Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Чому Верховна Рада відмінила збір утилізації?

18.20, 10 квітня 2014
508
1

Верховна Рада відмінила збір утилізації. Які цілі ставилися авторами закону, на регулювання яких правовідносин він спрямований і які методи для цього використовуються?

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів", відоміший як збір утилізації, був прийнятий 4 липня 2013 року, а набув чинності з 1 вересня 2013 року. Через сім місяців, а саме 8 квітня 2014 року, Верховна Рада України знову внесла зміни до Податкового кодексу, відмінивши екологічний податок за утилізацію транспортних засобів, знятих з експлуатації.

На сьогодні досить часто чутні суперечливі думки про дії Верховної Ради в частині відміни цього збору, звучать звинувачення в популізмі, заграванні з народом і аж до провокації екологічної катастрофи.

Спершу, слід розібратися які цілі ставилися авторами закону, на регулювання яких правовідносин спрямований останній і які методи для цього використовуються.

Спочатку метою згаданого законопроекту, згідно пояснювальної записки, була реалізація комплексного підходу для створення і розвитку в Україні системи утилізації колісних транспортних засобів. Для досягнення цієї мети, останніми передано на розгляд парламенту два законопроекти: "Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів" і "Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів".

Згідно з пояснювальною запискою, перший закон повинен був визначити правові підстави функціонування системи суб'єктів господарювання, що займаються розбором, знешкодженням і утилізацією непридатних до використання транспортних засобів, а другий - забезпечити фінансову підтримку функціонування обумовленої системи.

Згідно п.8 ст.1 Закону України "Про утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів", утилізація транспортних засобів - комплекс робіт пов'язаний з прийняттям, збереженням, переміщенням, демонтажем і розбором транспортних засобів на складові частини і елементи, їх сортування з метою наступної утилізації згідно з вимогами законодавства про відходи.

Як бачимо, вже на етапі формулювання визначення словосполучення "утилізація транспортних засобів" у авторів закону виникають складнощі, оскільки приведене вище зовсім не є таким, і якщо буквально сприймати цю норму, то під утилізацією законодавець розуміє лише процес розбору автомобіля на складові.

Сергій Чуев

Сам термін утилізація походить від (франц. utilisation, від латів. utilis - корисний), вживання з користю, використання. Ширше визначення поняття утилізація - повторне використання або повернення в оборот відходів виробництва або сміття.

З цього виходить, що ні визначення поняття "утилізація", приведене у вищезгаданому законі, ні аналіз наступних положень цього закону жодним чином не встановлюють способи повторного використання і повернення в оборот відходів у вигляді автомобілів, що "відслужили свій термін". У світлі вказаного, залишається не зрозумілою перспектива притягнених засобів на виконання цього закону.

Ще заплутанішим виглядає механізм визначення вартості збору самої утилізації.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, сума збору утилізації повинна залежати від об'єму двигуна транспортного засобу, року випуску, маси, типу і інших характеристик авто. Текст закону зводиться до наступного: торба збору утилізації за легкові автомобілі залежить тільки від віку і об'єму двигуна авто, а вантажного автомобіля і автобуса - від його маси і віку. Якщо з прив'язкою до маси авто ще можна погодитися, все ж енерговитрати на переробку чого-небудь безпосередньо пов'язані з об'ємом останнього, то прив'язка суми податку до об'єму двигуна - виглядає абсурдно.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України відносно сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів", пропонувався наступний механізм нарахування обумовленого податку :

1. Встановлювалися базові ставки (для легкових автомобілів - 5 500 грн., для вантажних і автобусів - 11 000 грн.).

2. Встановлювалася велика таблиця коефіцієнтів (з прив'язкою до віку, об'єму двигуна для легкових авто і маси для вантажних і автобусів).

3. Встановлювалися ставки для сплати податку окремо за кузов авто.

Кінцева сума податку визначалася по формулі: Ну = Н ? До ? Тр

де Н - відповідна (базова) ставка податку;

До - відповідний коефіцієнт;

Тр - кількість транспортних засобів (кузовів).

Щоб не перевантажувати цю статтю таблицями з коефіцієнтами, наведу простий приклад, порівняю вартість утилізації звичайного легкового автомобіля і вартості утилізації середньостатистичного вантажного авто.

Коефіцієнт для вживаного легкового автомобіля об'ємом двигуна більше 2000 куб. см, згідно ст.246-1.2.1. Податкового кодексу України складає 5,12. Як вже говорилося, базова ставка для легкового авто - 5500 грн. Підставляємо дані у вищезгадану таблицю, отримуємо - 28 160 грн.

Коефіцієнт для вживаного вантажного автомобіля, загальною масою до 3 500 кг складає 1,8. Базова ставка - 11 000 грн. У результаті такий власник повинен сплатити збір утилізації у розмірі 19 800 грн.

Цифри говорять самі за себе. Згідно з положеннями "скасованого" закону, витрат на утилізацію легкового автомобіля йде в два рази більше, ніж вантажного. Зрозуміти логіку авторів закону в даному випадку не представляється можливим.

Можна навести ще один приклад непорозуміння, пов'язаного з цим законом. Усім відомо, що автомобілі однієї марки і однієї моделі укомплектовуються різними двигунами (різного об'єму). Обумовлені законом коефіцієнти абсолютно не враховують цю особливість, вартість утилізації двох абсолютно однакових авто, але з різними двигунами - відрізняється у декілька разів, а сума може доходити до 35000 грн. Актуальності питанню додає і те, що в країнах Європи утилізація автомобіля не перевищує суми 300 євро.

Усе вищеперелічене зводиться до того, що під прикриттям дійсно потрібних для держави і суспільства ініціатив у сфері екології, отримали один закон декларативного характеру, під який, вже іншим законом сім місяців притягувалися значні засоби. Більше того, порядок формування таких засобів (ставки і механізм обчислення суми збору утилізації) виглядали, м'яко кажучи, не обгрунтованими.

Сергій Чуев

Партнер юридичної компанії FCLEX

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему