Прийняті владою 16 січня цього року закони, особливо Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" і в процесуальні закони відносно додаткових заходів по захисту безпеки громадян"шкодять розвитку нашої країни не лише тому, що по-сути підривають демократичні засади функціонування держави, але і тому, що фактично підводять жирну риску під і без того непереконливими результатами боротьби влади з корупцією.
Так, відповідно до Індексу сприйняття корупції Трансперенси Интернэшнл українці рахують свою країну однієї з найбільш корумпованих у світі. Корупція стала однією з головних причин масових протестів громадян. За результатами дослідження, проведеного Міжнародним фондом виборчих систем (IFES) в листопаді 2013 р., корупція увійшла до четвірки найбільш гострих проблем українського суспільства.
Однією з головних причин такого стану справ є відсутність політичної волі у керівництва країни протидіяти цьому злу. Навіть ті нечисленні ініціативи, які з'явилися в Україні з часу приходу до влади адміністрації В. Януковича, приймалися під тиском або міжнародного співтовариства, або громадянського суспільства. Прийняття нового КПКсудова реформа, реформування адвокатури проходили під гаслом необхідності виконання зобов'язань перед Радою Європи, антикорупційні закони ухвалювалися тому, що цього вимагає Європейський Союз або Група країн проти корупції (ГРЕКО). На неефективність Державної програми по запобіганню і протидії корупції на 2011-2015 рр. уряд звернув увагу тільки після наполегливих заяв неурядових організацій. Тобто держава проявляла пасивний підхід, реагуючи тільки на ініціативи інших носіїв політичної волі, якими виступали міжнародні організації і громадянське суспільство.
Відносно такого гравця як міжнародне співтовариство (мається на увазі те, яке на захід від України), ситуація більш-менш зрозуміла - антикорупційні стандарти, прийняті в країнах Європейського Союзу коштують занадто дорого, їх вартість напевно включалася в горезвісні 160 млрд євро. Тому вони більше не в авторитеті. А наші нові (трохи не забуті старі) партнери не наполягають на антикорупційних реформах.
Що стосується громадянського суспільства, то з ухваленням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" і в процесуальні закони відносно додаткових заходів по захисту безпеки громадян" вплив цього носія політичної волі стане несумірний менше - Закон ставить діяльність організацій і інститутів громадянського суспільства в украй жорсткі рамкиявно несумісні з принципами демократії.
Закон ставить діяльність організацій і інститутів громадянського суспільства в украй жорсткі рамки, явно несумісні з принципами демократії |
"Захищаючи безпеку громадян", Закон вказує від кого їх слід захищати: мало не в першу чергу від "іноземних агентів" - організацій громадянського суспільства, які здійснюють свою діяльність за підтримки міжнародних або іноземних організацій або держав. Слід відразу ж відмітити, що в Україні таких організацій переважна більшість - дозволити собі відмовитися від цих засобів можуть тільки ті організації, які створюються або фінансуються владою, так звані квази-неправительственные організації.
Поняття "Іноземного агента" сформульоване таким чином, що гідно включення в методологію проведення антикорупційної експертизи як приклад корупціогенного чинника : воно розмите, не містить чітких критеріїв і дозволяє чиновникові трактувати його залежно від критеріїв власних або начальства зверху. Визначення поняття "Іноземного агента" дане через поняття "участі в політичній діяльності". Поняття "Політичній діяльності", у свою чергу - через поняття "політичній акції". А поняття "Політичній акції" в законі немає: напевно, автори втомилися вигадувати, і скористалися радою Президента України : "А далі додумайте самі". А додумати можна багато чого, враховуючи те, що метою "політичної акції", можуть бути, наприклад, формування громадської думки. Приміром, обговорення проблем корупції в компанії друзів за келихом пива і наступна виховна бесіда дружини з чоловіком формують громадську думку певної частини суспільства, а значить, мають ознаки політичної акції.
