Судова система України зараз переживає драматичний, але в той же час визначальний період розвитку. Розробляються десятки законопроектів, концепцій, ідей і пропозицій, спрямованих на реформування закостенілого порядку, що панував в країні більше 20 років. Ефективна судова система, у свою чергу, не може існувати без ефективних суміжних інститутів, зокрема - інституту адвокатури.
Одним з самих, якщо не самим обговорюваним і критикованим питанням концепції реформування адвокатури в Україні є питання про введення так званої адвокатської "монополії" на представництво сторін в суді. Іншими словами, пропонується допускати до участі в судових процесах тільки адвокатів - людей, що мають відповідний статус. Про те, що ж це за пропозицію, для чого адвокатське співтовариство бореться за "монополію" на ринку юридичних послуг і наскільки виправдані побоювання "незгодних" піде мова далі в матеріалі.
У нашому суспільстві склалося стійке негативне сприйняття поняття "монополія" - у обивателів воно викликає негатив, асоціюючись з чимось несправедливим і антиконкурентним. Насправді, майже в усіх країнах, куди вже встигла добратися цивілізація, у тому числі і в Україні, монопольне, тобто домінуючі положення на певному ринку не заборонене, заборонено зловживання цим монопольним положенням.
У контексті реформування української адвокатури, адвокатська "монополія" на представництво сторін в суді по своїй істинній суті припускає фактичну і юридичну неможливість здійснення вищезгаданої діяльності будь-якою бажаючою особою. В той же час, яких-небудь обмежень на придбання статусу адвоката не передбачається: треба лише виконати передбачені законом вимоги - мати відповідний досвід, теоретичні і практичні знання, успішно скласти кваліфікаційний іспит і так далі
Основне завдання введення "монополії" - не наділ кого-небудь конкурентними перевагами по відношенню до іншого, а підвищення якості юридичних послугвивід з тіньового і "сірого" обороту юристів, що не мають не стільки статусу адвокатів, скільки теоретичного і практичного досвіду, навичок і умінь, але в той же час роблять юридичні послуги на підприємницькій основі. Якість юридичних послуг підвищується також за рахунок особистої зацікавленості адвоката, оскільки він, у відмінності від "підприємця", пов'язаний можливістю бути таким, що притягає до дисциплінарної відповідальності, що панує над ним, аж до анулювання свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю.
Важливу роль в цьому контексті грає також адвокатська етика, і зокрема, інститут адвокатської таємниці, вимоги стосовно конфлікту інтересів, працюючі як на адвоката, так і на його довірителя. Важливо відмітити, що введення адвокатської "монополії" сприятиме, крім усього іншого, реальному скороченню термінів розгляду справ в судах за рахунок професійної взаємодії ланцюжка суддя - адвокат - прокурор (у разі участі останніх).
Процес введення адвокатської "монополії" на представництво сторін в суді почався в Україні вже більше двох років тому - з прийняттям нового Карного процесуального кодексу. У нім було закріплено положення, що лише адвокат, відомості про яке є в Єдиному регістрі адвокатів України, може виступати захисником в карному виробництві. Тобто, ідея введення адвокатської "монополії" не є чимось новим і унікальним, вона лише передбачає подальший поступальний розвиток системи правосуддя в Україні - норми про виняткове право адвокатів на представництво в суді повинні поширюватися не лише на карне судочинство, але і на інші судочинства, в першу чергу на цивільне. Відповіддю на аргумент критиків про те, що не кожен може дозволити собі послуги адвоката, повинні стати серйозний розвиток і застосування інституту безкоштовної правової допомоги. Також нікуди не дівається можливість представляти себе самостійно або через законного представника.
У контексті введення адвокатської "монополії" деякі виключення передбачаються для господарського і адміністративного судочинств. Це пов'язано, в першу чергу, з великим значенням юридичних департаментів підприємств і необхідністю надати штатному юрисконсультові можливість, без всяких дозволів і свідчень, представляти в господарських і складних адміністративних справах (наприклад, в податкових) підприємство, в якому він працює.
Тобто, в господарському і адміністративному адвокатська "монополія" набуває такої собі "light version" - розбавлену юрисконсультами.
Варто також відмітити, що в цій категорії справ аргумент про те, що не усі можуть дозволити собі послуги адвоката, видається не таким обгрунтованим - бізнес, як основний учасник, завжди буде в змозі сплатити послуги адвокатів.
У країнах Європи адвокатська "монополія" - звичне явище, що склалося сотні років назад. Можна припустити, що розсудливі і обачливі європейці не даремно прийняли подібну практику - це свідчить про розвинене з правової точки зору суспільство.
Так, у Німеччині адвокатська "монополія" закріплена і успішно діє вже більше 50 років - з 1950 року, коли були прийняті Цивільний процесуальний кодекс (Zivilprozessordnung) і Карний процесуальний кодекс (Strafprozessordnung). За загальним правилом, закріпленим в статті 138 Карного процесуального кодексу Німеччини, захисником в карному виробництві може бути адвокат або, як не дивно, викладач права, другий державний іспит, що успішно здав, є основною умовою для отримання статусу Volljurist (повноцінний юрист), яким, до речі, володіємо і адвокат. Деякі виключення передбачені залежно від складності справи і інстанції - в дрібних справах в районних судах (Amtsgericht), по вибору підсудного і c дозволи суду, захисником може бути призначено і інша особа - але лише як "допоміжна ланка" в тандемі з повноцінним захисником.
