З розвитком інформаційних технологій кожна особа має можливість поширювати інформацію будь-якого змісту серед необмеженого кола людей. Проте така «свобода дій» нерідко призводить або може призвести до неправомірного зловживання такою можливістю.
Процедура щодо відновлення прав, порушених поширенням недостовірної інформації, можлива в досудовому порядку, проте, в більшості випадків єдиною можливістю відновлення прав є звернення за захистом до суду.
Звичайно, що не всі обіцянки «судитися за свою честь» завершуються хоча б поданням позовної заяви, як на прикладі секретаря Бориспільської міської ради, який спершу обіцяв гучний процес проти Президента України, однак в подальшому змінив плани, та позову не подавав.
Натомість, мер м. Черкас, після висловлювання Президента України 20 травня 2020 року на прес - конференції за підсумками року про нього: «Я не можу говорити про мера Черкас. Я не знаю навіть, як говорити, коли міський голова має 19 кримінальних проваджень. Хто це? Я за один стіл з такими бандитами не сяду. Його обрали, це народ. Це право народу України. Будь ласка, обирайте бандитів, якщо хочете», подав два позови до Печерського районного суду м. Києва про захист честі, гідності, ділової репутації та про стягнення моральної шкоди. На сьогодні у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають дві справи № 757/25369/20-ц (про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом спростування недостовірної інформації) та № 757/21708/20-ц (про стягнення моральної шкоди). Результатів розгляду зазначених судових справ ще немає, тому наразі передчасно робити висновки щодо завдання шкоди честі, гідності та діловій репутації меру м. Черкас висловлюваннями Президента України.
Одночасно, колишній Голова Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» вирішив визнавати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, що була поширена на прес-конференції новим керівництвом банку: «Всі 36 кредитів були…підписані Головою Правління Банку з перевищенням повноважень, які надавались йому відповідними документами Банку». Печерський районний суд м. Києва та Апеляційний суд м. Києва підтримали Позивача та визнали, що така інформація є недостовірною та така, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, однак Верховний Суд не погодився з такою позицією нижчестоящих судів.
Верховний Суд скасував рішення як Печерського районного суду м. Києва, так і Постанову Апеляційного суду м. Києва та відмовив у задоволенні позовних вимог колишнього Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» (Постанова Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 757/72390/17-ц), мотивуючи тим, що «інформація, поширена на прес-конференції Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно позивача, є суспільно значимою, тобто, вона була предметом громадського інтересу на час поширення такої інформації, оскільки стосувалась націоналізації найбільшого приватного банку країни, таке право громадськості знати цю інформацію переважає над правом позивача на її захист, а тому, таке поширення інформації відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на те, що інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформуванням громадськості про суспільно значиму подію, то заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають».
|
Тетяна Осійчук |
Тобто, Верховний Суд застосував підхід відповідно до якого громадський інтерес щодо націоналізації найбільшого приватного банку України ставиться на ряд вище ніж захист честі та гідності особи. Очевидно, що Верховний Суд прирівнює колишнього Голову Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» до публічної особи, яка потенційно може зазнавати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ. Окрім того, Верховний Суд на відміну від суду першої та апеляційної інстанції кваліфікує висловлювання як оціночне судження, а не фактичне твердження. В цій справі жодна експертиза не проводилась, в тому числі і лінгвістична, яка зазвичай проводиться в таких справах. Можливо, проведення експертизи змінило б акценти розгляду справи, зокрема щодо з'ясування питання щодо фактичних тверджень.
Очевидно, що політичні діячі та посадові особи, які обіймають політичні (публічні) посади або здійснюють публічну владу, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ. Рішення ЄСПЛ «Обершік проти Австрії», «Принцеса фон Ганновер проти Німеччини», якими фактично дозволено нещадну критику публічних осіб знаходять своє відображення у рішеннях національних судів, зокрема у рішеннях Верховного Суду (Постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі справа №727/6371/17).