Идентифицировав "іноземних агентів" як загрозу безпеки громадянам, Закон передбачає заходи нейтралізації цієї загрози як морального, так і організаційного і правового характеру.
По-перше, влада продемонструвала своє зневажливе відношення до незалежних організацій цивільного секторане лише принизливо називаючи об'єднання громадян "іноземними агентами", але і примушуючи їх при кожному своєму кроці самостійно вішати цей ярлик на себе. Не можна не погодитися з Н. Лигачевой, яка нагадала владу про те, що так поступали нацисти, примушуючи євреїв ідентифікувати себе зіркою Давида. Але те були нацисти, і те було військовий час. Ми ж живемо в країні, де у влади "антифашисти" і в практично мирний час!
Влада поступила з організаціями цивільного сектора так, як нацисти поступали з євреями |
По-друге, Закон фактично встановлює тотальний контроль над діяльністю організацій громадянського суспільствапримушуючи їх щомісячно звітувати перед державою про те, чим і за чиї гроші вони займалися в той період, і що збираються робити в майбутньому. Такий тотальний вуайеризм з боку держави може мати тільки одно пояснення - влада хоче мати в руках інструменти, за допомогою яких можна легко і у будь-який момент нівелювати "вплив ззовні", провідниками якого влада і рахує "іноземних агентів". В той же час, такого роду контроль свідчить про презумпцію провини "іноземних агентів" - не зробивши суспільно небезпечного діяння, "агенти" апріорі визнані винними в тому, що представляють небезпеку для влади.
По-третє, Закон передбачає можливість ліквідації неурядової організації у разі, коли чиновникові здасться, що організація порушила вимоги Закону. Ще один яскравий приклад корупційної норми : Закон передбачаючи жорстку санкцію за порушення його положень, не містить ні чітких критеріїв настання відповідальності, ні диференціації відповідальності залежно від тяжкості провини, наміру і інших чинників. Наприклад, якщо організація не планувала брати участь в такій політичній акції як круглий стіл про шкоду паління, і відповідно не інформувала про це чиновників, а згодом все-таки взяла в нім участь, то в наявності ознаки порушення Закону. Чи інший приклад - організація витратила менше засобів на проведення політичної акції у вигляді прес-конференції для ЗМІ, чим інформувала державу минулого місяця. Теж порушення. І те ж покарання - суд і ліквідація.
Ще одна важлива норма Закону - "іноземні агенти" повинні платити податок на прибуток. Політична логіка влади примітивна і не одного разу озвучувалася: "грантоеды" повинні платити. Але логіка юридична відсутня: якщо об'єднання громадян не отримує засобу від міжнародної організації, а фінансується наприклад з кишені українського політика, то її діяльність неприбуткова. А якщо організація отримала кошти від ООН або Ради Європи, то її діяльність є прибутковою. Очевидно, що такий підхід - дискримінаційний, такий, що не відповідає статті 24 Конституції України.
Вимога про сплату "іноземними агентами" податку на прибуток носить дискримінаційний характер і тому суперечить ст. 24 Конституції України |
Крім того, це законодавче "покращення" від влади, спрямоване на те, щоб ускладнити життя організаціям громадянського суспільства, незалежним від влади, говорить про нерозуміння владою важливої ролі "третього сектора" у боротьбі з корупцією. Так, стаття 13 Конвенції ООН проти корупції зобов'язує держави сприяти активній участі громадянського суспільства в попередженні корупції і боротьбі з нею і для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції, а також створюваних нею погроз.
Рекомендації Стамбульського плану дій з боротьби з корупцією Організації Економічного Співробітництва і Розвитку для України говорять про те, що необхідно "розширити співпрацю державних інституцій з громадянським суспільством в області вирішення проблеми корупції, у тому числі забезпечити тіснішу взаємодію з широким спектром НВО, діловими і науковими колами з питань боротьби з корупцією і організації належного управління.… Сформувати чітку і ясну політику і прозорі, позбавлені формалізму процедури залучення представників громадянського суспільства до процесу прийняття"…
Моніторингова місія ОЭСР, до речі, прибуває в Україну наступного тижня. Очевидно, що оцінки виконання цієї рекомендації матимуть лайливий характер. Але хіба це цікавить владу сьогодні?
