Анексія Криму обернулася для України радикальними змінами в транспортній галузі. Втім, "анексія" в даному випадку не зовсім коректний термін чисто з юридичної точки зору, оскільки вона припускає абсолютно інші правила гри, ніж ті, що встановлені сьогодні. Де-факто ми маємо справу з анексованою територією, але застосовуємо до неї нормативно-правові акти, які торкаються окупованого регіону. Але зараз не про цьому…
Після втрати півострова наша країна позбулася п'яти морських портів, на які доводився близько 10% вантажообігу усіх українських гаваней. Втім, товарні потоки швидко перерозподілилися між Великою Одесою, Миколаєвом і Херсоном. Проте деякі судна продовжували здійснювати заходи в окупований Крим, за що тут же потрапляли в чіпкі обійми Генеральної прокуратури. Проте, якщо залишити за дужками політичну сторону питання, то можна побачити, що їх претензії далеко не завжди обгрунтовані з юридичної точки зору.
Давайте подивимося, чим керуються правоохоронні органи у своїх звинуваченнях. В першу чергу, це стаття 10 закону "Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України", в якій сказано, що порядок в'їзду і виїзду з АРК встановлюється Кабінетом міністрів. Від неї є і похідна в Карному кодексі - стаття 332-1, де передбачена відповідальність за порушення цього порядку з метою завдання шкоди державі. Проте виникає питання, наскільки ці норми застосовані до судноплавної галузі, в якій сьогодні розглядаються десятки кримінальних справ?
Зрозуміло, що в умовах, коли на півострові господарювали непізнані люди у військовій формі, а нова "влада" проводила "референдум", часу на проходження звичних бюрократичних процедур не було. Тобто закон був ухвалений похапцем, з порушенням регламенту : без включення до порядку денного, за відсутності необхідних експертних виводів. Природно, це відбивається і на його практичному застосуванні, так само як і на тлумаченні підзаконних актів.
З моменту ухвалення закону до моменту затвердження порядку пройшло більше року, оскільки відповідна постанова Кабміну № 367 було прийнято тільки в червні 2015 року. Проте, відсутність порядку ніяк не заважала прокуратурі затримувати судна, що зробили заходи в 2014 році, і загрожувати статтею 332-1 УК. До того ж ця стаття передбачає відповідальність за порушення порядку з метою завдання шкоди державі. "Шкода державі" законодавець не визначив, так само як і не передбачив право перетинати окуповану територію для морського сполучення, що дає можливість силовикам тлумачити норми законодавства за своїм переконанням.
Перенесемося в червень 2015 року. Порядок в'їзду/виїзду, нарешті, затверджений і дозволяє відвідувати територію АРК через контрольні пункти. А що таке контрольні пункти? Процитуємо постанову: "спеціально виділена територія на автомобільному шляху, залізничної станції з комплексом будов, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де здійснюється пограничний, митний і інші види державного контролю". У документі немає ні слова про морське сполучення. Виникає питання, чи може застосовуватися стаття 332-1 УК для притягнення до відповідальності капітана судна за порушення Порядку в'їзду виїзду, не регулююче морське сполучення?
Втім, є і інші документи, до яких апелюють силовики. Але і ці нормативно-правові акти далеко не так однозначні, як стверджують слідчі прокуратури. Порти Криму були закриті для судозаходов наказом Міністерства інфраструктури № 255 від 16 червня 2014 року, який був зареєстрований Мінюстом 24 червня, а набув чинності тільки 15 липня. Ніяких згадок про карну відповідальність за його порушення, так само як і посилань на цей документ в статті 332-1 Карного кодексу і статті 204-2 Кодекси про адміністративні правопорушення. Ні адміністративна, ні карна відповідальність за це не передбачена, може йтися виключно про міжнародні торгові санкції для судна, яке не дотримує ці норми. Проте, турецький теплохід Kanton, який відвідав Севастопольський порт 27-29 липня 2014 року, був потім заарештований в Херсоні рішенням Печерського районного суду Києва у березні 2015 року.
