Основною метою законопроекту послужило створення єдиного органу, недержавної форми - Національний орган стандартизації, у функції якого входитиме прийняття і відміна національних стандартів, представлення інтересів України в міжнародних організаціях стандартизації, що на сьогодні виконує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Аналізуючи законопроект, юристи першим звертають увагу на поняття "Кодекс сталої практики", який згідно ст. 1 Загальних станів трактується як нормативний документ, що містить рекомендації стосовно практик або процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації устаткування, конструкцій або виробів. Відповідно, значення носить тепер рекомендаційний характер і не застосовується у вигляді стандартів або окремих частин стандартів, як було раніше.
Ст. 2 "Сфера дії Закону" була істотно деталізована і, тим самим, зменшила поширення законопроекту на відносно усі соціальні стандарти. Раніше, а точніше в ще чинному Законі України "Про стандартизацію" вказано, що сфера діяльності не поширюється на соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами, тепер же вказано, що на соціальні стандарти - передбачені законодавством. Відповідно, сфера дії Закону знижує зону відповідальності Національного органу стандартизації, про яку ми поговоримо трохи пізніше.
Істотною зміною є і те, що державні органи не беруть участь в ухваленні рішень по прийняттю і відміні національних стандартів. Цим питанням займається виключно Національний орган стандартизації, дії якого можуть бути оспорені. Для такого, згідно ст. 14 законопроекту, створена комісія з апеляції.
П. 1 ст. 14 стверджує, що будь-яка зацікавлена сторона або технічний комітет стандартизації має право звернутися в комісію з апеляцій шляхом подачі апеляції, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю національного органу стандартизації були порушені процедури у сфері стандартизації. Також цим пунктом передбачено право заявника звернеться до суду. Єдине, що не передбачене - це підвідомчість і кого вибирати заявникові в ролі відповідача - незалежна юридична особа, яка створена на основі рішень виконавчої влади і непідвідомчо їй, або на комісію з апеляції, яка створена керівною радою, або на саму керівну раду, яка є органом національного органу стандартизації.
Адже згідно ст. 13, керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації і формується на паритетних началах з представників центрального органу старанний влади, цивільних об'єднань, цивільних організацій споживачів, наукових установ, учбових закладів, науково-технічних і інженерних суспільств.
Хоча, згідно ст. 10 законопроекту, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері стандартизації, належить здійснення контролю за дотримання національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів, норм і вимог, встановлених справжнім Законом, іншими нормативно-правовими актами і національним стандартам.
Але самим неврегульованим питанням в законопроекті залишається зникла ст. 8 "Відповідальність за розробку і затвердження нормативних актів". Проаналізувавши законопроект, юрист Goldblum and Partners Дмитро Набугорнов приходять до висновку, що у національного органу стандартизації відсутня відповідальність за здійснення своєї діяльності. По ранніх, досі діючих нормах, чітко стає зрозуміло до кого необхідно звертатися у разі недотримання або невідповідності стандартів з канонами чинного законодавства України.
Окрім великий описаних прав підприємств, установ і організацій, які мають право у відповідних сферах діяльності і з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати і виконувати роботи по стандартизації, необхідно додати їх, разом з і споживачами послуг і товарів, до суб'єктного складу надзирательного ради за координацією роботи національного органу стандартизації. Можливо, це рішення вплинуло б на умови ведення бізнесу в реаліях сьогоднішнього дня.
