Напевно, кожен відповідальний батько рано чи пізно задається цим важливим життєвим питанням: "Як я можу забезпечити майбутнє своєї дитини"?.
Якщо відкинути розмови про належне виховання, духовний розвиток і хорошу освіту, то питання матиме, швидше за все, матеріальну підоснову, і відповідь на нього зможе прояснити тільки юрист, вказуючи на проблемні аспекти і юридичні нюанси.
Отже, забезпечити матеріально майбутнє своєї дитини в Україні батько може шляхом заповіту або передачі майна в його власність за життя. Обидва варіанти досить широко поширено у світі, проте, в країнах колишнього СНД, спосіб передання майна за життя батьків не користується особливою популярністю. Проте, сьогоднішні реалії диктують свої умови і украй безрозсудно ігнорувати існуючі способи захисту майбутнього вашого чада, адже варто заздалегідь потурбуватися про їх право на власність. Важливо розуміти, що заповіт не єдиний вихід з ситуації, адже діти - повноцінні громадяни суспільства і можуть точно також володіти майном, як і дорослі, з тією лише різницею, що власність дітей вимагає додаткової опіки і контролю з боку батьків.
Передусім варто визначити, що під терміном "майно" маються на увазі не лише права на предмети матеріального світу, але і різні права на інтелектуальну власність, цінні папери, гроші на банківських рахунках і т. д.
Слід знати деякі правові особливості, пов'язані з віковою градацією дітей. Так, згідно із законодавством України, дитиною вважається людина що не досяг 18-річного віку. У свою чергу, до 14 років дитина вважається малолітньою, а з 14 до 18 - неповнолітнім. Цей розподіл має принципову різницю і відрізняє їх один від одного об'ємом прав і обов'язків.
У чому ж полягають відмінності? Якщо говорити про малолітній дитиніто він може здійснювати дрібні побутові покупки невисокої вартості, що відповідають його розвитку і щоденні потреби, що задовольняють його. Варто відмітити, що дитина до 14 років має право реалізувати свої немайнові права. Це говорить про його можливість вимагати визнання свого авторства, згадки свого імені у зв'язку з використанням написаної ним картини або новели, композиції або комп'ютерної програми, іншого твору, винаходу, або ж, навпаки, забороняти згадку свого імені, або скористатися псевдонімом.
А ось придбавати дорогі товари і послуги малолітній не має права. Замість нього це роблять його батьки, або ж один з батьків за згодою другого. Дуже важливо отримати саме письмову згоду, щоб уникнути подачі судового позову проти досконалої угоди.
Що ж торкається неповнолітнього дитини у віці від 14 до 18 років, то він має на порядок більше прав і обов'язків. Окрім угод, дозволених малолітнім особам, неповнолітній може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими прибутками, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, відкривати банківські рахунки і розпоряджатися вкладом, внесеним їм на своє ім'я.
Вони можуть самостійно підписувати договори, за наявності згоди батьків. А ось згода на підписання угоди стосується транспортних засобів і нерухомості доведеться ще і нотаріально завірити. На практиці трапляється, що батьки розходяться в думках і один з них заперечує проти укладення договору дитиною. У цій ситуації угода все ж може відбутися за ініціативою одного з батьків, якщо їм буде отримано дозвіл органу опіки і опікування.
Це не єдиний випадок, при якому треба буде звертатися в цей орган. Як би дивно не звучало, але, частенько, батьки неповнолітньої дитини повинні спочатку отримати схвальне рішення на свою ж згоду від органу опіки і опікування, адже ця установа бере участь практично в усіх відношеннях, пов'язаних з передачею майна дітям, основним видом діяльності якого є захист прав і інтересів кожної дитини, у тому числі захист від недобросовісних батьків. З цієї причини особливо важливим моментом є отримання дозволу від цього органу, без якого неможливо зробити ряд серйозних угод на ім'я дитини, приміром: укласти договори, що вимагають нотаріального завірення або державної реєстрації; договори про розділ або обмін житлового будинку, квартири; видача письмових зобов'язань від імені дитини; відмова від його майнових прав і інших.
Існує немало способів легально передати майно у власність своїй дитині. Приміром, на його ім'я можна купити або подарувати квартиру, будинок, іншу нерухомість, купити або подарувати цінні папери, автомобіль, відкрити рахунок у банку, поклавши туди певну суму грошей, і інше.
Щоб юридично правильно оформити передачу майна, варто знати деякі особливості.
