Пенсійна реформа, що стартувала минулого року, передбачає три рівні пенсійної системи, у яких бере участь (чи принаймні може брати участь) кожний громадянин. Фактично відразу було застосовано лише один рівень - солідарний.
Зрештою на цей час порівняно з 2016 роком ситуація для багатьох пенсіонерів і майбутніх пенсіонерів погіршилася. Під час запровадження першого етапу реформи було суттєво змінено умови розрахунку пенсій, тобто формулу цих розрахунків, через що коефіцієнт заміщення, інакше кажучи, співвідношення розміру пенсій до розміру зарплати суттєво зменшено, і сьогодні цей рівень сягає приблизно 30 % при 40-60 % до введення реформи.
На жаль, через зменшення цього коефіцієнта ситуація лише погіршуватиметься. Компенсувати таке зменшення розміру пенсій за солідарною системою має другий рівень пенсійної реформи - накопичувальний. Згідно з чинним законом його передбачено запровадити з 1 січня 2019 р., але, щоб встигнути в заплановані строки, законодавцям вже цього літа потрібно вирішити, як саме він виглядатиме.
Загалом накопичувальну систему має бути побудовано на такому ключовому принципі: кожен громадянин особисто або його роботодавець повинні щомісяця відраховувати кошти на особистий пенсійний рахунок, тоді після виходу на пенсію громадянин отримає доступ до цих коштів для виплати йому пенсії. Крім того, законодавець передбачив можливість успадкування пенсійних заощаджень, а також їх повне або часткове використання до настання пенсійного віку у виняткових випадках, зокрема в разі необхідності оплати лікування, навчання дітей тощо.
Утім щодо того, як саме має виглядати така система в деталях, якраз точиться дискусія.
З одного боку, пропонують створити окремий державний накопичувальний фонд, керування яким довірити спеціально утвореній державній установі, і зобов'язати всіх громадян накопичувати свої кошти за другим рівнем саме в ньому. У загальних рисах відповідну концепцію вже закріплено в законодавстві, але необхідний для її впровадження деталізуючий законопроект наразі не те що не подано до парламенту, а навіть не представлено на обговорення.
З іншого боку, пропонують менш централізовану систему, побудовану на ґрунті наявної вже понад 14 років галузі фінансового ринку - недержавних пенсійних фондів. Вона, відповідно, передбачає право громадянина обрати для себе той фонд, який він вважає найбільш привабливим і спрямовувати свої кошти саме туди. Ця концепція знайшла відображення в законопроекті № 6677 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», який уже знаходиться на розгляді у Верховній Раді.
Що треба знати про другий рівень пенсійної системи бізнесу?
Яку б із наведених вище концепцій другого рівня пенсійної системи не було прийнято, бізнесу, що має найманих працівників віком до 35 років станом на 1 січня 2019 р., доведеться ставати для свої співробітників агентом-страхувальником, тобто перераховувати за них внески до того чи іншого фонду.
Ці внески передбачено утримувати із заробітної плати, але в разі реалізації «централізованої концепції» є ризик, що вони стануть фактично «другим ЄСВ». Концепція ж законопроекту № 6677 дає роботодавцю певну свободу: для тих працівників, хто не обере фонд для накопичень самостійно, вибір має зробити роботодавець.
Це покладає на бізнес досить серйозну соціальну відповідальність, оскільки неправильний вибір недержавного пенсійного фонду може призвести до знецінення заощаджень працівників. Але водночас підприємства отримають можливість більш гнучко формувати соціальні пакети для працівників і використовувати звичних партнерів, якщо для працівників вже працює система добровільного пенсійного страхування.
Не можна пройти повз ще один важливий для бізнесу аспект - вплив такого значного фінансового ресурсу на економіку. У разі створення єдиного накопичувального фонду, яким керуватиме держава, найімовірніше, нагромаджені кошти або лежатимуть мертвим вантажем, або їх використовуватимуть «на державні потреби», тобто переважно як резервний фонд на випадок недостатності коштів у бюджеті чи солідарній частині пенсійного фонду. Натомість законопроект № 6677 передбачає, що «пенсійні» кошти мають стати додатковим кредитним ресурсом для економіки, оскільки планується їх інвестувати в певні активи, перелік яких має бути закріплено законодавчо.
Що треба знати про другий рівень пенсійної системи громадянину?
Передусім те, що участь у накопичувальному рівні пенсійної системи обов'язкова для всіх, хто на момент його запровадження не досяг 35 років. Старші громадяни можуть долучитися до нього добровільно.
