Посада директора припускає наявність не лише адміністративних, але і організаційних повноважень і обов'язків. У своїй діяльності директор діє у рамках круга справ, які визначені йому законом, статутом суспільства і дорученням.
Визначимося з термінологією
За своєю суттю повноваження і обов'язки визначаються різним змістом. Так, в словнику С. И. Ожегова (Тлумачний словник російської мови (А-Я). Видавництво "Азъ", 1992), повноваження розглядається як "офіційно надане кому-небудь право якої-небудь діяльності, ведення справ", а обов'язки (у значенні службових) - "круг дій, покладених на кого-небудь і безумовних для виконання".
Визначення конкретного об'єму повноважень, закріпленого за кожним органом влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, здійснюється через його компетенцію (напр., згідно з Указом Президента України № 810/98 "Про заходи по впровадженню Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 р.).
Отже, суть обов'язку визначається безумовністю виконання службовим обличчям певних дій, а повноваження - наділом його правом, закріпленим законодавством, актом юридичної особи і дорученням.
Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ХК України встановлене, що управління підприємством здійснюється відповідно до його засновницьких документів на основі поєднання прав власника по господарському використанню свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений їм орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, в стосунках з юридичними особами і громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах і порядку, визначених засновницькими документами.
Судова практика (Пленум ВСУ в постанові № 5 від 26.04.2002 р. "Про судову практику у справах про хабарництво") йде від класичного розподілу повноважень і обов'язків і ставить знак рівності між повноваженнями і обов'язками. Таким чином, в згадуваній постанові розділяються тільки обов'язки по здійсненню керівництва колективом (організаційно - розпорядливі) і розпорядженню майном (встановленню порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями і тому подібне) в порядку виконання адміністративно-господарських повноважень.
У свою чергу, цивільне законодавство вказує на наявність компетенції, що об'єднує обов'язки і повноваженняу службової особи, яка виступає від імені юридичної особи відповідно до засновницьких документів або закону, що зобов'язують його діяти в інтересах юридичної особи.
За умовами ст. 97 ГК України управління суспільством здійснюють його органи. Органами управління суспільством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлене законом. Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3, 4 ст. 62 Закони про господарські суспільства, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності суспільства, за винятком тих, які належать до виняткової компетенції загальних зборів учасників.
Серед типових повноважень директора - укладення і розірвання трудових договорів з персоналом, розпорядження грошовими коштами, представлення інтересів юридичної особи в органах місцевої влади і судах і так далі. Слід зазначити, що на директора можуть покладатися і повноваження по укладенню господарських договорів, які торкаються діяльності підприємства. Підписання договорів здійснюється, як правило, у рамках, встановлених для нього законодавством, актами юридичної особи (статутом суспільства, дорученням) і трудовим контрактом.
Судова практика відносно доказів схвалення угод
Судова практика розглядає проблему перевищення повноважень директора у зв'язку з існуванням механізму наступного схвалення угод, здійснених з перевищенням повноважень.
У зв'язку з цим законодавець передбачив особливий порядок схвалення угод, здійснених з перевищенням повноважень. Так, згідно ч.1 ст. 241 ГК України, угода вважається схваленою зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, зробила дії, що свідчать про прийняття її до виконання.
Проте, при розгляді суперечок, пов'язаних з перевищенням повноважень директором, часто виникають складнощі відносно доказів здійснення дій, що свідчать про прийняття її до виконання (схвалення угоди).
Вищий господарський суд України у своїй Постанові від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання угод (господарських договорів) недійсними" відносить до таких доказів: письмове звернення уповноваженого органу (посадовця) такої юридичної особи до іншої сторони угоди або до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма т.п.) або здійснення вказаним органом (посадовцем) дій, що свідчать про схвалення угоди (прийняття його виконання, здійснення платежу іншій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і так далі).
Отже, суд залишає за собою право оцінювати надані докази схвалення угоди в судовому процесі.
У судовій практиці господарських судів (і вищій інстанції, зокрема) зустрічаються різні підходи до оцінці істотності доказів схвалення угоди.
Так, в справі № 5016/2913/2012(8/114) ВХСУ відніс до них протоколи загальних зборів ТОВ, згідно з якими було прийнято рішення надати в іпотеку цілісний майновий комплекс і зобов'язати директора ТОВ укласти договір іпотеки. Внаслідок цього вказані протоколи, а також акти перевірки наявності і збереження майна, оформлене в заставу, свідчать про наступне схвалення ТОВ договору запоруки.
У справі №30/5005/10474/2011 і № 910/3362/13 Вищий господарський суд України визнав фактичним доказом здійснення дій, що свідчать про прийняття угоди до виконання, платіжні документи, а також виконанні договору шляхом прийому-передачі товару по витратних накладних і здійсненням часткової оплати, що було встановлено на підставі банківських виписок.
Порядок схвалення такого роду угод також залежить від організаційно-правової форми юридичної особи. Найбільш це питання врегульоване відносно акціонерних товариств, багато в чому завдяки існуванню спеціального закону.
Частина 3 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" виділяє окремий практичний випадок, коли загальними зборами здійснюється попереднє схвалення угод.
Тобто такий механізм схвалення угод застосовується декілька при інших обставинах: при здійсненні значної угоди, і яка імовірно, здійснюватиметься довіреною особою в майбутньому. Верховний суд України звернув увагу в постанові від 21.05.2013 р. в господарській справі № №3-8гс13 ("Закон і Бізнес", №33 (1123) 17.08 - 23.08.2013 р.) на те, що прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних угод, які можуть їм здійснюватися впродовж року, означає лише згоду на можливість здійснення великих угод в майбутньому.
Згадана правова позиція досить успішно стала застосовуватися у справах про визнання договорів недійснимизгідно якої, окрім значності суми договору обов'язковою умовою для використання механізму попереднього схвалення угоди є вказівка і характеру значного договору (напр., постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду в справі № 904/6076/13).
Підводячи підсумки існуючої судової практики, слід зазначити, що директорові досить легко перетнути правову грань між дозволеними повноваженнями і обмеженнями. Проте, існують прямі законодавчі механізми схвалення угод і законодавчі пропуски, сприяючі правомірності наступного схвалення угод, здійснених з перевищенням повноважень.
Ніна Михальская, адвокат.
