У господарській діяльності досить часто зустрічаються ситуації, коли господарські взаимотношения будуються на підставі усної домовленості. У таких випадках особи, що забезпечують фінансову діяльність підприємства, нерідко звертаються до юридичними фахівцям з метою роз'яснити правові наслідки таких домовленостей.
Фінансисти проти юристів
Аргументація фінансових фахівців будується на тому, що згідно ст.205, 207 ГК України угода може здійснюватися усно або у письмовій формі, якщо інше не визначене законом.
Міністерство юстиції у своєму роз'ясненні від 19.04.2011 р. відносно форми угоди, для якої законом не встановлена обов'язкова письмова форма, підтримує таку точку зору : угода вважається досконалою, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 181 ХК України допускається укладення господарських договорів спрощеним способом, тобто шляхом обміну листами, факсограммами, телеграмами, телефонограмами т.п., а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми і порядку укладення цього виду договорів. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до здійснення угоди може виражатися її мовчанням.
При цьому, звертаючи увагу на усну форму договору, фінансисти стверджують, що відповідно до п. 4 Накази Мінфіну "Про затвердження форми податковою накладною і Порядку заповнення податковою накладною" дозволено здійснювати постачання по усній домовленості, проте усні договірні зобов'язання повинні містити в собі ознаки цивільно-правового договору, визначені Цивільним кодексом України.
На чиїй стороні господарський суд?
У різних спірних ситуаціях судова практика вищої інстанції звертає увагу на окремі нюанси, які виникають при виконанні договорів по постачаннях товарів і послуг з усної домовленості.
У судовій справі № 3/87 в постанові від 18 квітня 2012 р. Вищий господарський суд України висловився відносно дотримання приписів ст. 208 ГК України, а саме у письмовій формі повинні здійснюватися, зокрема, угоди між фізичною і юридичною особою, окрім угод, передбачених ч. 1 ст. 206 ГК України.
У судових розглядах зустрічаються випадки, коли характер форми угоди впливає на терміни виконання договору (судова справа № 5011-12/10762-2012). Вищий господарський суд України у своїй постанові від 09 квітня 2013 р. зв'язав усну домовленість з термінами виконання окремих етапів договору. У захист сторони вища інстанція відмітила, що хоча узгодження сторін про перенесення терміну здачі об'єкту в експлуатацію на іншу дату не зафіксоване в додатковій угоді як одному документі, проте, з розпорядження позивача і листа відповідача убачається волевиявлення сторін до перенесення терміну здачі об'єкту в експлуатацію, у зв'язку з чим ними була визначена інша дата.
Воля сторони до здійснення угоди згідно ст. 207 ГК України, може виражатися в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, таким чином угода вважається досконалою у письмовій формі.
У свою чергу, ВХСУ в справі № 2/73 від 27 квітня 2010 р., розглядаючи особливості прояву волевиявлення сторін, відмічає, що звернення сторони повинне містити умови про предмет договору, суму, повинно виражений намір сторони вважати себе зобов'язаним у разі прийняття цієї пропозиції.
Отже, укладення усних договорів має свої особливості, оскільки суд по-різному оцінює волю сторони до здійснення угоди, а також докази волевиявлення, які, у тому числі, можуть підтверджуватися первинними документами.
При цьому, необхідно правильно трактувати це поняття, на що звертає увагу у своєму листі від 30.05.2011 р. N 31-08410-07-27/13794 Мінфін. Рахунок-фактура по своєму призначенню не відповідає ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується яка-небудь господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить тільки інформаційний характер.
Особливості дозволу цієї категорії справ адміністративними судами
Зазвичай, первинні документи мають значення в іншій категорії справ, які вирішуються в порядку адміністративного судочинства, а саме - встановлення реальності угоди при оскарженні податкових повідомлень-рішень.
|
Ніна Михальская |
Так, згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, фіксувальні факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Проте, при виникненні судових суперечок про визнання протиправними і відміні податкових повідомлень-рішень часто наріжним каменем є саме наявність доказів реальності угоди.
Численна практика апеляційних адміністративних судів з цього питання свідчить, в першу чергу про те, що податкова звертає увагу на порядок формування податкового кредиту, порушення якого, на думку податкової, є основою для визнання фіктивності угоди.
При цьому, виходячи з системного аналізу п. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України суд убачає, що формування податкового кредиту є правом платника податків по зменшенню податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними (адміністративна справа № 826/13318/13-а).
На думку апеляційного адміністративного суду (наприклад, адміністративна справа № 825/3283/13-а) реальність виконання усного договору можуть підтверджувати наступні первинні документи: платіжне доручення, податкові накладні, витратні накладні, рахунки на оплату. Таким чином, якщо правовідносини по спірних угодах повною мірою відбиті у бухгалтерському і податковому обліку, то угоди по постачаннях товарів і послуг з усної домовленості не можуть бути визнані фіктивними.
Як правило, договори на постачання послуг або робіт полягають сторонами з включенням в ціну договору ПДВ, а по результату - дані про нього вносяться в реєстр податкових накладних. Про особливості відображення інформації про договір про постачання по усній домовленості було правильно помічено вище: в реєстр заноситься тільки інформація про вид цивільно-правового договара відповідно до ознак, вказаних в Цивільному кодексі України.
Ніна Михальская, адвокат
