17 січня внесений третій законопроект з трилогії під назвою "Маски-шоу стоп". Саме він, на думку його авторів, повинен усунути недоліки двох попередніх неефективних нормативних актів. І виконати головну місію "Маски-шоу стоп" - реформувати інститут обшуку і захистити власників компаній від порушень їх прав і зловживань під час обшуку з боку правоохоронних органів.
Для цього авторами законопроекту передбачено внесення змін до Карний процесуальний кодекс у частині уточнення спеціальної термінології відносно інформаційних технологій і поняття "Речовий доказ". Уточнення порядку тимчасового доступу до пристроїв для обробки, передачі і зберігання електронної інформації і їх вилучення. А також пропонується ввести карну відповідальність посадовців слідчих органів і органів прокуратури за порушення порядку тимчасового доступу до речей і документів, тимчасового вилучення або арешту майна, порядку вилучення речових доказів при огляді або обшуку.
Саме такі зміни, на думку авторів, допоможуть перемогти свавілля під час обшуку і захистити бізнес. Безумовно, це краще чим нічого - фраза, якою усі звикли себе утішати.
Але усе ж. Де зв'язок вказаних змін з недоліками карного процесуального кодексу, які на сьогодні є стійкими інструментами для свавілля "гостей" під час обшуку? Зміни не торкаються зловживань правоохоронцями правом ініціації перед слідчими суддями надання дозволів на обшук. Не вирішують питання вилучення особистих речей під час обшуку, що тягне за собою крадіжки, псування майна і неможливість його повернення, не розкривають поняття перешкоди проведенню обшуку, внаслідок чого він перетворюється силове захоплення компанії, з психологічним і фізичним тиском на її співробітників. Адже що є основними точками болю при обшуку? Власне, сам обшук, а також майно і співробітники, на яких давлять психологічно і фізично. Так які ж головні питання, які, окрім усього іншого, повинен вирішувати закон "Маски-шоу стоп"?
|
Денис Овчаров |
1.Питання зловживання правом ініціації проведення обшуку.
Це проблема № 1, яку треба було б вирішити ще в першій серії Маски-шоу стоп. Адже першопричина незаконного приходу в компанії - цей дозвіл на проведення обшуку. Словосполучення "обшук в компанії" давно вже перестало асоціювати її з непорядністю. Ні для кого не секрет, що в Україні з обшуком можуть прийти у будь-кого, навіть найбілішу і пухнасту організацію.
Сьогодні подача клопотання про проведення обшуку - лише формальність. Наявність підстав для надання на нього дозволи, перестало бути обов'язковою умовою. З обшуком приходять без підстав і попередження. Таким "попередженням" прийнято вважати, наприклад, запит на надання документів про господарську діяльність компанії в порядку ст. 93 КПК. Але при тиску на бізнес, "несподіваність" обшуку дає кращий ефект, тому в цих випадках такими запитами нехтують. Слідчі необгрунтованого ініціюють обшуки і подають клопотання, а слідчі судді, у зв'язку з великою завантаженістю або елементарним небажанням критично вивчати клопотання правоохоронців і документів, що додаються до них, покірливо їх задовольняють.
Але про це законодавчі ініціатори умовчують.
2. Питання особистого обшуку.
На сьогодні практично жоден обшук не обходиться без незаконного вилучення особистого мобільного телефону або ноутбука співробітника. І не по одному з такого вилучення не було ні постанови, ні протоколу обшуку особи. В той час, коли вилучення особистих речей повинне проводитися виключно на законних підставах, з дотриманням встановленої законом процедури для проведення обшуку особи.
КПК встановлено, що за рішенням слідчого або прокурора може бути проведений обшук осіб (особистий обшук осіб), що знаходяться в житлі або іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони ховають при собі предмети або документи, що мають значення для карного виробництва (ч. 5 ст. 236).
