Багато працедавців, частенько іноземці, що зареєстрували свою фірму або її представництво в Україні, приходять до думки, що з ряду причин (включаючи навіть суто людський чинник) їм набагато зручніше буде прийняти на роботу громадянина іноземної держави (найчастіше - тієї країни, громадянином якої є і працедавець). І саме на цьому моменті виникає маса питань з серії: "А чи можна в Україні прийняти на роботу іноземця"?, "Як грамотно оформити до себе на роботу іноземця"?. З'ясувавши, що для цього потрібно отримання дозволу на працевлаштування іноземного громадянинавиникає логічне питання: "Як же отримати дозвіл на використання праці іноземця"? і не менш цікаве питання: "А що буде, якщо іноземець працюватиме без дозволу Центру зайнятості, або як обійти процедуру отримання дозволу на працевлаштування"?.
Почнемо по порядку. Законодавство України в принципі не забороняє використання праці громадянина іноземної держави. Але в той же час Закон "Про зайнятість населення" встановлює, що іноземці і особи без громадянства, які прибули в Україну з метою працевлаштування, приймаються працедавцями на роботу виключно на основі дозволу на застосування праці іноземців і осіб без громадянства, виданого у встановленому законом порядку. Виняток становлять випадки, якщо міжнародний договір, ув'язнений між Україною і державою, громадянином якої власне і є іноземець, передбачає простішу процедуру оформлення таких трудових стосунків.
Не можна не звернути увагу на те, що законодавством України виділено декілька категорій осіб, на працевлаштування яких необхідно отримувати дозвіл. На даний момент існує п'ять категорій таких працівників :
- "звичайні" іноземці, які працевлаштуються в Україні за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, здатні виконувати цей вид роботи;
- іноземці або особи без громадянства, за умови достатнього обгрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України;
- іноземці, які направленны іноземним суб'єктом господарювання в Україну для виконання певного об'єму робіт або надання послуг на основі договору (контракту), ув'язненого між українським і іноземним суб'єктом господарювання.
- іноземці, що належать до категорії "внутрішньокорпоративні цессионарии" або "особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні";
- іноземці або особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання стосовно визнання біженцем або особою, якій потрібний захист.
Законодавство виділяє 5 категорій працівників, на працевлаштування яких необхідно отримувати дозвіл |
У цій статті ми розглянемо отримання дозволи на працевлаштування саме "звичайних" іноземців.
Процедура отримання дозволу на використання праці іноземного громадянина прописана в новій постанові Кабінету Міністрів України № 437 від 27.05.2013 "Про затвердження Порядку видачі, продовження терміну дії і анулюванні дозволів на використання праці іноземців і осіб без громадянства".
Для отримання вищезгаданого дозволу працедавець подає в Центр зайнятості у своєму регіоні наступний комплект документів по працівникові:
- заява на отримання дозволу на використання праці іноземця;
- дві кольорові фотографії розміром 3,5 x 4,5 см;
- довідка, скріплена друком і завірена підписом працедавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу - також підписана його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов'язані з приналежністю до громадянства України і не вимагають надання допуску до державної таємниці;
- довідка органу внутрішніх справ про те, що іноземець, знаходячись на території України, не відбуває покарання за скоєння злочину і відносно нього не робиться карне виробництво;
- довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу знаходиться за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину і відносно нього не робиться карне виробництво;
- копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;
- копії сторінок паспортного документу іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані (а також надати закордонний паспорт);
- документ, виданий лікувально-профілактичною установою, про те, що особа не хворіє на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, список яких визначений МОЗ.
Нововведенням є те, що працедавця законодавчо зобов'язали не пізніше чим за 15 календарних днів до звернення за дозволом на працевлаштування іноземця, подати територіальному органу Центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу. На підставі цієї інформації відбувається сприяння в працевлаштуванні громадян України. Іноземного громадянина працевлаштують у тому випадку, якщо в країні немає працівників, громадян України, що відповідають заданим параметрам.
Іноземного громадянина працевлаштують у тому випадку, якщо в країні немає працівників, громадян України, що відповідають заданим параметрам |
Документи працівникові Центру подаються пронумеровані (від руки), скріплені скріпкою (биндером). Першою нумерується заява працедавця.
Важливим є те, що усі документи, отримані не в Україні, мають бути перекладені на українську мову, засвідчені і легалізовані в Міністерстві закордонних справ України. Виключення з цього правила торкаються випадків, коли:
- вони складені на території держав, з якими Україна уклала ті, що відповідають двох- чи багатосторонні договори;
- за умови їх посвідчення штампом "апостиль", якщо вони складені на території країн - учасниць Конвенції, що відміняє вимогу легалізації іноземних офіційних документів1961 року;
- за умови наявності консульської легалізації, якщо вони складені на території держав, з якими Україна не укладала вищезгаданих договорів.
