З причини останніх законодавчих нововведень, а саме, набуття чинності Закону № 1701 з 25 листопада 2014 року, українські компанії зобов'язані розкривати інформацію про своїх кінцевих власників (контроллерах) бенефіціарів за допомогою надання даних про свої контроллери в державний реєстр.
Для цього треба:
Перше: заповнити реєстраційну картку за формою 4 (реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЕГР юридичних осіб і фізичних осіб, - підприємців, затверджена наказом Мінюсту від 14 жовтня 2011 року № 3178/5). Приміром, викачати її можна з офіційного сайту Департаменту державної реєстрації - http://ddr.minjust.gov.ua.
Друге: визначити держреєстратора (у Києві можна подати у будь-якому районі міста, не обов'язково по місцю реєстрації юридичної особи) і подати або особисто державному реєстраторові, або поштовим відправленням, а з недавніх пір - і за допомогою сайту системи попередньої подачі документів в ЕГР (пропонуємо посилання на інструкцію, розміщену на офіційному каналі Мінюсту https://www.youtube.com/watch?v=mK_LjmFKips&feature=youtu.be).
Що заповнюємо? "Четвірка" повинна містити следущую інформацію про кінцевого власника (контроллері) бенефіціара : прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія і номер паспорта громадянина України або паспортний документ іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника (за наявності) податків або інформацію про відсутність кінцевого власника (контроллера) бенефіціара юридичної особи. Ставимо галочку в полі "Включено" в самому кінці сторінки з інформацією про кінцевих власників (контроллерах) бенефіціарів. Така форма подається відносно кожного з бенефіціарів в незалежності від того, скільки їх на підприємстві (на кожен бенефіціар - окремий лист). І найголовніше - заповнює керівник компанії.
Законом передбачені випадки, якщо у компанії складна структура власності, а реальних акціонерів у неї сотні. Як акціонерному товариству, у складі якого знаходяться, приміром, 100 акціонерів, оповістити держреєстратора про своїх кінцевих власників (контролерах) бенефіціарів? Відповідь на це питання досить проста, якщо розібратися, кого законодавець вважає "кінцевим власником (контролером) " бенефіціара.
Визначення "кінцевого власника (контролера) " бенефіціара дуже громіздке і міститься в ЗУ "Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Проаналізувавши положення Закону, можемо резюмувати наступне: кінцевим власником (контроллером) бенефіціара є особа (як фізичне, так і юридичне), яка відповідає одному з нижче перерахованих критеріїв :
1) особа може істотно впливати на управління або господарську діяльність компанії;
2) особа володіє частиною у розмірі 25 або більше відсотків статутного капіталу або правом голосу в такому ж розмірі.
Якщо серед учасників акціонерного товариства знайдуться акціонери, які відповідають одній з вищеперелічених вимог, то відносно таких акціонерів і подається відповідна інформація держреєстраторові. Відносно усіх інших акціонерів, що не підходять під визначення "кінцевого власника (контролера) " бенефіціара в розумінні законодавця, така інформація не подається.
Насправді трапляється, що в численному складі АТ немає і одного акціонера, що підходить під законодавче визначення кінцевого бенефіціара. У такому разі, інформація про склад акціонерів не розкривається в принципі. Проте на практиці, директор АТ все ж повинен подати заяву встановленої форми, вказавши, що "акції акціонерного товариства знаходяться у вільному обороті".
Можливість не показувати бенефіціара, а вказати що він відсутній, є, але лише у новостворених підприємств, засновником яких є юридичні особи.
Якщо говорити про системи штрафів, то вони розроблені, але їх дієвість викликає деякі сумніви. Не надання компанією державному реєстраторові інформації про свої бенефіціари тягне накладення на керівника або особа, уповноважена діяти від імені компанії (старанного органу) штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян (5100-8500 грн.), що передбачено частиною 5 статей 166-11 КоАП.
При цьому, на сьогодні чинним законодавством України не передбачено самого механізму стягнення такого штрафу. Відповідно до адміністративного законодавства протоколи про адміністративне правопорушення, (у нашому випадку - про не надання відомостей про бенефіціари) повинні складати суб'єкти державного фінансового моніторингу (НБУ, Мінфін, Мінтранс, Госфинмониторинг, Мінюст і так далі). Проте, на наш погляд, доцільніше було б покласти це повноваження на держреєстраторів, які безпосередньо взаємодіють з компаніями.
Окрім цього, законодавець також не передбачив механізм виявлення порушень у зв'язку з подачею неповних, помилкових або помилкових даних, що допускаються компаніями, зважаючи на відсутність відповідних повноважень. Також залишається неясним, яким чином законодавець зобов'язуватиме компанії, що допустили подібні порушення, їх виправити.
Зважаючи на існуючі пропуски мають бути прийняті законодавчі норми, якими будуть передбачені терміни усунення допущених порушень після їх виявлення, а також, відповідні санкції за невиконання вимог Закону в цілому. А до цього моменту, як складатиметься практика притягнення до відповідальності компаній-порушників, покаже час.
У Україні є компанії, які зареєстровані за рубежем. Але їх не обходить цей закон. Якщо засновником є іноземна компанія, то тут усе просто - треба вказати кінцевий бенефіціар цієї іноземної компанії згідно із законом, що вказаний вище. Найцікавіше починається потім. У Україні ніхто не може перевірити достовірність вказаних даних, оскільки в нашій країні немає доступу до реєстрів іноземних компаній. Це особливо торкається офшорів-засновників, де частенько засновниками є номінальні власники і перевірити це практично не реально, тому що між номінальним власником і реальним власником, який вирішив залишитися в тіні, існує домовленість, по якій номінальний власник ні за що не видасть реального. Яким чином наш уряд з цим боротиметься доки не відомо. Та і чи зможе це зробити взагалі - теж доки загадка.
|
В'ячеслав Бойко |
Внаслідок того, що перевірити правдивість поданої інформації представляється скрутним, то виникає логічне питання - навіщо потрібний цей закон і яке його навантаження? Спочатку ці нововведення по розкриттю бенефіціарів зробили для того, що б стала ясніша картина реальних власників усіх компаній, у тому числі компаній засновником якої є офшорна компанія(-ии). Але давайте роздумувати по факту і дивитися правді в очі. Хіба який або великий бізнесмен який заздалегідь побажав залишитися в тіні і поставив в засновники офшорну компанію на чолі з "своїм" номінальним власником захоче вказати свою особу, як бенефіціар? У ідеалі цей бізнесмен повинен себе вказати як бенефіціар, але чи буде так відбувається в реальності не відомо. Насправді дуже складно визначити "сірого кардинала", оскільки між ним і номінальним власником, який видає себе і вказує як фактичного, укладений договір про яке згадувалося вище. Така практика подібних домовленостей існує дуже давно, ще з появою офшорних компаній і вже перевірена часом і практикою.
Навіть якщо "сірий кардинал" не вкаже бенефіціара, то йому загрожує штраф (5100-8500 грн.), сплативши який він зможе спати спокійно. Адже ще немає процедури, яка його в примусовому порядку зобов'язує вказати бенефіціар. З боку це виглядає як, не хочеш вказати бенефіціар - сплати штраф і спи спокійно. Можливо, влада внесе ще якісь поправки в закон, але на даний момент картина не дуже ясна і виникає більше питань, ніж відповідей.
Усе зможе прояснити лише час, а чекати залишилося не довго. Термін подачі відомостей про бенефіціари збігає 25 вересня 2015 року.
В'ячеслав Бойко,
юрист Safir Law&Finance
Читайте також по цій темі: Звітність по бенефіціарах: що треба врахувати