Цивільне судочинство Німеччини також передбачає адвокатську "монополію" - за загальним правилом, закріпленим в статті 78 Цивільного процесуального кодексу, в судах земель (Landgericht) і вищих судах земель (Oberlandesgericht) сторони обов'язково повинні користуватися послугами адвокатів, єдине виключення зроблене для юридичних осіб публічного права - вони можуть бути представлені своїми штатними співробітниками, що успішно склали горезвісний другий державний іспит. Для дрібних справ, що розглядаються в районних судах також передбачено виключення, - сторони можуть представляти себе самостійно або за допомогою осіб, перелік яких передбачений статтею 79 Цивільного процесуального кодексу.
До Верховного Суду у цивільних справах (Bundesgerichtshof) допускаються тільки адвокати із спеціальною ліцензією. Особливість цієї "касти" адвокатів полягає в тому, що вони не можуть "опускатися" і практикувати в судах, статусом нижче за федеральний. Їх близько 40 на усю країну і усі вони працюють в місті Карлсруэ.
Що стосується адміністративного судочинства в Німеччині, то це, мабуть, єдине з судочинств, сторона якого не зобов'язана бути представленою адвокатом - в статті 67 Кодексу адміністративного судочинства (Verwaltungsgerichtsordnung) закріплений вичерпний перелік осіб, які можуть бути представниками сторін.
Схожа з німецькою картина властива Австрії - в статті 62 Карного кодексу недвозначно закріплено, що захисником в карному судочинстві може бути лише адвокат. Тільки у виняткових випадках з дозволу суду захисником може бути особа, що не є адвокатом, але що в той же час успішно склало другий державний іспит.
Що стосується цивільного судочинства, то, відповідно до статей 27 і 29 Цивільного процесуального кодексу, сторони зобов'язані використовувати послуги адвокатів в наступних категоріях справ :
- справи, позовні вимоги в яких перевищують 5000 євро;
- поділа, що розглядаються вищими інстанціями;
- поділа, що розглядаються в населених пунктах, в яких практикують мінімум два адвокати;
- справи про розлучення, припинення або визнання недійсним браку, а також справи про спростування факту укладення шлюбу і так далі
У Франції також має місце адвокатська "монополія" - навіть в яскравіше вираженому варіанті, ніж в Німеччині і Австрії - можливості неадвоката представляти сторони в суді украй малі, і обмежуються лише першою інстанцією господарського суду.
У Англіїяк відомо, упродовж багатьох років існує традиційний розподіл адвокатів на барристеров і солиситоров. Традиційно було прийнято, що перші мали право представляти своїх клієнтів в усіх судах Англії і Уельсу, включаючи Високий суд (High Court of Justice of England and Wales), Верховний суд (Supreme Court) і Апеляційний комітет Палати лордів, другі ж традиційно займалися тільки спілкуванням з клієнтами і підготовкою матеріалів для суду. Зараз же, з прийняттям в 1990 році Закону про суди і юридичні послуги і в 2007 році Закону про юридичні послуги, різниця між барристерами і солиситорами пристойно розмилася - солиситоры отримали право представляти клієнтів в усіх судах, оскільки вони увійшли до переліку осіб, які мають право виступати в суді (right of audience), барристеры же, у свою чергу, отримали право приймати інструкції від клієнтів, без посередництва солиситоров. Але незважаючи на законодавчі зміни, барристеры традиційно продовжують представляти інтереси клієнтів в судах вищої інстанції, тоді як солиситоры займаються підготовкою документів, збором доказів і представляють клієнтів в магістратських судах і судах графств.
Нормы стосовно виняткового права адвокатів представляти інтереси сторін якщо не в усіх, то принаймні у більшості категорій справ, закріплений в законодательствах ще цілої низки прогресивних країн - Іспанії, Італії, Данії і так далі
Одним словом, не треба лякатися адвокатській "монополії", нас же не лякає "монополія" лікарів на надання медичної допомоги або "монополія" водіїв з водійським посвідченням на ринку приватного візництва.
Адвокат і частнопрактикующий юрист - представники однієї професії, але здоровий глузд і міжнародний досвід говорять про те, що найбільш оптимальним видається об'єднання усіх практикуючих юристів саме навколо адвокатури, оскільки адвокатуру об'єднує не підготовка процесуальних документів і консультування громадян, а професійна етика, незалежність, професіоналізм.
І як тут не процитувати російського юриста Віктора Буробина : "Не треба страшитися "адвокатській монополії". Це буде наша з Вами монополія - монополія юристів для захисту громадянського суспільства, монополія професіоналів проти "приготовишек", монополія Права проти хаосу".
Сергій Шклярпартнер-засновник Адвокатського об'єднання Arzinger
