Позиватися до клієнтів негоже. Саме така думка існувала в юридичному бізнесі довгий час. По-перше, публічні розбирання з колишнім клієнтом, поза сумнівом, відлякують інших потенційних замовників вашої юридичної послуги і криють в собі істотні репутаційні риски. Ну скажіть, хто ризикне довірити долю свого бізнесу юристові, який здатний вже завтра перейти на протилежну сторону судової барикади, щоб віджати у бідного підприємця останню копійку? Адже саме так і скажуть ваші конкуренти на ринку, не особливо вдаючись до подробиць історії! По-друге, морочитися на скупого і незговірливого ділового партнера - собі дорожче вийде. Тимчасова і фінансова розтрата від подібних процесів завжди змушувала юристів утриматися від непотрібного конфлікту. Краще забути і сконцентрувати свої ресурси на інших клієнтах, що приносять основний дохід компанії.
Починаючи з кризи 2008 року, на всіляких конференціях українські адвокати частенько признавалися, що часом вимушені увійти до скрутного фінансового становища клієнта, робити йому юридичні послуги в кредит, сподіваючись, що незабаром поділа замовника налагодяться і він, погасивши заборгованість, знову і знову звертатиметься за допомогою. Варто потерпіти, довіритися, і вдячність клієнта повернеться удвічі. Часом борги клієнта прощалися або поверталися бартером у вигляді продукції або взаємної послуги.
"Часи міняються, і ми міняємося разом з ними", - говорили в Древньому Римі. Ця мудрість, схоже, залишається актуальною і у наш час. Ті крайнощі, які раніше юристи вважали незручними, в період важкої економічної ситуації поступаються місцем прагматичності, а консультанти усі з більшим небажанням відмовляються від чесно зароблених гонорарів. Звичайно, навіть сьогодні позиватися до клієнта - останній вимушений захід, коли усі інші методи дії вичерпані, а гра з усіма витратами коштує свічок. Працювати за порожні обіцянки або прощати вагомий борг вже ніхто нікому не збирається.
Суть претензій юриста до колишнього клієнта частенько проста і банальна - це гроші, які юрист так і не побачив замість зробленої послуги. Проте претензії бувають і зворотними, коли юрист, можливо, був би і радий розійтися по-тихому. Але тепер уже колишній клієнт голосно дзвенить в дзвони, закликаючи громадськість публічно дозволити їх суперечка. У багатьох випадках замовник залишається невдоволений якістю наданої послуги або її об'ємом, звинувачуючи адвоката в непрофесіоналізмі і халатності, що обернулися для підприємця збитком. Нерідкі випадки, коли подібні зауваження від клієнта виявляються більш ніж обгрунтованими, адже рівень кваліфікації і компетентність безлічі українських юристів залишають сьогодні бажати кращого. Окрім цього, до взаємного нерозуміння призводять формально прописані умови договору про надання юридичної допомоги, відсутність термінів виконання, розпливчатість поставлених завдань. Зважаючи на усе це кількість судових розглядів між юристами і їх колишніми клієнтами неухильно росте, а подібні історії викликають бурхливий інтерес з боку ділової громадськості.
Давайте згадаємо деякі з таких гучних процесів і постараємося з'ясувати, що ж послужило яблуком розбрату між вчорашніми бізнес-партнерами.
ЮФ "Лавринович і Партнери" VS Swissport International Ltd.
Одним з самих останніх судових розбирань між юридичними фірмами і їх клієнтами став цікавий процес (справа № 910/17394/14) у господарському суді м. Києва, який в травні поточного року задовольнив вимоги адвокатського об'єднання "Лавринович і партнери" і стягнув зі швейцарської компанії Swissport International Ltd. 300 тис. дол. боргу за неоплату наданих юридичних послуг, а також пеню в 3 % річних і інфляційні втрати.
Починалася ця історія тим, що між сторонами в 2012 році знаходився договір про надання послуг : "Лавринович і партнери" зобов'язалися забезпечити супровід інтересів Swissport International Ltd. у справі, де до клієнта був пред'явлений позов ЧАО "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Свиспорт Україна", стаючи, таким чином, одноосібним власником компанії.
Через рік сторони додатково домовилисящо у разі, якщо ВХСУ направить справу на новий розгляд, за результатами якого МАУ відмовлять в задоволенні вимог і буде визнана власність Swissport International Ltd на 70,6 % доль в ТОВ "Свиспорт Україна", що, у свою чергу, приведе до відміни договору купівлі-продажу долі, адвокати отримають додаткова винагорода в сумі 300 тис. дол. впродовж 2 днів з моменту отримання того, що відповідає рахунки-фактури.
В результаті адвокатська компанія узяті на себе зобов'язання виконала і заявлений результат був досягнутий - ВХСУ відмінив рішення нижчестоячих судів і направив справу на новий розгляд, а суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог МАУ, що привело до збереження за Swissport International Ltd права власності на 70,6 % доль в статутному капіталі ТОВ "Свиспорт Україна".
Рахунок-фактура був спрямований в Швейцарію електронною поштою, пізніше - кур'єрською службою доставки. Документи відповідачем були отримані, але свої зобов'язання за договором він не виконав. У результаті господарський суд м. Києва стягнув на користь АТ "Лавринович і партнери" 396 997 дол. США на підставі норм Цивільного кодексу України і положення договору про розмір пені у разі затримки плати за послуги.
