Основні аспекти отримання військовослужбовцями одноразової грошової допомоги у розмірі 1 мільйона гривень

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації держава посилює соціальне забезпечення військовослужбовців, модернізуючи та запроваджуючи нові програми для реалізації положень Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців".

Минув рік з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153). Метою вказаної постанови є підвищення мотивації окремих категорій громадян до проходження військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України, зокрема, шляхом виплати винагороди у розмірі 1 мільйона гривень особам, що підпадають під критерії та умови Постанови № 153.

Однак який соціальний ефект від впровадження такого мотиваційного механізму? Чи дотримуються органи військового управління принципу належного врядування під час реалізації Постанови № 153? Кому, коли та за яких умов вказана винагорода буде виплачена? Які документи необхідно зібрати, щоб отримати цю винагороду? Яким чином реалізувати своє право на виплату грошової винагороди та як захистити свої права та законні інтереси у випадку ігнорування військовою частиною вашого права?

Цими питаннями останній рік задаються військовослужбовці, не зовсім розуміючи умови і механізм отримання такої винагороди, тому доцільно більш детально роз'яснити їх, а також порядок судового оскарження у випадку ігнорування військовою частиною права військовослужбовця на таку винагороду.

Щодо права на виплату

Перш за все, варто звернути увагу на той факт, що ця Постанова має строковий характер. Тобто вона є чинною та діє протягом двох років з дня, що настає за днем набрання нею чинності. Постанова № 153 була опублікована та набрала чинності 13.02.2025 року, тобто застосовується з 13.02.2025 року та буде діяти до 13.02.2027 року. Однак після втрати чинності вказаною Постановою військовослужбовці, які мають право на винагороду, але яким ця винагорода не була виплачена з тих або інших підстав, не втратять таке право, а органи військового управління зобов'язані будуть реалізувати таке право військовослужбовця і здійснити виплату грошових коштів у розмірі 1 млн гривень.

Право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн (далі - ОГВ) відповідно до п. 4 Постанови № 153 мають військовослужбовці-громадяни України, які одночасно відповідають всім умовам:

а) рядового (рекрут, солдат, старший солдат), сержантського і старшинського (молодший сержант, сержант, старший сержант, головний сержант, штаб-сержант, майстер-сержант, старший майстер-сержант, головний майстер-сержант) складу Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення. Також згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 року таке право отримали особи, що відповідають вищезазначеним вимогам та такі, що проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант", або такі, що проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та такі особи, що були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Вказані зміни до Постанови № 153 щодо включення до суб'єктного складу строковиків набрали чинності 07.08.2025 року, проте до внесення вказаних змін існувала неузгодженість через неоднакове тлумачення пункту 4 Постанови № 153, через що військові частини відмовляли у виплаті ОГВ. Але, тим не менш, відсутність конкретизації суб'єктного складу в силу застосування принципу недискримінації під час вирішення немайнових спорів дозволяла судам тлумачити пункт 4 Постанови № 153 на користь військовослужбовців та задовольняти позови осіб, що проходили строкову військову службу до 13.02.2025 року, а після вказаної дати укладали нові контракти, та зобов'язувати військові частини здійснювати виплати ОГВ (наприклад, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року у справі № 200/3798/25). Така ж ситуація з військовослужбовцями, які мали звання рядового, сержантського та старшинського складу, а після 13.02.2025 року отримали звання офіцера (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року № 380/14652/25);

б) які у період з 24.02.2025 по 13.02.2025 у віці до 25 років включно були прийнятими (за контрактом) чи призваними (по мобілізації) на військову службу та станом на 13.02.2025 проходили військову службу за контрактом чи по мобілізації;

в) які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Хочеться підкреслити, що суб'єктна складова виплати цієї винагороди доволі широка і в цьому випадку має застосовуватися розширене тлумачення для визначення категорій таких осіб. Так, право на цю виплату мають в тому числі: курсанти закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, особи, які були звільнені умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст. 81-1 Кримінального кодексу України, за умови відповідності іншим критеріям. Також така виплата є належною особам, які були взяті в полон до 13.02.2025 року та звільнилися з полону після 13.02.2025 року, за умови відповідності іншим умовам Постанови № 153. Також виплата ОГВ належна особі, що підпадає під вищезазначені вимоги, однак після 13.02.2025 року загинула або була звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу військової частини та не отримала належну ОГВ.

Крім того, право на виплату повного розміру грошової винагороди мають військовослужбовці, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 року, у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону, крім тих, які добровільно здалися в полон.