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Постанова слідчого, прокурора - це процесуальний документ, яким оформляється їх рішення під час карного виробництва. І чинним законодавством не встановлена альтернативна форма такого рішення, наприклад усна.
|
Ірина Лейко |
Таким чином, враховуючи ч. 5 ст. 236, ч. 3 ст. 110, обшук осіб (особистий обшук осіб) може бути проведений виключно на підставі постанови слідчого, прокурора.
На практиці ж, представники правоохоронних органів нехтують цією нормою, і проводять особистий обшук без винесення відповідної ухвали.
По-перше, це вигідно для правоохоронців, оскільки не треба придумувати обгрунтування для такого особистого обшуку;
По-друге, унеможливлюється оскарження такої постанови;
По-третє, навіщо писати постанову, якщо злякані співробітники і так усі самі віддадуть?
Після обшуку такі особисті речі, як правило, потрапляють в загальний протокол обшуку приміщення. Хоча, відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК, хід і результати особистого обшуку підлягають обов'язковій фіксації у відповідному протоколі. Під відповідним протоколом мається на увазі саме протокол особистого обшуку, оскільки особистий обшук є самостійною слідчою дією, що закріплено в ст. 223 КПК, не дивлячись на те, що може проводитися у рамках обшуку компанії.
Несистемність нормативного регулювання особистого обшуку - ще одна лазівка для незаконного вилучення особистих речей, у тому числі телефонів, техніки, грошових коштів. Часто такі речі взагалі не потрапляють в протокол обшуку, а їх повернення стає нереальним.
Застосування психологічного тиску, безпідставне залучення спецпідрозділів при обшуках, загроза фізичними розправами - вірні помічники слідчому. Під таким тиском співробітники легко розлучаються зі своїми речами і виконують незаконні вимоги. При цьому кодексом не встановлені підстави, які надають право застосовувати такі спецпідрозділи. Критерії, по яких можна визначити перешкоди проведенню слідчих дій, відсутні.
3. Питання застосування спецпідрозділів на обшуку для психологічного і фізичного тиску.
Для чого і в яких випадках повинні притягати спецпідрозділи під час слідчих дій? - Для подолання реальної загрози фізичного опору, в карних виробництвах по тяжких і особливо тяжких злочинах. На практиці ж притягають для фізичного і психологічного тиску, і, наприклад, в справах по несплаті податків. Щоб викликати страх і паніку у співробітників, принизити і дискредитувати власника компанії в очах його підлеглих.
Тому дозвіл на надання спецпідрозділів повинен встановлювати слідчих суддя у своєму рішенні про обшук. Не на відомчому, а на законодавчому рівні повинно бути встановлено, що силову підтримку можна притягати тільки при реальній загрозі фізичного опору або точних даних про знаходження зброї і інших даних про небезпеку. І уточнювати термінологію слід було б також в цій частині. Наприклад, що таке фізичний опір, при якому треба притягати спецпідрозділ? Це айтишник, який обурюється і виявляється віддавати свій телефон "людям в масках"? Чи це особливо небезпечний злочинець, який зберігає у себе нарізну зброю, компанію якої охороняють важкоатлети у балаклавах, з автоматами і псами?
4. І багато інших питань…
Якою б якісною не була закладена цеглина і матеріал, будівля, втрачаючи опори, рано чи пізно починає руйнуватися, якщо в нім немає стін, що несуть. Так і в нашому випадку: запропоновані зміни в КПК безумовно потрібні і заслуговують на увагу. Але при усій їх значущості не є механізмом захисту бізнесу від беззаконня правоохоронців, оскільки мають ряд обмовок і не вирішують головних проблем.
Відсутність до цих пір єдиного підходу до правозастосування вимог КПК і несистемність деяких його положень говорить нам, що серія законопроектів "Маски-шоу стоп" на цьому не закінчилася, і незабаром слід чекати продовження.
Денис Овчаров
керівний партнер
АТ "Вівчарів і партнери"
Ірина Лейко
юрист
АТ "Вівчарів і партнери"
