Події, що відбулися навесні 2014 року на кримському півострові, кардинально змінили правовідносини з материковою частиною України, які раніше існували. Окупація АР Крим, а також фактична втрата українською владою контролю над цією територією призвели до необхідності врегулювання статусу АР Крим в нових умовах.
Спочатку, до прийняття Закону № 1207 - VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", взагалі було незрозуміло, чи залишаться будь-які можливості для збереження підприємницьких відносин між півостровом та материком. Редакція проекту Закону передбачала заборону ведення на території АР Крим будь-якої господарської діяльності, що підлягає державному регулюванню, а також введення кримінальної відповідальності за порушення цієї норми. Врешті- решт, Верховною Радою було прийнято Закон із бланкетною нормою, що передбачала регулювання економічних відносин з АР Крим окремим законом.
У період до набрання чинності спеціальним законом, Законом № 1636 - VII від 12.08.2014 "Про створення вільної економічної зони "Крим" і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", передбачалось, що суб' єкти господарювання, зареєстровані на материковій частині України, мали змогу здійснювати підприємницьку діяльність з контрагентами із Криму на існуючих до качану окупації правових умовах. Так, зокрема, з півострова без сплати будь-якого мита здійснювалися постачання виноматеріалу (сировини для виробництва алкогольних напоїв). Водночас, у застосуванні раніше діючих норм спостерігалися труднощі. Залишення кримськими відділеннями українських банків окупованої території та прийняття Закону Російською Федерацією щодо припинення з 1 червня 2014 року обігу гривні в Криму призвело до того, що розрахунки між контрагентами з материкової і півострівної частини України у гривні стали неможливими. Проведення оплат за раніше укладеними контрактами зупинилося.
Внаслідок блокування системи "M.E.Dос IS" припинився доступ кримських постачальників до реєстру податкових накладних та була втрачена можливість реєстрації податкових накладних у відповідності до положень закону. Покупці з материкової частини України, з метою збереження права на включення торб ПДВ за поставленими товарами до складу податкового кредиту, застосовували механізм, передбачений абзацом 13 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу - до податкових органів подавалися податкові декларації разом зі скаргами на постачальників, документи на підтвердження отримання товарів та сплати за поставленими товарами ПДВ.
Докорінно змінилася ситуація взаємодії між підприємствами виноробної галузі материкової та півострівної України з набранням чинності наприкінці вересня 2014 року Закону про створення вільної економічної зони "Крим".
Законом про створення вільної економічної зони "Крим" (п. 12.3 статті 12 Закону) 01 червня 2014 року було анульовано податкову реєстрацію усіх суб' єктів господарювання, зареєстрованих в АР Крим. У контексті норм Податкового кодексу, буквально це означало, що покупці, зареєстровані на материковій частині України, з 01 червня 2014 року втрачають право на віднесення до податкового кредиту торб ПДВ за товарами, поставленими кримськими постачальниками до набрання чинності вказаного Закону. На даний годину вже існує практика звернення податкових органів до платників податків із листами щодо необхідності проведення коригування податкових зобов'язань та податкового кредитуу яких контролюючі органи посилаються на вищезазначену норму. Однак, судова практика щодо оскарження відповідних рішень податкових органів поки ще не сформувалась. Варто також зауважити, що вказана норма має очевидний суперечливий характер. Враховуючи, що Закон про створення вільної економічної зони "Крим" набравши чинності 27 вересня 2014 року, норма про анулювання податкової реєстрації платників податків поширює регулювання на минулий період, що є порушенням принципу незворотної дії закону в часізакріпленого у статті 58 Конституції. Нажаль, питання щодо визнання цього положення Закону неконституційним може бути вирішене лише Конституційним Судом України у разі звернення із конституційним поданням уповноваженими на це законом суб' єктами.
Хоча рядків дії вільної економічної зони "Крим" не можна назвати тривалим, за цей годину підприємці - виробники алкогольних напоїв вже встигли зустрітися з певними проблемами.
Показовим прикладом є операції з постачання виноматеріалу із Криму. За загальним правилом, передбаченим положеннями Митного кодексу та Законом про створення вільної економічної зони "Крим", ввезення товару з території вільної економічної зони "Крим" на материкову частину України обумовлюється сплатою мита (діє режим імпорту). Разом з тим, пункт 6.6 статті 6 Закону про створення вільної економічної зони "Крим" передбачає, що у разі подання контролюючому органу при перетині зони митного контролю сертифіката про походження товару з України за формою "У-1" (видається торгово-промисловими палатами на іншій території України), операції із ввезення кримських товарів на материкову частину України звільняються від сплати мита. На практиці ж є проблема необгрунтованих відмов регіональних відділень торгово-промислових палат України у видачі таких сертифікатів.
Складнощі траплялися і з приводу оподаткування виноматеріалу акцизним податком. Незважаючи на існування норми Податкового кодексу про звільнення від оподаткування операцій із ввезення на митну територію України підакцизних товарів- сировини (за умови подальшого виготовлення з такої сировини на митній території України підакцизних товарів - готової продукції, з якої сплачується акцизний податок), митні контролюючі органи при перетині зони митного контролю зазначали про необхідність сплати акцизного податку з поставлених виноматеріалів. У цьому випадку варіантів вибору у суб' єкта підприємницької діяльності- покупця залишалося небагато. Погодитись із позицією контролюючого органу, сплативши податок, і ввезти товар на материкову частину України, або залишитися доводити свою правоту у вищих контролюючих чи судових інстанціях разом із товаром, пропуск якого через зону митного контролю до прийняття рішення на користь платника податку зупинено.
З метою збереження співробітництва з материковими контрагентами аби не втратити залишково ринок, кримські компанії, котрі вимушені булі статі суб' єктами господарювання Російської Федерації, йдуть шляхом створення підприємств на материковій частині України. Саме з материковими осередками кримських компаній і працюють виноробні підприємства, розташовані на материковій частині. Ця схема дозволяє мінімізувати ризики материкових компанійпов' язані із взаємодією із російською юридичною особою, що обумовлює несення витрат з митного, податкового навантаження при поставці товару кримським суб' єктом господарювання. Цікавим рішенням кримських виноробних компаній є замовлення послуги "розливу" алкогольних напоїв під власними кримськими торговими марками у виноробних підприємств материкової України. Договірні відносини будуються таким чином, що постачання готової алкогольної продукції здійснюється від виробника, що надає послугу "розливу", до українського дистриб'ютора (представництва кримської компанії), котрий розповсюджує товар на материковій частині Україні. При цьому, виноматеріал, який використовується при виробництві алкогольних напоїв підприємствами, що надають послугу "розливу" на замовлення кримських компаній, є походженням з материкової частини України. Це обумовлюється економічною недоцільністю та збитковістю операцій з постачання виноматеріалів, походженням з Криму. Враховуючи наведене, кримські виноробні компанії змушені виходити на російський ринок алкогольних напоїв та реалізовувати власну алкогольну продукцію, вироблену з виноматеріалів, походженням з Криму, в Російській Федерації.
Як і будь-які зміни, створення вільної економічної зони "Крим", змусило суб' єктів підприємництва підлаштовуватися та шукати можливості для веoення господарювання. І, незважаючи на труднощі, сморід їх знаходять.
Юрист ЮФ "Юрлайн"
Тетяна Микитенко
