Про відшкодування збитку в авторському праві

Питання судового доведення розміру збитків, а точніше, упущеної вигоди в авторському праві є проблемними у всьому світі. Нещодавно уряд США офіційно визнав, що на дані про збитки, які наносять економіці контрафактна продукція і піратство, не можна вважатися. Обгрунтованість фінансових втрат американських корпорацій виходить з деяких імовірнісних чинників. Наприклад, з допущення, що одна крадена копія програми нібито призводить до недоотримання прибутку, рівній вартості цієї програми - тобто, що якби людина не могла або не хотіла користуватися піратським софтвером, то неодмінно його б купив.

З проблемою доведення упущеної вигоди в авторському праві стикаються і вітчизняні правовласники. Розглянемо шляхи, по яких йде стала судова практика при стягненні збитку, заподіяного порушенням авторських і суміжних з ними прав.

Способи відшкодування збитку

Правовласники, що потерпіли збиток внаслідок порушення їх майнових авторських і суміжних прав, мають, згідно з вітчизняним законодавством, можливість відшкодувати його декількома способами. Так, п. "г" ч. 1 ст. 52 Закони "Про авторські і суміжні права" (далі - Закон) передбачає фактично три варіанти захисту майнових авторських прав у судовому порядку:

- стягнення доходу, отриманого порушником авторського права;

- відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду;

- стягнення компенсації.

Мабуть, найбільш простим способом являється стягнення доходуотриманого порушником авторського права. Проте сума такого стягнення далеко не завжди може задовольнити позивача, оскільки вже отриманий дохід навряд чи може відповідати тому збитку, який фактично причинний порушенням авторського права або може бути причинний в майбутньому.

Саме тому, законодавцем, окрім стягнення доходу, передбачені і такі два види задоволення вимог суб'єкта авторського права, права якого були порушені, як відшкодування упущеної вигоди і компенсація.

Загальні питання доведення збитку

Для стягнення збитку, у тому числі і упущеної вигоди, а також для отримання компенсації, у будь-якому випадку необхідно довести:

- винне порушення авторського праваяке виражатиметься в яких-небудь порушеннях правомочності правовласника (наприклад, незаконна публікація твору);

- факт спричинення збитків і їх розмір. З доведенням в суді факту збитків, а також з визначенням суми збитку якраз і йдуть найбільші складнощі;

- причинно-наслідковий зв'язок між порушенням права і виниклими збитками.

Тільки доведені в сукупності ці три елементи приведуть до успішного дозволу справи в суді і винесенню ухвали на користь суб'єкта авторського права, чиї права порушені.

Для доведення порушення авторського права і для доведення причинно-наслідкового зв'язку треба виходити з обставин у кожному конкретному випадку (тобто довести, на чому засновано авторське право, яким саме чином воно було порушене і як порушення вплинуло на настання наслідків у вигляді збитку). У теж час для доведення суми збитку (якщо це не прямий збиток, а упущена вигода) доводиться прибігати до допущеньобгрунтувати які в суді складно.

Доведення упущеної вигоди

Упущена вигодаяк випливає з п. 2 ч. 2 ст. 22 ГКє прибутками, які особа могло б реально отримати при звичайних обставинахякби його право не було порушене.

Вивчення судової практики призводить до того, що при доведенні упущеної вигоди необхідно виходити з наступних чинників (см лист ВХСУ від 22.01.2007 № 01-8/25; рекомендації ВХСУ від 10.06.2004 № 04-5/1107):

- роздрібній ринковій вартості екземплярів творів і об'єктів суміжних прав;

- зазвичай використовуваної плати за відповідні види використання творів і об'єктів суміжних прав;

- можливості винагороди за аналогічне використання в умовах ліцензійного договору, яке або раніше встановлювалося з власником прав за попередніми угодами, або є звичайною практикою в цій сфері;

- прибули від реалізації екземплярів твору, яка прогнозувалася, але не була отримана через розповсюдження контрафактної продукції;

- інших подібних показників.

