У зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС наша країна зобов'язалася адаптувати національне законодавство у сфері регулювання ринку енергетики до стандартів Європейського Союзу. Одним з напрямів такої трансформації є зміна підходу до захисту прав споживачів ринку енергетики.
Ні для кого не секрет, що в цьому секторі економіки України права споживача часто порушуються і не врегульовані належним чином. Монополізм постачальників енергоносіїв, відсутність якісного сервісу служб, що надають послуги у сфері енергетики виводять питання посилення захисту прав споживачів на порядок денний.
Сьогодні захист прав споживачів в Україні регулюється законами "Про захист прав споживачів", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про питну воду і питне водопостачання" і "Про житлово-комунальні послуги". Ці закони встановлюють загальні принципи захисту прав споживачів і не передбачають конкретних механізмів захисту таких прав.
Нині в Україні скарги споживачів розглядаються самими енергопостачальниками (що не дає упевненості в об'єктивності і неупередженості при розгляді) і Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (далі - НКРЭКУ).
НКРЭКУ, незважаючи на обов'язок забезпечення захисту прав споживачів товарів (послуг) на монопольних і суміжних з ними ринках електроенергії, газу, тепла і води, у більшості випадків на звернення громадян відповідає відписками.
Ще одним варіантом для споживача є звернення в Антимонопольний комітет якщо має місце зловживання монопольним положенням. Статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" закріплено широкий спектр порушень з боку монополістів, який підпадає під зловживання монопольним положенням.
Оскільки на законодавчому рівні відсутнє чітке розмежування повноважень між НКРЭКУ і Антимонопольним комітетом, скаргу споживача органи перекидають один одному. Виходячи із завдань Антимонопольного комітету і практики розгляду цієї категорії суперечок, цей орган не може розглядати кожну скаргу, яка поступає від споживача, він береться за глобальніші справи (випадки, коли допущені масові порушення, заподіяна величезна шкода, і де задіяні великі гравці енергетичного ринку).Звернення до суду (з причини необхідності звернення по допомогу до адвоката, судових витрат і тимчасових витрат) у більшості випадків не є прийнятним варіантом дій.
Очікується що до кращого ситуацію змінить енергетичний омбудсмен, який забезпечить ефективний і оперативний дозвіл суперечок між споживачами і постачальниками ринку енергетики. У вересні 2017 року у Верховній Раді був зареєстрований проект Закону № 7059 "Про енергетичного омбудсмена" (далі - Законопроект). Документ ще не пройшов перше читання в парламенті, проте його аналіз вже дає можливість сформувати розуміння нового для України механізму захисту прав споживачів на енергетичному ринку.
|
Сергій Дацив |
Зарубіжний досвід
Інститут енергетичного омбудсмена з'явився він у Великобританії, коли в 90-х роках уряд Маргарет Тетчер почав приватизацію енергетичного сектора і створив оптовий енергетичний ринок.
Тоді ж Великобританія почала впроваджувати регуляторні органи, які займалися захистом прав споживачів у сфері енергетики, так звані регуляторні комісії. Британська модель була успішно експортована в Сінгапур, Австралію, Нову Зеландію і низку інших країн.
Австралія, грунтуючись на досвіді Великобританії, пішла далі і у кінці 90-х практично в усіх штатах були ухвалені закони про захист споживачів енергоресурсів і води, створені офіси енергетичних і водних омбудсменів, головним завданням яких був захист побутового і малого комерційного споживача від свавілля енергокомпаній.
Згодом європейські країни, а також частину колишніх радянських республік (Литва, Латвія і Естонія) перейняли цей досвід.
У країнах ЄС розгляд скарг споживачів енергетичним омбудсменом вже є досить поширеною практикою. Прикладом ефективного дозволу суперечок енергетичним омбудсменом може бути мережа національних енергетичних омбудсменів (NEON), яка була створена за участю таких країн, як Великобританія, Франція, Бельгія, Іспанія, Італія і Ірландія. Діяльність NEON охоплює близько 213 млн чоловік, за результатами 2016 року в NEON було вирішено 103 835 суперечок.