На жаль, парламентські захисники безпеки громадян на цьому не зупинилися. Можуть спати спокійно тепер громадяни з тонкою душевною організацією - їх депутати захистили від важких психічних розладів, які можуть спровокувати наклепники. Особливо чутливих і психологічно нестійких громадян (працівників правоохоронних органів і суддів) члени парламенту також захистили і від образ. Карним кодексом…
Ми повністю згодні з юридичним аналізом наших колег з Центру політико-правових реформ даних новішав - такі обмеження свободи висловлювання недопустимі в демократичному суспільствісуперечать статті 10 Європейській конвенції про права і основоположні свободи людини і статті 34 Конституції України, що гарантує свободу думки і висловлювань, право на вираження власних поглядів. Більше того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Салов проти України" визнав карну відповідальність за наклеп порушенням Європейської Конвенції, а значить не потрібно бути стариком Афона, щоб передбачати позицію Суду і відносно Закону, про який ми ведемо мову.
Є і інший аспект карної відповідальність за наклеп і образу - ми можемо більше не побачити журналістських розслідувань, що розкривають факти корупціїа громадяни не інформуватимуть про корупційні правопорушення правоохоронні органи.
Вступаючи в Групу держав проти корупції (ГРЕКО) України зобов'язалася імплементувати, у тому числі, 20 керівних принципів по боротьбі з корупцією, затверджених Комітетом Міністрів Ради Європи в 1997 р. Один з таких засадничих антикорупційних принципів вимагає від держав забезпечити свободу ЗМІ в отриманні і передачі інформації відносно корупції враховуючи виключно такі обмеження, які потрібні в демократичному суспільстві. Карна відповідальність за наклеп і образу до таких обмежень не відносяться.
Крім того, Україна відповідно до Цивільною конвенцією Ради Європи по боротьбі з коррупцией повинна забезпечити захист для осіб, що сумлінно інформують про корупцію. Виявлення корупційних правопорушень представляє велику складність для правоохоронних органів. У всьому світі одним з найбільш ефективних інструментів виявлення корупції вважається добровільне інформування громадянами компетентних органів про відповідні правопорушення. Найбільш вдалі приклади в США, Австралії, Великобританії включають створення цілих систем державного стимулювання добровільного інформування, а також захисту інформаторів від можливих репресій з боку працедавця.
Але Україна в цьому питанні пішла своїм шляхом - замість захисту людини, що розкриває корупційні схеми, його можуть засудити аж до позбавлення свободи! Враховуючи, що рівень довіри громадян до органів карної юстиції і такий близький до нуля, розраховувати на збільшення виявлених фактів корупції не доводиться.
Замість захисту людей, що розкривають корупційні схеми, Україна вирішила засуджувати їх аж до позбавлення волі |
Усі ці новели приведуть до того, що суспільство не отримуватиме інформацію про корупцію з незалежних джерел, а значить і не зможе адекватно реагувати на проблему.
І на завершення хотілося б сказати про екстремізм і Ефіопію.
Одним з елементів поняття екстремістських матеріалів відповідно до Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" і в процесуальні закони відносно додаткових заходів по захисту безпеки громадян" є те, що вони виправдовують порушення або обмеження прав, свобод, законних інтересів осіб за різними ознаками (перелік невичерпний). Прийнявши Законвлада розділила громадянське суспільство на "своїх" і "чужих". Чужі отримали клеймо "іноземного агента" і усю суворість закону, у тому числі карного. Дискримінація і обмеження прав значної частини громадян очевидні. А саме це, відповідно до Закону, і є екстремізмом.
Руслан Рябошапка, іноземний агент
керівник Департаменту аналізу політики
Transparency International Україна
____________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
