Сьогодні пропонуємо вам ознайомитись із добіркою нових і цікавих правових позицій Верховного Суду за результатами перегляду справ у касаційному порядку, які були розглянуті у цьому році. Як бачимо, воєнний стан - не перешкода для плідної роботи Верховного Суду, який за ці пів року прийняв 12586 постанов (згідно з даними ЄДРСР).
Наведені правові позиції стосуватимуться різних сфер життя та права, а тому можуть бути корисними як пересічним громадянам, так і юристам та практикуючим адвокатам. Деякими з цих судових рішень врегульовано досить актуальні на сьогодні питання підстав звільнення з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, тощо.
Отже, переходимо безпосередньо до цих рішень, які неодмінно стануть вам у пригоді.
1. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 304/1035/20 (провадження № 13-58кс23) щодо права захисника доповнювати та/або змінювати апеляційну скаргу, подану обвинуваченим.
Доступ до найповнішої бази судових рішень та інструменти аналізу надасть LIGA360. ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ
У цій постанові ВП ВС виснувала, що у розумінні ч. 3 ст. 403 КПК «особою, яка подала апеляційну скаргу» є лише учасник судового провадження, який реалізував право на апеляційне оскарження від свого імені. Право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу обвинуваченого належить виключно суб'єкту її подання, тобто обвинуваченому.
Крім того, у цій постанові ВП ВС ще раз наголосила на правильності висновку ВС про те, що відсутність перевірки апеляційним судом доводів, які не наводилися в апеляційних скаргах або заявлялися з порушенням установленого законом порядку, не перешкоджає перевірці таких доводів судом касаційної інстанції у межах процесуальних повноважень відповідно до ст. 436 та ч. 1 ст. 438 КПК.
Таким чином, позбавлення суду можливості вирішувати питання, поставлені перед ним у касаційних скаргах, лише через те, що вони не розглядалися апеляційним судом, суперечило б засаді верховенства права і закріпленим у ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.
Підготуй переможну позицію захисту в суді з новою LIGA360. АІ-прогнозування та підбір подібних кейсів на основі позовних вимог. Детальніше за посиланням.
2. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24) щодо визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом.
У цій постанові ВП ВС відійшла одразу від двох своїх попередніх висновків, зазначивши таке.
По-перше, зазначено, що повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, належить до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку, і такий факт не може бути визнаний у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов'язаний / не пов'язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.
При цьому суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов'язаності чи непов'язаності нещасного випадку з виробництвом.
Вказана постанова ВП ВС важлива ще тим, що у ній відступлено від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 459/1639/22 (провадження № 61-11890св23), про наявність у суду повноважень щодо визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний із виробництвом.
По-друге, ВП ВС наголосила, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення першої інстанції в цілому (крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України) або рішення суду в частині, які були предметом перегляду в апеляційному порядку, незалежно від того, за скаргою якого учасника судового провадження вони переглядались. У разі ж якщо судове рішення першої інстанції або рішення в якійсь частині не переглядалися апеляційним судом, приписи пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України виключають можливість касаційного оскарження такого рішення або його відповідної частини.
Цим правовим висновком ВП ВС відступила від висновку щодо застосування статті 389 ЦПК України, викладеного в ухвалах Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 753/405/20 та від 16 лютого 2024 року у справі № 653/790/20.
3. Постанова Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 991/7976/23 (провадження № 51-7564км23) щодо питання строків досудового розслідування.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що питання, яке стосується строків досудового розслідування, може бути предметом оцінки суду у разі надходження обвинувального акта до суду.
Оскільки висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо строків досудового розслідування не мають преюдиційного значення для суду, який буде з'ясовувати питання про те, чи надійшов обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, то постановлення апеляційним судом окремої ухвали про звернення уваги уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування, не відповідає вимогам положень статей 369, 418 КПК України.
|
Анастасія Григор'єва |
4. Постанова Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 (адміністративне провадження № К/990/32124/23) про необхідні умови для виникнення права на одноразову грошову допомогу у сімей загиблих осіб - поліцейських під час дії воєнного стану.