Крім того, для визначення рівня збитків можуть бути враховані масштаби порушення (способи неправомірного використання, об'єми контрафактної продукції, її вартість на ринку, територія поширення, негативний вплив на подальшу діяльність власника прав і її прибутковість і так далі).

Таким чином, для обгрунтування упущеної вигоди суб'єкт авторського права повинен зробити і представити суду деякий розрахунок передбачуваних прибутків, які він міг отримати, якби його права не порушувалися. Не важко здогадатися, що представити суду точний розрахунок такого збитку практично неможливо. По-перше, тому що немає якої-небудь єдиної методики такого розрахунку, а по-друге, тому що будь-який подібний розрахунок носить умоглядний характер.

Тому, враховуючи особливості правовідносин у сфері авторського права, судова практика практично не знає випадків, коли предметом судового розгляду було б стягнення саме упущеної вигоди.

Доведення розміру компенсації

У теж час, п. "г" ч. 2 ст. 52 Закони пропонує інший спосіб відшкодування збитку - стягнення суми компенсаціївизначуваною судом, в розмірі від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних платзамість відшкодування збитків або стягнення доходу (при нинішньому розмірі мінімальної зарплати в 884 грн.50 тисяч мінімальних зарплат - це 4,42 мільйона гривен).

Стягнення компенсації, як альтернативний вид відповідальності, дає можливість уникнути труднощів доведення збитківобумовлених специфікою порушень в цій сфері, оскільки найчастіше вони складаються з упущеної вигоди (см оглядовий лист ВХСУ від 22.01.2007 № 01-8/25 ).

Проте це не означає, що суд вільний у визначенні розміру компенсації без урахування об'єктивних критеріїв, що свідчать про розмір збитку. Тобто розмір компенсації не повинен точно відповідати сумі заподіяної шкоди, але повинен певним чином з ним співвідноситися.

Отже, компенсація не вимагає точного підрахунку суми збитку, і в цьому її перевага перед відшкодуванням упущеної вигоди. Але суму компенсації все одно треба обгрунтувати.

У теж час в рекомендаціях від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 ВХСУ говорить про те, що компенсація підлягає виплаті у разі доведеності факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Отже, для задоволення вимоги про виплату компенсації досить наявності доказів здійснення обличчям дій, що визнаються порушенням авторського права і (чи) суміжних прав.

При визначенні суми компенсації, рекомендується виходити з схожих критеріїв, що і при визначенні суми упущеної вигоди.

Вищий госпсуд рекомендує враховувати характер порушення, міру провини відповідача. Зокрема враховуватися і відбиватися в судовому рішенні повинні:

- тривалість порушення і його об'єм (одно- чи багатократне використання об'єкту авторського права);

- прогнозований розмір збитків потерпілої особи;

- розмір доходу, отриманого внаслідок порушення;

- кількість потерпілих осіб;

- наміри відповідача;

- можливість відновлення попереднього стану і необхідні для цього зусилля.

Судова практика знає багато справ, що закінчилися стягненням суми компенсації з відповідача за порушення ним авторських прав (см наприклад постанова ВХСУ від 04.12.2007 № 39/90-12/93; постанова ВХСУ від 04.03.2008 № 13/159; постанова ВХСУ від 08.04.2008 № 14-22-11/416-06-11397).

При цьому слід звернути увагу, що основним питанням, яке довелося вирішувати судам, було встановлення факту порушення авторського права, що викликало неодноразові перегляди судових рішень аж до касаційної інстанції.

У теж час сума компенсації не була предметом спростування, хоча і зменшувалася в деяких випадках судами при розгляді позовів, у зв'язку з її невідповідністю заподіяному збитку.

Отже, законодавством передбачено три види відшкодування збитку за порушення авторських і суміжних з ними прав: стягнення доходу, отриманого порушником авторського права; стягнення упущеної вигоди; стягнення компенсації.

Найпривабливішим з точки зору успішного розгляду судової справи є отримання компенсації, у разі, якщо доведений факт порушення авторських прав, який має причинно-наслідковий зв'язок наслідками у вигляді збитку, і сума компенсації співвідноситься з сумою заподіяного збитку.