Однак, варто розмежовувати «гостру та сильну громадську критику» від тверджень щодо вчинення публічною особою дій, що містять ознаки злочину. Зокрема, Верховний Суд у справі № 761/37180/17 чітко розмежував можливість критики публічної особи, та твердження щодо вчинення злочину публічною особою. Так, Верховний Суд підтвердив, що за відсутності вироку суду поширення інформації на телевізійному каналі «Інтер» щодо вчинення рейдерських та інших дій, що містять ознаки злочину особою, що займала посаду заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України («Рейдерство, вымогательство денег, фальсификация уголовных дел с целью отжима бизнеса. За три года в кресле замначальника Главного следственного управления Нацполици ОСОБА_3 выстроил целый коррупционный конвейер по поставке миллионов долларов для верхушки МВД») є такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи. Однак, поширена інформація щодо відпочинку публічної особи («Только за последний год ОСОБА_3 летал в Франкфурт, Анталию, Цюрих, Милан, Амстердам, Будапешт, Сплит, Женеву. Неделями там был. И еще вопрос - с какой целью украинский чиновник, занимающий высокий пост в МВД, в 2014-м, и 15-м летал в Москву и с кем встречался?»; «Полицейский на рабочем месте бывает редко, дольше пяти вечера не задерживается. По утрам он в фитнес - центре, в дневное время в дорогих ресторанах столицы») не може вважатись такою, що порочить честь гідність та ділову репутацію особи.
З розвитком інтернет-технологій більшість інформації розміщується саме на вебсайтах. Якщо інформацію, яку Ви вважаєте недостовірною, розміщено на вебсайті, перш за все, потрібно зафіксувати таке розміщення (фіксація змісту вебсторінок), а по - друге, необхідно встановити власника вебсайту та автора статті. Зауважимо, що без встановлення даних про підтвердження розміщення інформації, автора та власника вебсайту, Вам відмовлять у задоволенні позову (Постанова Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 742/1159/18).
За фіксацією змісту вебсторінок та встановлення власника вебсайту, можна звертатись до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес». Зазначений Центр надає послуги щодо фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет на підставі порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, затвердженого об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП УМІЦ) від 01 серпня 2016 року. ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» та розпорядження КМ України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність УЦПНА у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору українського сегменту мережі Інтернет.
Враховуючи те, що згідно із статутом ОП УМІЦ та іншими публічними документами, що є обов`язковими для дотримання об`єднанням, останнє не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, а отже скеровує осіб, що звертаються, та суди звертатись до центру компетенції УЦПНА за отриманням інформації, в тому числі, про власників веб-сайту.
Так, важливим у справах про захист честі, гідності, ділової репутації є встановлення власника сайту, де розміщується така інформація, автора інформації та підтвердження її розміщення.
|
Ірина Кепич |
У категорії справ щодо захисту честі, гідності, ділової репутації необхідно пам'ятати про неможливість зобов'язання публічного вибачення за поширення відомостей, які не відповідають дійсності. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України (Постанова Верховного Суду від 20.02.201 у справі № 401/573/17). Аналогічна правова позиція щодо неможливості зобов'язання публічного вибачення за поширення недостовірної інформації висловлена ЄСПЛ у справі «Редакція газети «Праве дело» та Штекель проти України».
З аналізу судової практики вбачається ефективним спосіб захисту - спростування недостовірної інформації у спосіб аналогічний поширенню такої інформації, або ж максимально наближений до такого способу.
Визнання оприлюдненої інформації такою, що порушує особисті немайнові права та завдає шкоди діловій репутації особи є в деяких спорах достатньою сатисфакцією завданій йому моральній шкоді (Постанова ВСУ від 28.03.2018 року у справі № 761/8035/16-ц).
Водночас, досить часто лише спростування недостовірної інформації не є достатнім способом захисту свої прав, відтак, нерідко, саме вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою та гарантованим правом згідно ч 4. ст.32 Конституції України для забезпечення захисту своїх прав.
У справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 зробив висновок, що «..адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого».
