Положення прийнятого Верховною Радою 16 січня закону на базі законопроекту № 3879 вже сколихнули суспільство. Одним з найактивніше обговорюваних нововведень стало повернення до Карного кодексу статті про наклеп.
Головний мотив обговорення - звинувачення авторів проекту і влади в цілому в наступі на свободу слова. Значною частиною суспільства така ініціатива була однозначно сприйнята, як введення жорсткої цензури. Це недивно, враховуючи гостру політичну ситуацію за вікном.
Але все таки варто залишити емоції і гучні гасла осторонь і розібратися в тому, що саме пропонується в проекті, а також чим це може загрожувати звичайній людині, журналістові і бізнесменові.
Кримінально карний наклеп: що це?
Відповідальність пропонується ввести за умисне поширення свідомо недостовірних відомостей, що порочать честь і гідність іншої особи.
З цього формулювання виходять такі висновки:
1. Звинувачення в наклепі може бути висунене проти будь-якої людини, оскільки норма не містить обмеження по суб'єктові злочину.
2. Каране діяння полягає в поширенні недостовірних відомостей, що охоплює дуже багато дій у реальному світі. Наприклад, поширенням буде повідомлення такої інформації третьої особи в розмові тет-а-тет або в поштовому повідомленні.
3. Поширення наклепу має бути умисним, тобто людина повинна усвідомлювати, що він займається саме цим і, більше того, бажати цим займатися.
Отже, не можна по цій статті притягнути до відповідальності, наприклад, за випадкове залишення на столі документів, в яких міститься недостовірна інформація, незалежно від того, чи прочитав хтось їх.
Також варто звернути увагу на формулювання "свідомо недостовірні відомості". Тобто для визнання обвинуваченого в наклепі винним необхідно довести, що він знав або мав бути знати про те, що поширювані ним відомості не відповідають дійсності. Це безумовний плюс, оскільки ускладнює притягнення до відповідальності того, хто просто переказував чужі слова, повіривши джерелу.
4. Поширювані відомості повинні порочити честь і гідність іншої людини. Тут ми перший раз зустрічаємо оцінне поняття, що дає можливість для різних трактувань на практиці. Проте в цьому визначенні є і позитивний момент - слідству необхідно довести, що поширювана інформація порочить честь і гідність конкретної людини.
Втім, виходячи з роз'яснень, що неодноразово давалися судами при розгляді цивільних позовів про захист честь і достоїнства, останні є суб'єктивними, - тобто сам потерпілий індивідуально визначає, чи порочать ті або інші відомості його честь і гідність.
Тому саме ця частина предмета доведення викликатиме найбільше число суперечок у кожному конкретному випадку. Приміром, громадянин А може вважати, що його честь, як спортсмена порочить висловлювання про те, що в школі він не міг здати норматив по фізкультурі. Чи буде поширення такої інформації громадянином Би в соцсетях кримінально карним діянням?
Деякі можуть сказати, що озвучене питання надумане. Проте після впровадження карної відповідальності за наклеп однозначно виникатимуть схожі по мірі абсурдності ситуації.
5. Поширювані відомості можуть торкатися будь-кого людини незалежно від яких-небудь чинників. Тобто можна притягнути до відповідальності як за наклеп на адресу народного депутата, так і в адресу просто громадянина України або іноземця.
На цьому закінчуються ознаки "простого" наклепу (кваліфікуючі ознаки розглянемо нижче). Давайте спробуємо застосувати їх до деякої абстрактної ситуації, як це робиться на семінарських заняттях по карному праву у студентів юридичних Внз.
|
Олександр Попов |
"Випадок з життя"
Припустимо, що деякий громадянин А розповів своєму другу б, що їх загальний знайомий В "ночами бере участь в нелегальних перегонах". У наступному виявилось, що ця інформація не відповідає дійсності. Чи є підстави для залучення А до відповідальності за наклеп?
Поставимо себе на місце слідчого, якому доручено досудове розслідування. У цій ситуації добре вже те, що ми точно знаємо, що А в принципі може бути суб'єктом злочину і він точно поширював неправдиві відомості про В.
Але нам ще потрібно встановити, чи знав А про те, що поширювана їм про В інформація не відповідає дійсності, чи була зачеплена честь або гідність В.
