З прийняттям в 2011 році Податкового кодексу України (далі - НК) була впроваджена процедура реєстрації податкових накладних ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЕРНН). Спочатку реєстрації підлягали тільки податкові накладні з великою сумою ПДВ (1000000 грн.). Але усього за рік після набуття чинності НК сума ПДВ, за наявності якої податкова накладна підлягає реєстрації в ЕРНН, знизилася до 10000 грн. З 2015 же року обов'язкової реєстрації підлягатимуть усі податкові накладнінезалежно від вказаної в них суми ПДВ. Без такої реєстрації отримати податковий кредит покупці товарів і послуг, оподатковуваних ПДВ, не зможуть.
Сама по собі реєстрація податкових накладних в ЕРНН вже не є серйозною проблемою для платників ПДВ. Врешті-решт, укласти з податковою інспекцією договір про представлення звітності засобами електронної пошти і навчиться реєструвати податкові накладні в ЕРНН за допомогою відповідного програмного забезпечення нескладно і майже не вимагає витрат (хіба що витрати на комп'ютер і Інтернет). Проблемним є те, що виконання цих процедур на практиці ще не гарантує того, що виписана відповідно до вимог законодавства платником ПДВ податкова накладна буде зареєстрована.
На жаль платників податків, податкові органи досить часто неправомірний відмовляють в реєстрації податкових накладних, складених за формою і в терміни, встановлені законодавством. Приводом для такої відмови найчастіше служать нібито недостовірні дані відносно місцезнаходження платника ПДВ. А саме, невідповідність місцезнаходження платника ПДВ, вказаного в податковій накладній, його фактичному місцезнаходженню.
Відмовляють в реєстрації податкових накладних на такій основі усім тим платникам податків, які з яких-небудь причин потрапили в немилість до податкових органів. Крім того, на цій підставі також анулюють реєстрацію платника ПДВ і відмовляють в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ. Але такі рішення, як правило, приймаються податківцями абсолютно незаконно і безпідставно і тому у платників податків є шанс захистити свої права як в адміністративному порядку, так і в суді.
Чому податкова не права?
Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, що підлягають внесенню в Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців (далі - ЕГР), були внесені в нього, то такі відомості є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Тобто на законодавчому рівні закріплена презумпція достовірності відомостей ЕГРу тому числі тих, які торкаються місцезнаходження юридичної особи.
Спростувати цю презумпцію податкові органи можуть тільки в порядку, встановленому р. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), і ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців", з урахуванням положень наказу ДПАУ від 17.05.2010 № 336.
Для цього згідно з вимогами Близько № 1588 вони повинні не лише провести відповідну перевірку місцезнаходження юрособи і, за відсутності платника податків по його місцезнаходженню, скласти по її результатах відповідний акт *але і провести роботу по з'ясуванню фактичного місцезнаходження юридичної особи. А саме, підготувати і передати підрозділам податкової міліції запит на встановлення фактичного місцезнаходження платника податків.
* У разі неможливості вручити платникові податків довідку, свідоцтво, лист або інший документ, спрямований органом ДПС, у зв'язку з відсутністю платника податків по місцезнаходженню замість акту складається довідка про неможливість вручення документів, що має ті ж наслідки.
Підрозділи податкової міліції, у свою чергу, відповідно до вимог наказу ДПАУ від 17.05.2010 № 336, впродовж 10 днів після отримання запиту (при необхідності - впродовж 30 днів) зобов'язані здійснити вихід за зареєстрованою адресою платника податків. У разі невиявлення платника податків за цією адресою посадовці податкової міліції повинні опитати власника приміщення - орендодавця (по його згоді) відносно оренди і місцезнаходження платника податків, вказаного в запиті, а також опитати засновників і керівників підприємства (по їх згоді) відносно фактичного місцезнаходження платника податків і документів фінансово-господарської діяльності. Вказані заходи мають бути оформлені поясненнями або рапортомякі передаються органу ДПС, що зробив відповідний запит.
Якщо за результатами заходів по встановленню фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи по його місцезнаходженню або встановлено, що фактичне місцезнаходження не відповідає зареєстрованому, то згідно п. 12.4 Близько № 1588 керівник (заступник керівника) податкового органу приймає рішення про напрям відповідному держреєстраторові повідомлення про відсутність юридичної особи по його місцезнаходженню за формою № 18-ОПП.
Андрій Свинцицкий |
На підставі такого повідомлення держреєстратор відповідно до вимог ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" зобов'язаний направити поштовим відправленням повідомлення про необхідність представлення держреєстраторові реєстраційної картки. Якщо юридична особа впродовж місяця з дати вступу йому такого повідомлення не представить реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, то держреєстратор зобов'язаний буде внести в ЕГР запис про відсутність підтвердження вказаних відомостей. А якщо держреєстраторові буде повернено поштове відправленнявін повинен буде внести в ЕГР запис про відсутність юридичної особи по його місцезнаходженню.