На сьогодні Swissport International Ltd була подана апеляційна скарга, судове засідання відбудеться 27 травня.
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" VS ЮФ Integrites
Розглянута господарська суперечка (справа № 910/9391/13) між "Райффайзен Лізинг Аваль" і міжнародною юридичною фірмою Integrites, ймовірно, не з простих, оскільки склад суддів мінявся кілька разів. У результаті справа була розглянута колегіально.
Так, в 2013 р. господарський суд м. Києва відмовив ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з ЮФ Integrites за невиконані зобов'язання за поданням юридичних послуг. Суд визнав, що первинний позов є необгрунтованим, а зустрічні позовні вимоги юридичної фірми - доведеними і підлягаючими задоволенню в повному об'ємі.
Суть суперечки полягала в тому, що позивач підписав з юридичною фірмою договір, згідно з яким остання зобов'язувалася представляти його інтереси в суперечці, що виникла на підставі ряду угод фінансового лізингу, в судовому і позасудовому процесі, включаючи провадження у справі про банкрутство.
Згідно з угодою про надання юридичних послуг лізингова компанія перерахувала на рахунок Integrites передоплату в розмірі 230 252 грн.. Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав обумовлені умови, внаслідок чого було прийнято рішення відмовитися від його послуг і розірвати договір, а юридичній фірмі було спрямовано вимогу про повернення передоплати. У свою чергу, Integrites порахувало, що позивач не має права вимагати повернення оплати, оскільки усі необхідні дії для виконання умов договору були здійснені. Тому фірмою було подано зустрічна позовна заява з вимогою про зарахування попередньої оплати на користь фірми як повної оплати послуг з договору, неможливість виконання якого виникла з вини замовника. Також відмічено, що договором не передбачено певних термінів надання послуг, оскільки сторони розуміли специфіку надання подібного роду послуг і очікуваного результату.
Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що юридична фірма направляла компанії інформаційні звіти про хід надання послуг і виконувала узяті на себе зобов'язання по підготовці, узгодженню і представленню усіх необхідних документів. У рішенні вказано, що засоби у розмірі 230 252 грн., які компанія просить стягнути з відповідача, отримані останнім в якості оплати виконаних за договором послуг і придбані на правовій основі, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу як безпідставно придбане майно, оскільки:
- умовами договору не передбачено певних термінів надання обумовлених послуг;
- юридична фірма виконала умови договору про надання послуг;
- між сторонами був укладений договір про платне надання послуг.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги Integrites про зарахування 230 252 грн. в якості оплати за договором в повному об'ємі, суд врахував, що:
- розірвання договору сталося в односторонньому порядку, з чого виходить неможливість надання послуг з повного або часткового стягнення дебіторської заборгованості з обумовленого ТОВ з вини позивача;
- згідно ст. 903 Цивільні кодекси замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному об'ємі, якщо неможливість виконати договір виникла з його вини;
- сторони в договорі не передбачили того, яким чином повинна розраховуватися розумна плата виконавця за надані їм послуги.
На закінчення слід зазначити, що ні апеляційний, ні касаційний розгляд справи це рішення не змінили.
ТОВ "Мольва Метал Пак" VS ЮФ Astapov Lawyers
У 2012 році ТОВ "Мольва Метал Пак" не змогло відсудити у міжнародної юридичної групи Astapov Lawyers 2 695 241 грн.сплачених за договором про надання юруслуг. Колишній клієнт наполягав на стягненні виплаченої грошової винагороди у зв'язку з порушенням відповідачем узятих зобов'язань. Справа № 5011-10/83-2012 (8/361) було розглянуто двічі, в другому крузі суд відмовив в задоволенні позову.
У результаті ВХСУ підтвердив рішення судів нижчих інстанцій про відсутність підстав для стягнення плати за юридичні послуги, які, на думку позивача, були надані не в повному об'ємі. Суд врахував, що забезпечення відповідачем успішної реалізації проекту за договором про надання юридичних послуг, а саме - стягнення в судовому розгляді на рахунок позивача заявленої суми в строк до 29.02.2009 р. було можливим за наявності доручення, термін дії якої повинен був витекти не раніше 29.02.2009 р. Проте термін дії доручення закінчився 31.01.2009 р., і позивач не зробив дій відносно продовження цього терміну для представництва його інтересів відповідачем. Це і зробило неможливим представництво інтересів позивача в арбітражній справі і привело до неможливості виконати договір про надання юридичних послуг саме з вини позивача - замовника послуг з договору.
Відсутність претензій з боку позивача про надані відповідачем послуги підтверджувалася, зокрема, актом здачі-прийому робіт (надання послуг), який був підписаний сторонами і скріплений друком.
Суд визнав непереконливими аргументи ТОВ "Мольва Метал Пак", оскільки вони були спростовані наявними в матеріалах справи доказами, і (як і в спорі між "Райффайзен Лізинг Аваль" і ЮФ Integrites) вказав, що згідно ч. 2 ст. 903 Цивільні кодекси, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному об'ємі, якщо інше не встановлене договором або законом.
Сергій Саченко
Марина Ясинская
Портал ЮРЛИГА
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