Наприклад, припустимо, що б теж належить до учасників таких перегонів і тому відреагував на зауваження А в дусі "ось і правильно". Тобто в очах Би честь і гідність У в наслідок помилкової заяви А абсолютно не постраждали. Але якщо б відноситься до участі в таких перегонах різко негативно - ситуація повністю перевертається, оскільки, ясна річ, стосунки між Би і В можуть погіршає.
Як бачимо, ключове значення має ще цілий ряд відомостей, без яких вирішити питання про залучення А до відповідальності неможливо. І це ще відносно проста для розбору ситуація. При цьому цілий ряд таких важливих відомостей містить оцінні складові, що служить хорошим грунтом для зловживань.
Отже стаття Карного кодексу про наклеп невдала. У ній є усе, щоб ця норма застосовувалася вибірково.
"Непростий наклеп"
А тепер перейдемо до кваліфікуючих ознак, що потенційно обважнює відповідальність. Вони розділені на дві групи по тяжкості діяння.
До першої відноситься наклеп з боку особи, раніше вже засудженої за аналогічне діяння, а також наклеп, поширюваний шляхом публічної демонстрації в творах або шляхом розміщення в ЗМІ або в мережі інтернет. З першим усе зрозуміло - чітко вказано, що повторне скоєння злочину тягне важче покарання, то з другим складніше.
Передусім, відмітимо, що йдеться не про посилену відповідальність журналістів, а про посилену відповідальність будь-яких осіб у разі, якщо вони поширювали наклеп шляхом публічної демонстрації в творах або розміщують таку інформацію в ЗМІ або в інтернеті.
Тобто, можна зробити наступні висновки:
1. Застосувати цю кваліфікуючу ознаку можна до будь-якої особи, а не тільки до штатного співробітника ЗМІ, журналіста, редактора. При цьому незрозуміло, хто саме повинен вважатися особою, що поширює наклеп шляхом розміщення в ЗМІ - той, хто створив твір, той, хто дав добро на розміщення наклепу в ЗМІ, герой телесюжету, який її безпосередньо вимовляє, або всі разом.
2. Загострює відповідальність сам факт поширення наклепу в ЗМІ, інтернеті або в публічно демонстрованому творі.
3. Окремо відмітимо, що абсолютно неясно, хто може притягуватися до відповідальності за поширення наклепу в інтернеті - особа, що безпосередньо розмістила недостовірну інформацію або особу, поширення (приміром - власник сайту), що допустило її.
До другої групи відноситься лише одно обставина - об'єднання наклепу із звинуваченням в скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відмітимо, що ця ознака не залежить від того, як саме поширювався наклеп - в ЗМІ або в приватній бесіді.
З усього вищесказаного можемо вивести наступні основні укладення, які варто враховувати, роздумуючи на тим, чи коштує ділиться тією або іншою недостатньо перевіреною інформацією::
1. Винним в наклепі може бути визнаний будь-яка людинаоскільки ніяких обмежень (окрім загальних для усіх злочинів станів про неосудність, малоліття і т. п.) законом не передбачено.
2. Абсолютно не врегульовано, хто притягуватиметься до відповідальності за наклеп в ЗМІ і інтернеті, - автор статті або сюжету, випускаючий або головний редактор, що інтерв'юється (у словах якого міститься наклеп), джерело неправдивих відомостей для журналіста, власник інтернет-сайту, особа, що безпосередньо виклало інформацію в інтернет, що дає можливість для різної практики застосування цієї статті.
3. В якості кваліфікуючої ознаки вказується не лише поширення наклепу через ЗМІ або Інтернет, але і за допомогою будь-якого іншого твору, призначеного для публічної демонстрації, що дає можливість вимагати суворішого покараннянаприклад для авторів ролика, викладеного в мережі Інтернет, або картини, виставленої на художній виставці.
4. Під ознаки злочину підпадає невизначений круг дійвнаслідок яких інформація стає відомою додатково хоч би одній особі.
5. Нанесення збитку честі і гідності значною мірою визначатиметься суб'єктивною думкою потерпілого.
Висновок:
В цілому ж ці 5 погроз створюють передумови для всього однієї, головною, небезпеки - виборчого підходу співробітників правоохоронних органів і суддів при застосуванні цієї статті Карного кодексу.
____________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилера.
