У сучасних політичних, економічних і правових реаліях України, своєчасне отримання інформації, що стосується правового стану будь то юридичного, будь то фізичної особи, нерідко стає запорукою ефективного правового захисту від неправомірного карного звинувачення або порушення громадянських прав. Адже з часів Натана Ротшильда, англійського торговця і банкіра, якого перший вивів формулу успіху "Хто володіє інформацією, той володіє світом", вона знаходить лише підтвердження на практиці.
В той час, коли навіть адвокати і судді укладають договори з адвокатами на випадок карного виробництва коли-небудь, власники великого бізнесу в Україні все ще зволікають, або віддаючи перевагу послугам інших фахівців у сфері права, або ще гірше - вважаються абияк.
Так, коли і чому у разі вірогідної або такої, що настала критичної ситуації потрібно звернутися до адвоката?
ПРИЧИНА №1. Адвокат має право на отримання інформації за запитом, за непредставлення якої може наставати адміністративна відповідальність.
Згідно із Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", належно оформлений адвокатський запит дозволяє зажадати у органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і підпорядкування, громадських об'єднань надати інформацію, копії документів, необхідних для надання правової допомоги клієнтові.
Обличчя, яким спрямований адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів дати відповідь, а якщо його підготовка вимагає вивчення великого об'єму інформації, такий термін може бути збільшений до 20 робочих днів. Іноді інформація надається на умовах відшкодування витрат на роздрук. При цьому відмова в наданні інформації по адвокатському запиту, несвоєчасне або неналежне надання інформації, так само як і надання інформації, невідповідної дійсності, спричиняє за собою притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
ПРИЧИНА №2. У рамках захисту клієнта у справі, адвокат може отримувати також інформацію з обмеженим доступом або навіть отримати доступ до таємної інформації.
За правилами статті 24 Закони України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", по адвокатському запиту не надається інформація з обмеженим доступом і копії документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
В той же час, потрібно розуміти, що далеко не завжди відмова надати інформацію під приводом обмеженості доступу до неї, є належно мотивованим. Так, за правилами частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація може мати статус "з обмеженим доступом" виключно у випадку:
- якщо таке обмеження встановлене в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку в цілях запобігання безладам або злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошуванню інформації, отриманої конфіденційно, або для підтримки авторитету і неупередженості правосуддя;
- якщо розголошування інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
- якщо шкоду від обнародування такої інформації перевищує громадський інтерес в її отриманні.
Таким чином, шлях для адвоката ознайомитися з інформацією з обмеженим доступом (окрім загального порядку доступу до державної або банківської таємниці), такий:
по-перше, звернутися до керівника органу, у якого проситься інформація, з проханням дати дозвіл на ознайомлення з такою інформацією, вказавши необхідність її отримання в інтересах клієнта і конкретні причини. У разі відмови - оскаржити його в порядку адміністративного судочинства;
по-друге, направити запит компетентному органу з вимогою підтвердити відповідність прошеної інформації усім трьом критеріям, які роблять неможливим відкриття доступу до такої інформації. Якщо на це т запит дадуть відповідь відмовою - його обгрунтованість також можна оспорити в суді.
У цьому контексті потрібно пам'ятати два правила. Перше: відповідність критеріям відмови в доступі до інформації має бути актуальним на дату запиту, якщо хоч один з них не дотриманий - інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, і вам її повинні надати в загальному порядку. Друге: якщо інформація, що має обмежений доступ, міститься в частині документу, вам не має права відмовити в наданні копії документу, з "урізуванням" такої частини.
ПРИЧИНА №3. Адвокат може отримувати інформацію у рамках ознайомлення з матеріалами карного виробництва.
Як би то не було сумно для правоохоронних органів, які всіляко намагаються приховати зібрану у справі інформацію від сторони захисту, вони зобов'язані відкривати докази - інакше ті не можуть бути прийняті судом як належні.
На сьогодні, згідно наявної інформації, в судовій системі на усіх рівнях, у тому числі у Вищому спеціалізованому суді України по розгляду цивільних і карних справ, живо обговорюється питання порушення принципу змагальності сторін в карному виробництві. Зокрема, це виражається в тому, що сторона звинувачення обмежує доступ сторони захисту до службових документів.
Так, при напрямі до суду клопотання про обрання міри припинення, або будь-якого іншого клопотання у рамках забезпечення карного виробництва, сторона звинувачення аргументуючи позицію про необхідність задоволення такого клопотання і підтвердження наявності провини, посилається на рапорти, замість конкретних доказів, оскільки рапорти згідно Інструкції по діловодству в системі Міністерства внутрішніх справ України відносяться до внутрішніх документів, тобто службовій інформації (читай - інформації з обмеженим доступом).
Проте і проти такого прийому є свій "лом": оскільки в цій ситуації службова інформація - це інформація, яка формується в даному випадку органами внутрішніх справ, то до віддання їй публічності її використання в якості доказів у відкритому змагальному процес неприпустимо. У будь-якому випадку, інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмежень, які існували раніше. Тобто якщо на стадії оперативно розшукових дій інформація, зібрана у кримінальній справі, могла мати статус "службовою" і "з обмеженим доступом", то на стадії вирішення процесуального питання або розгляду кримінальної справи - більше немає підстав для її приховання від адвоката-захисника.
ПРИЧИНА №4. Інформація, яку клієнт передав адвокатові, складає адвокатську таємницю, яка не може бути розкрита проти волі клієнта навіть за рішенням суду.
Це ключова гарантія адвокатської діяльності. Усе, що відомо адвокатові про клієнта, починаючи від факту звернення одного по правову допомогу, може входити до складу адвокатської таємниці. При цьому стаття 22 Закони України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", поширює режим адвокатської таємниці також на будь-яку інформацію, яка стала відома помічникові адвоката, стажистові адвоката, особі, що знаходиться в трудових стосунках з адвокатом. Тобто, співробітники адвокатського бюро або адвокатського об'єднання, незалежно від наявності у них статусу адвоката або юридичної освіти, також мають право і обов'язок зберігати адвокатську таємницю. При цьому адвокатська таємниця може поширюватися як на дані про клієнта, так і на питання, по яких клієнт звертався за допомогою (навіть якщо у результаті не був укладений договір про надання правової допомоги), зміст рад, консультації, роз'яснення адвоката, складені ним документи, інформацію, що зберігається на електронних носіях і інші документи і відомості, отримані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
В той же час не потрібно плутати адвоката з сейфом. Ви маєте право передати документи підприємства адвокатові виключно для підготовки позиції або документів у справі, обумовленому договором про надання правової допомоги. При цьому такі документи (чи їх копії) отримають певний захист, тільки якщо будуть передані по акту прийому передачі і включені в адвокатське досьє. Але належно оформити отримання таких матеріалів - вже завдання адвоката.
Ольга ПРОСЯНЮК
керівний партнер АТ "AVER LEX"
Стаття підготовлена у співавторстві з юристом кримінально-правового департаменту АТ "AVER LEX" Вадимом Вершняком