Окрім того, така виплата належна особам, що відповідають вищезазначеним вимогам, отримали поранення та були звільнені з військової служби до 13.02.2025 року. Як зазначив Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 18.12.2025 року № 140/12475/25, тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов'язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби з незалежних від них обставин.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком менше 6 місяців станом на 13.02.2025, винагорода виплачується пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення бойових дій (сумарно обчислених).

Щодо належності виплати ОГВ особам, що проходили контрактну форму служби до 24.02.2022 року та "переуклали" контракт після 24.02.2022 року, вважаємо, що основним у цьому питанні є момент такого "переукладення" контракту та те, чи стали новими правовідносини між військовослужбовцем і військовою частиною щодо проходження військової служби після укладення нового контракту у період з 24.02.2022 року по 13.02.2025 року. Тобто, якщо переукладення відбулося до 13.02.2025 року, то військовослужбовець матиме право на отримання ОГВ за умови відповідності іншим критеріям. Якщо ж таке переукладення відбулося після 13.02.2025 року, то таке право втрачається. Про це, зокрема, зазначив Кіровоградський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.10.2025 року у справі № 340/5957/25. Однак з цього питання судова практика є неоднорідною та існують рішення, де суди визнавали укладення "нового" контракту як продовження військової служби, початок проходження якої розпочався задовго до 24.02.2022 року, і відмовляли з таких мотивів у задоволенні позову.

ОГВ за Постановою № 153 не виплачується військовослужбовцям у випадку, коли вони притягувалися: 1) до кримінальної відповідальності, 2) два або більше разів притягуватися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або 3) на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

При цьому випадки притягнень до відповідальності після 13.02.2025 року до уваги не беруться. Наприклад, у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у справі № 280/10174/25 (рішення не набрало законної сили) суд не взяв до уваги доводи відповідача, адже подія описана у Рапорті офіцеру щодо притягнення військовослужбовця НГУ до дисциплінарної відповідальності відбулась 10.08.2025, а тому, відповідно, позов військовослужбовця було задоволено.

Щодо ініціювання виплати

Постанова № 153 не пов'язує момент виникнення права на ОГВ у військовослужбовця з ініціюванням ним процедури виплати шляхом подання рапорту/звернення, проте, на нашу думку, механізм реалізації права на виплату ОГВ починається фактично з моменту подання військовослужбовцем рапорту своєму безпосередньому командиру (начальнику), який повинен надалі клопотати перед прямим командиром (начальником) щодо виплати одноразової грошової винагороди. Аналогічна позиція висвітлена, зокрема, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року у справі № 140/8184/25, адже це дає можливість обчислювати відлік строку звернення до адміністративного суду у випадку бездіяльності військової частини щодо виплати ОГВ. Рапорт засвідчує перед військовою частиною позицію військовослужбовця щодо належного йому права на ОГВ. Неподання рапорту унеможливлює оскарження бездіяльності органу військового управління до адміністративного суду.

При поданні рапорту до командира необхідно зафіксувати факт звернення. Тому ефективним способом подання рапорту є направлення засобами поштового зв'язку на адресу військової частини для листування листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або звернення безпосередньо до стройової військової частини для отримання штампу вхідного повідомлення на другому примірнику рапорту.

До рапорту необхідно додати документи, які підтверджують обставини, на які посилається військовослужбовець. Перелік документів чітко передбачений рішенням Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд. Такими документами, зокрема, є:

1) довідка про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка, своєю чергою, не є довідкою форми 6, яку військовослужбовці отримують з метою набуття статусу учасника бойових дій, та відрізняється від останньої структурно та змістовно;

2) витяги з послужних списків, копії обліково-послужних карток, копії послужних карток, що підтверджують відсутність дисциплінарних стягнень;

3) довідка про проходження військової служби (трудову діяльність), що підтверджує факт проходження військовослужбовцем військової служби станом на 13.02.2025;

4) копія контракту або копія наказу про призов/копія відомостей з військового квитка, що підтверджують прийняття або призов на військову службу у період з 24.02.2022 по 13.02.2025 року.

Служби та підрозділи діловодства, обліку персоналу військової частини, в якій проходить військову службу захисник, за фактом подання рапорту повинні сформувати такі документи, у тому числі витребувати необхідні відомості з попередніх місць проходження служби. Довідку про безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових (воєнних) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин складає служба діловодства військової частини на підставі а) бойових наказів; б) журналу бойових дій (вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення; в) рапорту (донесення) командира про участь військовослужбовця у бойових діях.