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Загальноприйнятою судовою практикою є відмова у відшкодування моральної шкоди за відсутності достатніх доказів, проте серед реєстру судових рішень, є так звані «прецедентні», де суд задовольняв вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, у рішенні 26 травня 2020 року справі №343/1646/18 суд першої інстанції зобов'язав відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 63 760,50 грн. В подальшому рішення не було скасовано вищестоящими судовими інстанціями.
В даній справі особа звернулась до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди у зв'язку з тим, що Відповідач з використанням нецензурної лексики публічно (при відвідувача) образив Позивача. Останній вважав, що його честь і гідність було принижено, що є підставою для їх захисту так і для відшкодування моральної шкоди. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції використав як належний доказ висновок судово-психологічної експертизи: «… за результатами проведення судово-психологічної експертизи за матеріалами цивільної справи … ситуація, що досліджується судом, є психотравмуючою .., а саме сказані йому слова: «Глухий, чи що, б.я, за.бав ти вже всіх, розумієш чи ні, приходиш, ху.ньою займаєшся», «…, що я тобі погрожую», « … що ти дурний», « … ти дурний», в силу індивідуально-психологічних особливостей суб`єктивного сприйняття спричинили йому психологічні страждання». При цьому, експерт визначив і орієнтовно- рекомендовану суму, яку в результаті і було відшкодовано.
Однак, необхідно чітко розділяти спори за участю публічних осіб, які відіграють певну роль у суспільному житті, а відтак межа допустимої критики щодо них як публічних осіб є значно ширшою, ніж окремих осіб (Постанова ВСУ 18 березня 2020 року у справі № 725/6601/18). Висловлювання такими публічними особами із використанням нецензурної лексики є лише свободою вираження поглядів. Зокрема, у справі від 06 жовтня 2015 року «Карпюк та інші проти України» (Karpyuk and others v. Ukraine), свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства».
Відтак, опираючись на практику застосування, необхідно якнайкраще використовувати процесуальні права передбачені законодавством, зокрема - подавати клопотання про проведення експертизи.
Необхідно звернути особливу увагу на вибір виду експертизи, що в результаті матиме мінімум юридичних моментів для оскарження в апеляційному порядку та відповідно відсутність підстав для затягування процесу.
І якщо проведення судової-психологічної експертизи не становить особливої складності. Встановити, яку ж форму має вислів, твердження чи оціночного судження, не так і просто, а тому для цього необхідні спеціальні знання у сфері лінгвістики. Саме лінгвістична експертиза покликана допомогти суду з'ясувати це важливе для розгляду справи питання.
Лінгвістична експертиза відповідно до п.1.2.1 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, є підвидом криміналістичної експертизи, яка здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Аналогічна позиція щодо експертної установи у проведенні лінгвістичної експертизи висловлена в постанові Вінницького апеляційного суду від 26.12.2019 р. у справі № 128/1133/17.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних експертиз.
Таким чином, при поданні клопотання на проведення лінгвістичної експертизи, керуватись потрібно виключним переліком суб'єктів судово-експертної діяльності, згідно ст.7 Закону України «Про судову експертизу».
Як свідчать реалії юридичної практики, наявність гарантованих прав, не означає їх можливу реалізацію. Проте, ефективне застосування всіх допустимих способів та процесуальних прав беззаперечно матиме більше шансів на успішне вирішення спору на Вашу користь.
Тетяна Осійчук
Адвокат
ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»
Ірина Кепич
Адвокат АО "Коларес"
Читайте також:
Верховний Суд роз'яснив, коли адвокат не реєструється як самозайнята особа
Відомості з ЄРДР можна отримати на адвокатський запит: рішення ВП ВС
Верховний Суд роз'яснив, коли адвокат не зможе стягнути оспорюваний гонорар
Виключно адвокати і прокурори можуть представляти держоргани в судах: ВС
ЛІГА:ЗАКОН розробила LIGA360:АДВОКАТ - комплексне рішення, що поєднує головні інструменти в єдиному робочому просторі для адвоката:
- Повна база НПА;
- Коментарі до кодексів;
- 85 млн судових рішень;
- подібні справи;
- Правові позиції Верховного Суду;
- 6,5 млн досьє компаній і ФОП.