Згідно з українським Законопроектом під захист енергетичного омбудсмена потрапляють фізичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності у яких середня кількість працівників за рік не перевищує 10 чоловік і річний дохід не перевищує 2 млн євро, якщо ці категорії придбавають електричну енергію для власного споживання.
|
Лілія Сисин |
Незалежний захисник?
Одним з основних принципів діяльності енергоомбудсмена визначається незалежність. Швидше за все це так і залишиться декларацією, оскільки, омбудсмен хоч і обиратиметься на відкритому конкурсі, але ключова роль в обранні омбудсмена відведена комітету Верховної Ради, відповідальному за розвиток паливно-енергетичного комплексу. Саме цей комітет із Законопроекту уповноважений проводити попередній розгляд і схвалення кандидатур, а потім вносити їх в Раду для голосування.
Таким чином прогнозовано, що в Раду будуть внесені кандидатури омбудсменів, схвалені представниками різних сфер впливи, які входять до складу комітету.
Діяти енергетичний омбудсмен буде на підставі статуту і регламенту, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, що також не посилює незалежність омбудсмена.
Фінансування Офісу енергетичного омбудсмена здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання (не більше 0,1 усього об'єму регуляторних внесків), що сплачуються суб'єктами господарювання, здійснюють діяльність в сферах енергетики і комунальних послуг.
Як звернутися?
За захистом своїх прав споживач зможе звернутися до омбудсмена тільки у тому випадку, якщо скарга споживача не була розглянута постачальником електроенергії або надана відповідь не задовольнила споживача. Омбудсмен також не розглядатиме звернення, якщо підняті в нім питання вже були вирішені НКРЭКУ, іншим уповноваженим органом або судом.
Законопроект встановлює, що термін розгляду справи не повинен перевищувати 30 днів. Термін розгляду справи може побут продовжений ще на 30 їй за ініціативою омбудсмена, у зв'язку із складністю справи.
У разі рішення справи на користь споживача омбудсмен виносить ухвалу про припинення порушення суб'єктом господарювання і відновлення прав і законних інтересів споживача. Про виконання рішення суб'єкт господарювання у сфері енергетики зобов'язаний інформувати омбудсмена. За невиконання цього обов'язку передбачений штраф від 1700 до 2400 грн.
Необхідно відмітити, що окрім можливості накласти штраф за непредставлення інформації енергетичному омбудсменові, у нього відсутні інші важелі впливу на учасників ринку енергетичних послуг.
Отже, створення інституту енергетичного омбудсмена є прогресивним кроком на шляху до формування цивілізованого енергетичного ринку в Україні.
Порядок призначення на посаду енергоомбудсмена містить явні риски його незалежності. А інституціональна слабкість, яка проявляється у відсутності вагомих важелів впливу на постачальників енергоносіїв істотно знижують здатність цього інституту виступити ефективним захисником прав споживачів. Законопроект передбачає, що у енергоомбудсмена буде два заступники, а їх діяльність забезпечуватиметься секретаріатом. До того ж, передбачена можливість створення регіональних представництв в регіонах. Якщо передбачений порядок фінансування інституту забезпечить достатню кількість апарату інституту в регіональних представництвах можна чекати, що офіс омбудсмена буде здатний обробити велику кількість звернень.
Залишається тільки сподіватися на те, що інституціональна слабкість і явна залежність від сфер впливу на енергетичному ринку в деякій мірі компенсуватиметься політичною волею, зокрема Кабінету Міністрів України і НКРЭКУ, що посилить вплив енергетичного омбудсмена і дасть йому можливість ефективно вирішувати конфлікти між постачальниками і споживачами енергоресурсів.
Сергій Дацив, Лілія СисинKPMG Law Ukraine