Варто вказати, що ОГВ за своєю правовою природою є одноразовим видом грошового забезпечення згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260). Пунктом 7 вказаного Наказу № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Якщо військовослужбовець проходив військову службу в одному місці, а після 13.02.2025 року або до цієї дати здійснив переведення до іншого місця служби, в тому числі до іншого виду/роду військ, в такому випадку військовослужбовець має право ініціювати виплату ОГВ як у військовій частині, де проходив військову службу до та/або після 13.02.2025 року, але в подальшому був переведений, шляхом подання звернення до попереднього місця несення служби, так і у новій військовій частині, де наразі проходить військову службу, шляхом подання рапорту по команді (безпосередньому командиру, який клопоче перед вищим командиром) відповідно до Порядку № 260 за поточним місцем проходження військової служби, адже порядок виплати ОГВ в цьому аспекті є неврегульованим. Тим не менш, відповідно до рішення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд військові частини, в яких раніше проходив службу військовослужбовець, зобов'язані на запити нових військових частин надавати Довідки, які підтверджують участь у бойових діях, відомості про притягнення до відповідальності тощо. Але це стосується випадку, коли військовослужбовець виявляє бажання здійснити виплату ОГВ через поточне місце проходження військової служби.

Важливо додати, що тільки на підставі повного пакета документів командир військової частини буде зобов'язаний прийняти наказ щодо виплати військовослужбовцю належної суми ОГВ. У випадку, якщо військова частина та її підрозділи відмовляються або призупиняють надання таких документів для реалізації військовослужбовцем права на отримання ОГВ, необхідно звертатися з позовом до адміністративного суду та витребовувати ці документи через суд, але перед цим необхідно звернутися з рапортом/запитом до військової частини про надання таких документів для того, щоб у клопотанні про витребування документів навести відомості, що підтверджують активні дії військовослужбовця щодо отримання запитуваних документів.

Водночас після оформлення всіх документів командиром військової частини засобами СЕДО здійснюється направлення на адресу Командування роду військ пакета документів для здійснення попередньої перевірки. Такий порядок у кожного командування роду військ свій, однак здебільшого вони схожі. Так, відповідно до Інструкції про порядок здійснення перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військових частин безпосереднього підпорядкування Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України, затвердженого наказом тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - КСВ ЗСУ), командир відповідної військової частини здійснює підготовку та направлення на адресу КСВ ЗСУ зібраного пакета документів засобами СЕДО у форматі ПДФ з відповідним супровідним листом. Перевірка пакета документів здійснюється утвореною комісією з різних підрозділів КСВ ЗСУ. Така Комісія здійснює перевірку щотижнево, а за потреби - частіше. За результатами проведення перевірки складається акт попередньої перевірки, в якому зазначаються поіменні списки військовослужбовців, яким належна виплата, яким виплата неналежна із зазначенням причин та документів, яких не вистачає. Такий акт подається на затвердження начальнику штабу КСВ ЗСУ. Після затвердження адміністративне управління штабу КСВ ЗСУ протягом однієї доби доводить Акт до військової частини для прийняття командиром військової частини наказу та включення військовослужбовця до списку військовослужбовців, належним здійснити виплату ОГВ.

Щодо процесуальних аспектів судового оскарження

Така категорія справ відповідно до ч. 2 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підсудна окружним адміністративним судам за місцем знаходження відповідача (органу військового управління - військової частини або оперативного командування залежно від того, на якому етапі перебуває виплата) або за зареєстрованим місцем проживання позивача. Так, у справі № 480/9666/25 Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2025 року відкрив адміністративне провадження за місцем проживання позивача. Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України такі справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Належним способом судового захисту в цій категорії справ є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень (військової частини або оперативного командування) щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень або непогодження у виплаті ОГВ протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до положень Постанови № 153).

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України строк для звернення з позовом до адміністративного суду в таких категоріях справ становить 6 місяців з моменту, коли військовослужбовець дізнався або міг дізнатися про порушення його прав, свобод та законних інтересів, тобто з моменту вчинення військовою частиною бездіяльності, яка починає відліковуватися з моменту: 1) непогодження командиром військової частини рапорту військовослужбовця або 2) з моменту відсутності реакції на поданий військовослужбовцем рапорт протягом 14 днів з моменту подання рапорту. Відповідно до п. 8 наказу МОУ від 06.08.2024 року № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Проте, незважаючи на це положення, варто все ж таки зареєструвати рапорт військовослужбовця у службі діловодства або надіслати його на поштову адресу військової частини за допомогою поштових засобів з метою подальшого підтвердження факту і дати подання рапорту під час судового розгляду.

