Найбільшою популярністю серед юридичних осіб користується представництво за дорученням. А оскільки сучасний бізнес не знає меж, актуальним стає питання дійсності доручень, виданих іноземними юридичними особами на території інших держав для представництва їх інтересів в Україні.
Для надання в Україні юридичної сили доручення оформленої за кордоном потрібна її легалізація.
10 січня 2002 року Україна приєдналася до Гаагської Конвенції про відміну вимог легалізації іноземних офіційних документів для країн учасниць конвенції 1961 р., відповідно до якої процедура легалізації замінюється процедурою проставляння апостиля на офіційних документах.
Конвенція застосовується в стосунках з державами, які не висловили заперечення проти приєднання України до Конвенції.
Заперечення проти приєднання України до Конвенції виразили Бельгія і Федеральна Республіка Німеччина. Відповідно до статті 12 Конвенцій це означає, що на території України не прийматимуться документи цих країн, завірені апостилем, а продовжує застосовуватися вимога дотримання процедури консульської легалізації.
Проте варто взяти до уваги, що в стосунках з Російською Федерацією і іншими країнами СНД діють інші порядки.
|
Ірина Волкодав |
Так, 07.10.2002 між країнами СНД в м. Кишиневі підписана Конвенція про правову допомогу і правові стосунки у цивільних, сімейних і карних справах, що набула чинності з 27.04.2004г.
Статтею 12 справжній Конвенції передбачено що документи, які на території одній з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах його компетенції і по встановленій формі і скріплені гербовою печаттю, приймаються на територіях усіх інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Документи, які на території одній з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Таким чином, доручення видані суб'єктом господарювання на території Російської Федерації і країн СНД, є дійсними на території України без якого-небудь спеціального посвідчення. При цьому необхідно відмітити, що таке доручення має бути перекладене державною мовою України, а переклад завірений нотаріусом.
Додатково помічу, що, згідно частини другої статті 19 Закону України "Про міжнародні договори", якщо міжнародним договором України, що набув чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Ірина Волкодав
Юрист АК "Кравец і партнери"