Якщо розбиратися в деталях подібних справ, то неминуче стикаєшся з питанням, а що ж таке порт за версією чинного законодавства. Згідно із статтею 1 закону "Про морські порти", морський порт - це визначені межами територія і акваторія, обладнані для обслуговування судів і пасажирів, проведення вантажних, транспортних і експедиційних робіт. При цьому статтею 8 цього закону встановлено, що межі території і акваторії морського порту визначаються тільки Кабінетом міністрів України.
Тут показником вільного трактування нормативно-правових актів прокуратурою є інший приклад. 30 липня 2014 року буксир "Витязь", приписаний до ГП "Морський порт "Усть-Дунайськ", зайшов у бухту Очерет-бурун, щоб забрати звідти плавучий кран "ПГП-2", який знаходився на ремонті в Керчі. Кран також числився в списку державного майна і підпадав під загрозу "націоналізації" з боку нелегітимної влади АРК. При цьому важливою деталлю є те, що кран у цей момент стояв на рейді за межами акваторії Керченського морського торгового порту.
У матеріалах кримінальної справи вказано, що капітан незаконно зробив захід в закритий морський порт "Очерет-бурун". Але чи являється "Очерет-бурун" портом у світлі закону "Про морські порти"? Чи має "Очерет-бурун" документально закріплену за собою акваторію? Ні! Межі акваторії встановлені тільки для Керченського морського торгового порту (МТП) постановою Кабміну № 406 від 3 червня 2013 року, в які не входять ні Камыш-Бурунская бухта, ні Керчь-Еникальский канал.
Точно також йдуть справи і з територією. Вона не закріплена за портом "Очерет-бурун" у встановленому законодавством порядку. Не підтверджується і статус морського терміналу, оскільки, згідно з чинним законодавством, це цілісний майновий комплекс, розташований у межах морського торгового порту. З урахуванням того, що межі території Керченського МТП не визначені, то "Очерет-бурун" терміналом не є. Також, ТОВ "Керченський морський порт "Очерет-бурун" є господарським суспільством приватної форми власності (по статусу учасників) і не включений ні в Реєстр морських портів України, ні в реєстр гідротехнічних споруд.
Відповідно, судозаход у бухту Очерет-бурун не є заходом в кримський порт, який є закритим відповідно до вимог наказу Мининфраструктуры № 255 від 16.06.2014. І претензії з боку правоохоронних органів в цьому випадку не мають під собою юридичних підстав.
На території порту "Очерет-бурун" діяв пункт пропуску через кордон, що також зустрічається в звинуваченнях силовиків. При цьому варта порядку керувалася розпорядженням уряду № 424-р від 30 квітня 2014 "Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон і пунктів контролю". До 07 вересня 2015 року законодавець відносив до території пунктів пропусків тільки сухопутну частину і не включав в неї акваторію. У зв'язку з цим, стає незрозуміло, в чому саме було порушення при заході судна на рейд?
До того ж дії екіпажа не підпадають під статтю 332-1 УК, оскільки в них не було злого наміру і спричинення шкоди державі. Навпаки, екіпаж буксира намагався врятувати державне майно в окупованому Криму.
Якщо піти далі, то можна з'ясувати, що межі території не закріплені ні за одним морським торговим портом в Україні, включаючи кримські гавані. Таким чином, неможливо юридично стверджувати, що судна відвідували порти АРК.
Відсутність чітко прописаних норм для морської галузі призводить до вільного тлумачення законодавства силовиками. Тому нормативно-правова база потребує істотного доопрацювання. Наприклад, сьогодні вона не дає відповіді на питання, який статус Керченської протоки. І чи вважається порушенням каботажне повідомлення між Південним і Маріупольським портами через цей морський коридор? Що таке "шкода державі"? І чому за судозаход в закритий кримський порт застосовується стаття 332-1 УК, диспозиція якої передбачає порушення порядку в'їзду-виїзду, регулюючого тільки сухопутне сполучення з півостровом?
Чи треба карати порушників? Поза сумнівом. Закон єдиний для усіх. Але відповідальність повинні нести ті, хто дійсно ігнорує його вимоги з метою завдання шкоди державі. Поки ж нормативно-правова база не дає чітких відповідей на питання, що вважати порушеннями, і яке покарання за них передбачено.
Тетяна Титаренкодиректор юридичної компанії LeGran.TT