У випадку нерозгляду командиром військової частини рапорту, належним способом судового захисту порушеного права буде саме зобов'язання військової частини розглянути рапорт та вирішити питання по суті. Про це, зокрема, вказано в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року у справі № 380/13443/25.

Станом на 15.02.2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено 226 рішень, ухвалених українськими судами, щодо нарахування і виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, з яких 135 рішень ухвалено на користь військовослужбовців (що складає 59,7 % від загальної кількості), з яких 19 набрали законної сили. При цьому в 91 справі суди відмовили у задоволенні позову (що складає 40,3 % від загальної кількості), 25 з цих рішень набрали законної сили, по інших - триває апеляційний розгляд. Варто вказати, що із загальної кілько сті рішень - 44 набрали законної сили.

Підставами для відмови у позові були:

1) неналежність суб'єкта виплати: (а) військовослужбовець не уклав контракт відповідно до Постанови № 153 та військова частина не входить до переліку військових частин, визначених переліком Генерального штабу Збройних Сил України; (б) військовослужбовець станом на 13.02.2025 року або станом на день звернення із рапортом про виплату ОГВ не відносився до осіб рядового, сержантського та старшинського складу; (в) військовослужбовець звільнився з військової служби до 13.02.2025 року; (г) військовослужбовець був прийнятий на військову службу до 25 років, проте брав участь у бойових дія в районах ведення бойових дій після 25 років; ґ) військовослужбовець до 24.02.2022 року уклав контракт або проходив строкову службу за призовом, однак після 24.02.2022 року "переуклав" контракт або строк дії служби продовжився автоматично;

2) не підтверджено участь у бойових діях в районах ведення бойових дій. Вказана підстава мотивувалася тим, що довідка про безпосередню участь у заходах (форми 6) не є належним підтвердженням участі у бойових діях в районах ведення бойових дій, натомість належним підтвердженням такої участі є довідка, яка є додатком до окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд та окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд;

3) підрозділ не відноситься до суб'єктів, які зобов'язані здійснювати виплати ОГВ. Так, українські суди у своїх рішеннях зазначали, що Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" не є правоохоронним органом спеціального призначення (справи № 360/1150/25, № 500/2726/25, № 280/4633/25, № 280/5242/25, № 420/27991/25, № 360/2375/25, № 460/16630/25). Однак рішення у справі № 280/4633/25 переглядалося апеляційною інстанцією і було залишено без змін. Наразі вказана справа перебуває на розгляді касаційної інстанції, яка фактично зробить висновок щодо того, чи є Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" правоохоронним органом спеціального призначення у розумінні Постанови № 153;

4) військова частина зійснила всі дії для виконання Постанови № 153 (справи № 480/8543/25, 140/7704/25);

5) особа притягалася до кримінальної відповідальності або до дисциплінарної відповідальності (справи № 360/1592/25, № 140/8752/25, № 460/16191/25, № 520/29458/25).

Проте варто додати, що більшість вказаних справ наразі перебуває на стадії апеляційного перегляду.

Суди першої інстанції частково задовольнили 49 позовів військовослужбовців до військових частин щодо виплати ОГВ, що становить 21,6 % від загальної кількості відповідних рішень. У цих справах суди здебільшого зобов'язували військові частини повторно розглянути подані рапорти/заяви з урахуванням висновків суду, що також є позитивним рішенням у разі відмови чи бездіяльності щодо розгляду рапорту/заяви військовослужбовця.

Отже, є позитивна судова практика щодо виплати ОГВ, адже суди часто схиляються на сторону позивача та захищають його право на належне соціальне забезпечення.

Таким чином, реалізація військовослужбовцем права на отримання одноразової грошової винагороди не здається такою ілюзорною та примарною, як це бачить більшість військовослужбовців. Якщо військовослужбовець має право на виплату ОГВ, то таке право необхідно реалізовувати, слідуючи чіткому алгоритму, для того, щоб у подальшому, у разі його порушення, можна було отримати ефективний судовий захист.

Лідія Карплюк,

адвокатка Grain Law Firm

Данило Жидков, юрист Grain Law Firm,

юрист Благодійного фонду "DEEPSTATE"