
Юристу у сфері кримінального права потрібен інструмент, який не підводить. LIGA360 допомагає швидко знаходити відповіді й аналізувати ризики. Переконайтеся самі під час індивідуальної презентації.