У цій постанові ВС зробив висновок про умови, які є необхідними для виникнення у сімей загиблих під час дії воєнного стану осіб - поліцейських права на одноразову грошову допомогу, зазначивши таке.
По-перше, обставинами, що вказують на виникнення права у членів сім'ї загиблого поліцейського на одноразову грошову допомогу, у розмірі, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, є:
- настання загибелі поліцейського в період воєнного стану;
- настання загибелі поліцейського під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (функціональна ознака);
- настання загибелі поліцейського під час його перебування безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів (виконанні дій), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора (перелік не вичерпний) (територіальна ознака). При цьому, виходячи зі змісту Постанови № 168, слід розмежовувати поняття «в районах їх ведення (здійснення)», яке, з одного боку, використовується у юридичній конструкції з такими функціональними ознаками, як «під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» взаємозв'язку з вказаних заходів (виконанні дій)», з іншого боку - поєднується в рівній мірі з кожною окремою такою ознакою, формуючи самостійний достатній елемент, який може слугувати критерієм визначення обставини настання загибелі поліцейського, наприклад, «в районі здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії», та поняття «в районах проведення воєнних (бойових) дій», яке використовується у законодавстві лише в другому реченні пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з такими функціональними ознаками, як «безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії», вказуючи цим на те, що кожна з функціональних умов для відповідної категорії осіб має здійснюватися виключно в районі саме проведення воєнних (бойових) дій, а не в районі здійснення відповідного заходу;
- загибель поліцейського настала у період здійснення зазначених заходів. Тобто ця обставина є доповнювальною й водночас єднальною попередніх двох, вказуючи, з одного боку, на часовий проміжок одночасності виконання функції (заходу, дій) й перебування в місці такого виконання, з іншого - на нерозривність зв'язку функціональної й територіальної ознак у часовому вимірі. При цьому вказані обставини за їх видами мають становити обов'язкову сукупність у варіативному вигляді відповідного їх підвиду.
По-друге, для встановлення наявності підстав виникнення у членів сім'ї загиблого поліцейського права на одноразову грошову допомогу, у розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, в кожному конкретному випадку потребують з'ясування перераховані вище обставини, зокрема конкретизація й належність здійснюваних поліцейським в момент настання його загибелі дій до: а) захисту Батьківщини; б) бойових дій; в) заходів національної безпеки і оборони; г) відсічі і стримування збройної агресії, а також встановленню й перевірці місця (району) й часу (періоду) вчинюваних дій.
До того ж колегія суддів зауважила, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова № 1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.
Так, Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.
Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.
Таким чином, виходячи зі змісту Постанови № 1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.
5. Постанова Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а (адміністративне провадження № К/990/34410/23) про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якщо смерть є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
У цій постанові ВС зробив висновок, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадках, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Аналітика від експертів щодо судової практики України є в LIGA360. Замов для своєї компанії.
6. Постанова Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 (адміністративне провадження № К/990/27884/23) про належні засоби підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою та суб'єкта, уповноваженого на їх формування.
На думку Верховного Суду, медичний висновок - це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Водночас Верховний Суд зауважив, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акта огляду). Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначив, що у переліку прав та обов'язків (визначеному в постанові КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1317 - далі Положення № 1317) медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду. При цьому поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. Своєю чергою, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, у Суду є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначений ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд доходить переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Крім того, суд зауважив, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому зазначеною нормою визначено, що підставою для звільнення із військової служби за сімейними обставинами є саме необхідність здійснення постійного догляду за особою, а не стороннього догляду.
Анастасія Григор'єва,
адвокат АО "Фомін і Партнери"
Хочете знайти практику правозастосування з актуальних питань? Найповнішу інформацію та інструменти legal research надасть LIGA360. Побачте всебічний контекст з різних інформаційних потоків: 1,8 млн НПА та аналітичних матеріалів, 116 млн судових рішень, 300 реєстрів та відкритих джерел. Замовте презентацію для вашої команди.
Зараз діє максимально вигідна ціна саме для тебе! Скориставшись Summer program від LIGA ZAKON, нові користувачі отримують знижку на рішення LIGA360. Деталі та умови акції за посиланням.