Тільки наявність в ЕГР одному з цих записів (про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи по його місцезнаходженню) згідно пп. "ж" п. 184 НК є основою для анулювання реєстрації платника ПДВ і, відповідно, для неприйняття поданих їм податкових накладних. Наявність же яких-небудь відміток у базі податківців (зокрема, в Єдиній базі цих юридичних осіб) основою для такої відмови не є.
Але на практиці податкові органи дуже рідко дотримують вимоги стосовно вищеописаної процедури. Як правило, усе обмежується складанням акту або довідки про відсутність платника податків по зареєстрованому місцю знаходженню, після чого податківці вносять відповідну інформацію в Єдину базу цих юридичних осіб і вважають себе має право відмовляти в реєстрації податкових накладних цього платника податків і відмовляти в прийнятті його заяви про реєстрацію платником ПДВ. Сама ж перевірка фактичного місцезнаходження юрособи часто здійснюється шляхом дзвінка по номеру телефону, вказаному в ЕГР, без виходу за адресою платника податків.
При цьому відмови в реєстрації податкових накладних починають виносити ще до того, як держреєстратори отримують повідомлення за формою № 18-ОПП, не кажучи вже про напрям повідомлення про необхідність представлення держреєстраторові реєстраційної картки безпосередньо юридичним особам.
Природно, такі дії податківців є незаконними, а тому відмови в реєстрації податкових накладних або в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ на вказаній основі без внесення відповідного запису в ЕГР успішно оскаржаться платниками податків в судах і в адміністративному порядку.
Як захистити свої права?
Існує два шляхи захисту прав платників податків на реєстрацію податкових накладних в ЕРНН і на отримання/збереження статусу платника ПДВ : судовий і позасудовий.
Судовий припускає подачу адміністративного позову з вимогою зобов'язати податкові органи зареєструвати податкові накладні, прийняти заяву про реєстрацію платником ПДВ або визнати недійсним рішення про анулювання реєстрації. У випадку з накладними такий позов подається до Державної фіскальної служби (раніше - Миндоходов) як адміністратора ЕРНН, а у випадку з відмовою в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ і при анулюванні такої реєстрації - до місцевої ДПІ, що відмовила в прийнятті такої заяви або анулювала реєстрацію.
Для підтвердження своєї правоти підприємству-продавцеві, як правило, досить представити доказу того, що інформація відносно місцезнаходження, вказана в податковій накладній або в заяві про реєстрацію платником ПДВ відповідає тій, яка міститься в ЕГРі при цьому в нім відсутня інформація про відсутність платника податків по місцю реєстрації. Таким доказом може бути, приміром, виписка з ЕГР, датована як можна ближче до дати діставання відмови.
Додатково можна представити довідку (витягання) з ЄДРПОУ, що підтверджує місцезнаходження платника податків за адресою, вказаною їм в податковій накладній (заяві про реєстрацію платником ПДВ), а також інші докази фактичного місцезнаходження юридичної особи за вказаною їм адресою (приміром, копії листів, спрямованих податковими органами за адресою платника податків і отримані їм).
Але, на жаль, процедура судового оскарження займає немало часу (в середньому з дати подачі позову до набуття чинності рішення проходить біля півроку). До того ж при неправильному формулюванні позовних вимог або при пред'явленні позову не до того відповідача, якому треба, можуть виникнути проблеми з виконанням судового рішення. Зокрема, ухиляючись від виконання судового рішення податківці можуть посилатися на ту обставину, що вони нібито не мають можливості вплинути на роботу порталу Державної фіскальної служби (раніше - портал Миндоходов).
Альтернативою судовому порядку вирішення проблеми може бути процедура адміністративного оскарження. З одного боку, вона швидша, але з іншої - менш надійна. Успішно розв'язати проблему в позасудовому порядку можливо тільки шляхом написання правильних заяв і звернення в потрібні владні кабінети. Зате у разі досягнення згоди з податковими органами в позасудовому порядку проблем з внесенням податкових накладних в ЕРНН або з прийняттям заяв про реєстрацію платником ПДВ не виникне.
ВИСНОВОК:
Відмови в реєстрації податкових накладних, про анулювання реєстрації платника ПДВ і в прийнятті заяви про реєстрацію платником ПДВ у зв'язку з невідповідністю зареєстрованого місцезнаходження платника податків його фактичному місцю розташування, як правило, приймаються незаконно. А тому успішно оскаржаться платниками податків як в судовому, так і в адміністративному порядку.
Андрій Свинцицкий,
керівний партнер
АБ "Letrado"