Стосовно такого важливого питання, як розмір пенсії, то в такій системі він залежатиме від розміру страхових внесків, строку, протягом якого ці внески накопичувалися, і розміру отриманого на них інвестиційного доходу.
У «централізованому варіанті» всі кошти спрямовуватимуться до фонду, який гарантуватиметься державою. Але поки що для цього фонду не встановлено вимог щодо забезпечення зростання цих накопичень хоча б на рівні, достатньому для нівелювання інфляції. Тобто є ризик знецінення заощаджень.
Крім того, керувати роботою такого фонду буде новостворена державна установа - Адміністрація накопичувального фонду, питання підзвітності й підконтрольності якої поки що не вирішено.
У варіанті законопроекту № 6677 кошти накопичуватимуться в недержавних пенсійних фондах. Громадянин отримає право самостійно обрати фонд і в будь-який час його змінити.
Ці фонди мають відповідати жорстким умовам (значно жорсткішим, аніж ті, що встановлено для фондів, які працюватимуть лише з добровільними внесками - третім рівнем пенсійної системи) і відбиратимуться Пенсійним фондом України та профільним регулятором - Національною комісією регулювання ринку фінансових послуг.
Керівництво цих фондів відповідатиме за збереження накопичених коштів і забезпечення їх зростання. Для цього будуть залучати окремі структури - компанії з керування активами (знову-таки не будь-які, а лише ті, які отримають відповідні ліцензії саме для керування коштами пенсійних фондів). Саме вони ухвалюватимуть рішення про інвестиції в певні активи, перелік яких буде жорстко врегульовано законодавством.
Своєю чергою, збереження активів буде покладено на банки. І також це будуть не всі банки, а лише ті, які отримають спеціальні ліцензії від НБУ.
Держава ж зі свого боку гарантуватиме повернення заощаджень за системою, яка на цей час працює для банківських вкладів. Це передбачає як виплати клієнтам збанкрутілих фондів, так і досить розвинену систему заходів, спрямованих на оздоровлення фондів у разі виявлення ознак фінансових проблем.
Отже, як бачимо, запропоновано триланкову систему керування та зберігання накопичених коштів, яка перебуває під дуже жорстким контролем відразу трьох профільних органів - Нацфінпослуг, НКЦПФР і НБУ. Також певні контрольні та регулюючі повноваження матимуть Пенсійний фонд України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Якщо підбити підсумки...
Фактично на цей час має бути вирішено ключове питання: накопичувальна пенсійна система буде централізованою чи таки децентралізованою та конкурентною.
У першому випадку ми ризикуємо через уже 10-15 років опинитися в ситуації, коли накопичувальний фонд є донором для солідарних пенсій і бюджету. Крім того, допоки не зрозуміло, як забезпечуватимуть захист заощаджень від інфляційного знецінення, якщо не вироблено правил інвестування нагромаджених коштів. Усе це ставить під величезне питання загальну ефективність другого рівня пенсійної системи за такої моделі.
Плюсами ж цієї моделі можна визнати хіба що ручний контроль держави за коштами громадян, що дещо знижує ризик їх невиплати.
У другому випадку ми стикаємося з ризиком того, що за певних обставин окремі пенсійні фонди збанкротують. Але за рахунок того, що накопичення громадян буде розподілено серед досить великої кількості таких фондів, ситуація не буде такою критичною. Можна говорити, що механізм дій уже відпрацьовано під час масового виведення з ринку неплатоспроможних банків і треба лише адаптувати його під потреби дещо іншої сфери ринку фінансових і банківських послуг.
Утім, погоджуючись із цим ризиком, ми отримаємо доволі багато плюсів. Економіка матиме доступ до значного фінансового ресурсу, який, до речі, є «довгими грошима», оскільки перші значні виплати учасникам системи розпочнуться лише після досягнення ними пенсійного віку, тобто через 20-25 років. Громадяни зможуть обрати більш вигідні для себе умови пенсійного страхування та здобудуть довіру до недержавних пенсійних фондів, що значно полегшить запровадження третього рівня пенсійної системи.
Також не треба забувати й про те, що запропонований у законопроекті № 6677 механізм доволі надійно захищає кошти громадян від інфляційного знецінення. А це означає, що він виконує основну мету будь-якої пенсійної реформи - забезпечити адекватні пенсійні виплати громадянам.
Завтра, 20 червня у прес-центрі відбудеться кругли стіл «Пенсійна реформа - основні моменти іншого та третього рівнів». Для акредитації, будь ласка, попередньо звертайтеся за тел.:(044) 585-24-05 або на e - mail: pr@ligazakon.ua. Контактна особа - Калинкіна Валентина.