Рішення про видачу або про відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця приймається Центром зайнятості впродовж 15 календарних днів з дня реєстрації документів. Про своє рішення Центр інформує заявника письмово. Дозвіл діє впродовж одного року, після чого його необхідно подовжувати за практично ідентичною процедурою.
|
Ганна Корж |
Думаю, багато хто відразу зрозуміє, що процедура отримання такого дозволу не може бути безкоштовною. Державне мито за отримання дозволу на ОДНОГО ІНОЗЕМЦЯ складає 4 мінімальних зарплати (на даний момент - 4588,00 грн.). Працедавець зараховує ці засоби на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття після отримання дозволу на працевлаштування іноземного громадянина, що підтверджується квитанцією про оплату. Якщо оплата не внесена впродовж 30 календарних днів з дня ухвалення рішення про видачу дозволу, цей дозвіл анулюється.
Бланк дозволу оформляється і видається працедавцеві через 10 робочих днів з моменту внесення оплати.
Також відмітимо, що при працевлаштуванні декількох іноземців до одного працедавця пакет документів подається ПО КОЖНІЙ ЛЮДИНІ, яку хочуть прийняти на роботу, і держмито оплачується по кожному працівникові.
У результаті після отримання дозволу воно є підставою для отримання іноземцем відповідної візи, реєстрації місця тимчасового проживання в Україні і оформлення посвідчення на тимчасове проживання на термін дії дозволу.
Тепер перейдемо до не менш цікавого питання: що буде, якщо не отримувати дозвіл при працевлаштуванні іноземця і чи можна легально обійти цю процедуру?
Відповідно до абзацу 3 частини 5 ст. 53 Закони України "Про зайнятість населення" передбачена відповідальність працедавця за використання праці іноземця без дозволу у розмірі 20 мінімальних заробітних плат (на сьогодні ця сума складає 22940 грн.) за кожного іноземця.
У разі несплати (відмови від сплати) впродовж місяця в добровільному порядку вказаного штрафу його стягнення робиться у встановленому законом порядку.
Шляхом нескладних арифметичних підрахунків приходимо до висновку, що, навіть заплативши третій особі за надання послуги з отримання такого дозволу (окрім оплати держмита), працедавець все одно опиниться у виграші. Це значно краще, ніж якщо його змусять сплатити штраф (враховуючи, що процедура перевірки підстав роботи іноземців в компанії, накладення штрафу і його наступного стягнення сама по собі не занадто приємна і може негативно позначитися на робочому процесі підприємства).
Працедавцеві вигідніше заплатити третій особі за надання послуги з отримання дозволу на працевлаштування іноземця, чим платити потім штраф за працевлаштування іноземця без такого дозволу |
При цьому цілком можна законно обійти процес отримання дозволу на використання праці іноземця або особи без громадянства. У ч. 6 ст. 42 Закони України "Про зайнятість населення" встановлено, що вищезгаданий дозвіл немає необхідності отримувати, якщо працевлаштовують:
1) іноземців, що постійно проживають в Україні;
2) іноземців, що отримали статус біженця відповідно до законодавства України або отримали дозвіл на імміграцію в Україну;
3) іноземців, визнаних особами, що потребують додаткового захисту, або яким наданий тимчасовий захист в Україні;
4) представників іноземного морського (річкового) флоту і авіакомпаній, обслуговуючих такі компанії на території України;
5) працівників зарубіжних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
6) спортсменів, що отримали професійний статус, артистів і працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
7) працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
8) працівників іноземних представництв, зареєстрованих на території України у встановленому законодавством порядку;
9) священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово знаходяться в Україні на запрошення релігійних організацій для здійснення канонічної діяльності тільки в організаціях з офіційним узгодженням з органом, що здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
10) іноземців, прибулих в Україну для участі в реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
11) іноземців, прибулих в Україну для здійснення викладацької діяльності за фахом в державних вищих учбових закладах на їх запрошення;
12) інших іноземців у випадках, передбачених законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також немає необхідності отримувати дозвіл, якщо іноземець виконуватиме свою роботу на підставі цивільно-правового договору. Питання, чи погодиться кваліфікований працівник на такий спосіб закріплення його прав, залишається відкритим.
Ганна Корж
юрист, "Консалтингова фірма "Профіт-консул".
_____________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональних дилерів.