Будь-яке відчуження нерухомості дитини може бути здійснене лише з урахуванням гарантування збереження його права на житло. Гарантією може бути, приміром, переоформлення на дитину права власності іншої еквівалентної по співмірності нерухомості, або ж, як варіант, укладення попереднього договору про купівлю нерухомості на дитину, і надання цього документу в орган опіки і опікування, як доказ про збереження його прав.
Але подача заяви на отримання дозволу не гарантує позитивний результат подій, оскільки орган опіки і опікування має право відмовити у разі, якщо: батько позбавлений батьківських прав судом, або не позбавлений, але компетентним органом прийнято рішенні про відбирання дитини; до суду поданий позов про позбавлення батьківських прав; батько повідомив про себе помилкові відомості; один з батьків вважає недоцільним давати свою згоду на укладення договору нерухомості дитини; здійснення угоди може зменшити існуючі майнові права дитини або ж порушити інтереси, що охороняються законом.
Якщо ж майно знаходиться у володінні сім'ї, має сенс замислитися про даруванніосновна умова якого - безоплатність. Подарувати можна як нерухомість, так і рухоме майно, майнові права, цінні папери і так далі. Менш цінні побутові речі можуть бути даровані без укладення письмового договору, тобто усно, у відмінності від дарування нерухомості, яке вимагає виключно письмового оформлення угоди і обов'язкового нотаріального посвідчення. Звичайно ж, дарування не має на увазі під собою передачу чого-небудь натомість. Не можна передбачити в договорі дарування, що, наприклад, квартира дарується в обмін на що-небудь або ж подарунок зобов'язує зробити на користь дарувальника які-небудь дії. З іншого боку, в такий договір все ж можуть бути внесені деякі умови, такі як заборона на продаж, обмін, розподіл і інші обтяження подарунка на певний термін. Наприклад, батько може подарувати будинок своєму малолітньому синові, але за умовами договору дарування заборонити продавати цей будинок до настання певного віку або після закінчення позначеного в договорі терміну.
При даруванні валютних цінностей на суму ту, що перевищує п'ятидесятиразовий розмір не оподатковуваного мінімуму прибутків громадян, що на сьогодні складає майже 36 тис. грн., потрібно буде укласти договір у письмовій формі, нотаріально завіривши його. Не дивлячись на те, що подарунки оподатковуються, для близьких родичів, у тому числі і дітей, ставка податку складає 0%, що, безумовно, радує.
Ще один альтернативний спосіб передання грошових заощаджень у власність своїм дітям - відкриття банківського рахунку. Оскільки малолітні діти законодавчо наділені лише правому здійснювати дрібні побутові угоди (наприклад, купити в магазині молока), то і в інших випадках угоди від їх імені здійснюють батьки, як законні представники. Відповідно, тільки батьки можуть укласти договір банківського вкладу від імені малолітньої дитини і розпоряджатися засобами на рахунку. У відмінності від малолітніх, неповнолітні мають право самостійно укласти договір банківського вкладу і розпоряджатися засобами, внесеними ними ж на своє ім'я, без втручання батьків. За умовчанням, майном дитини управляють його батьки, які зобов'язані забезпечувати його збереження і використання винятково в інтересах дитини. Якщо між батьками не укладений спеціальний договір, що розподіляє їх обов'язки по управлінню, то вважається, що вони роблять це спільно. Але, у будь-якому випадку, для уникнення можливих суперечок, варто все ж укладати письмову угоду. Така угода вимагає нотаріального завірення.
Коли більше немає підстав для управління власністю своєї дитини, батьки зобов'язані передати майно йому, або його новому опікунові, разом з прибутками, отриманими в результаті управління таким майном. Випадок, коли батько управляв майном дитини неналежно, може послужити основою для відшкодування збитку. Неналежним можна рахувати управління, що суперечить інтересам дитини, безгосподарне управління, завдання шкоди його майну і т. д.
Як бачите, існуючі способи дозволяють не чекати повноліття дитини, щоб передати майно в його власність. Це істотно знижує занепокоєння батьків про майбутнє дітей. Скориставшись такою можливістю, батьки можуть бути спокійні вже сьогодні. Адже набагато простіше сконцентруватися на вихованні і моральних цінностях, коли ви заздалегідь потурбувалися про матеріальне складове життя свого чада.
Руслан Редька, партнер практики корпоративного права Juscutum
