В умовах складної економічної ситуації в Україні банківська система є однією з найуразливіших сфер економічних стосунків внаслідок значного здешевлення гривні, неможливості повернення боржниками отриманих кредитів банкам і масових вимог вкладників відносно повернення банківських вкладів.
Найбільш незахищеним в стосунках з банком являється вкладник, який довіряє банку свої грошові кошти і розраховує на їх повернення через деякий час разом з відсотками, вказаними в укладеному договорі банківського вкладу.
Банківські установи, стикаючись з фінансовими труднощами, досить часто починають схиляти вкладників до переукладення договору банківського вкладу, обіцяючи при цьому великі відсотки, і підкреслювати необхідність почекати з отриманням грошових коштів з урахуванням причин, які вони чітко не пояснюють.
Проте такі дії банку мають бути першим "дзвіночком", що свідчить про початок фінансових проблем, які послужили причиною неможливості банку виконати свої зобов'язання відносно повернення депозиту, і повинні спонукати вкладника до вжиття усіх передбачених законом заходів для повернення своїх грошових коштів, враховуючи значну загрозу банкрутства банку.
Cтатьей 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника (окрім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, встановлених договором). Умова договору про відмову від права на отримання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також стаття 2 Закони "Про банки і банківську діяльність" визначає, що вклад (депозит) - це засоби в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних підставах на певний термін зберігання або без вказівки такого терміну і що підлягають виплаті вкладникові згідно із законодавством України і умовами договору.
Крім того, заборона обмеження прав клієнта на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, передбачений статтею 1074 Цивільного кодексу України.
Отже, вкладник повинен, спираючись на чіткі норми закону, письмово вимагати у банку повернення банківського вкладу, а у разі зволікання банківською установою з наданням відповіді на відповідну заяву - представляти позовну заяву і зобов'язувати банк через суд повернути суму вкладу.
У такому разі час грає не на користь вкладника через те, що доки він намагається вести переговори з банком про повернення грошових коштів, до останнього накопичуються претензії інших кредиторів, і у разі настання ситуації неможливості їх задоволення банк повідомляє про свою фінансову неспроможність - а на цьому етапі починається найцікавіше.
Якщо у банку введена тимчасова адміністрація, то повернення депозитів можливе згідно з процедурою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За наявності у банку тимчасової адміністрації депозит повертається, але в межах суми 200 000,00 грн. (гарантованою Фондом гарантування вкладів) на одного вкладника; дострокове повернення депозиту неможливе; позовні вимоги задоволені не будуть зважаючи на мораторій, передбачений законом на час введення тимчасової адміністрації, засоби по депозитах повертаються тільки у тому випадку, коли збіг термін договору депозиту.
Відмітимо, що в 2014 році тимчасові адміністрації були введені приблизно в 64-х банківських установах, що свідчить про украй складну ситуацію у фінансовому секторі і високій вірогідності для кожного банку в Україні опинитися в такій ситуації.
За наявності тимчасової адміністрації іноді радять здійснювати так называый "обмін" (поступку права вимоги по ст. ст. 512 - 514 Цивільного кодексу України). Проте згідно ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при тимчасовому адмініструванні не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може привести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом. Наявність цієї правової норми суперечить ст. ст. 512 - 514 Цивільного кодексу України (поступка права вимоги), враховуючи, що ст. 36 вищезгаданого Закону є спеціальною, тобто має пріоритетну юридичну силу, а тому цей варіант на практиці може не вийти реалізувати або він може мати наслідком судові спори.
Отже, підводячи підсумок викладеному, вкладник повинен самостійно контролювати ситуацію з банком, уважно вивчати договір банківського вкладу, який йому планують зробити висновок, відстоювати своє право на повернення грошових коштів усіма передбаченими законом способами і бажано до моменту введення тимчасової адміністрації, оскільки це робить неможливим задоволення його вимог на увесь час її введення.
Діана Омельченко,
керівний партнер ЮК "ОМЕКО"
Щоб ознайомитися з виданням ЮРИСТ&ЗАКОН, замовте демо-доступ>>
Усі продукти ЛІГА :ЗАКОН, у тому числі і видання ЮРИСТ&ЗАКОН, інтегровані в Єдину інформаційну платформу ЛІГА :ЗАКОН ДЛЯ УСІХ. Замовивши демо-доступ до видання, Ви отримаєте доступ і до Єдиної платформи.
