За 2020 рік судами розглянуто 24,3 тисячі податкових спорів на загальну суму 79,1 млрд гривень, з яких 9,8 тисяч справ стосуються визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (ППР). Статистика оскарження ППР показує, що більшість судових рішень винесено на користь платників податків. Так, на користь платників податків розглянуто 5,7 тисяч справ на загальну суму 22,52 млрд гривень.
Судова практика в податкових спорах відіграє одну з найважливіших ролей при формуванні позиції для захисту інтересів платника податків.
Пропонуємо розглянути ті судові рішення, які, на нашу думку, ілюструють ключові тенденції в податкових спорах.
-
Відсутність підпису ревізора-інспектора на акті перевірки – підстава для скасування результатів перевірки?
Часто трапляються випадки, коли платник податків отримує акт податкової перевірки, звіряє наявність всіх підписів ревізорів-інспекторів, а навпроти деяких прізвищ стоїть відмітка про перебування інспектора у відпустці. Це питання довго було дискусійним, і ось, Верховний Суд 05 березня 2020 року за результатами розгляду справи № 826/16217/17 нарешті надав свої роз’яснення.
Суд зазначив, що «відсутність підписів посадових осіб контролюючого органу у Акті перевірки, які її проводили, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню».
Чому суд так вирішив?
- По-перше, Порядок № 727, що регламентує порядок оформлення результатів перевірок, передбачає обов’язкову наявність підписів посадових осіб контролюючого органу, які проводили перевірку.
- По-друге, ДСТ 4163-2003 (вимоги до оформлення документів) відносить підпис до обов’язкових реквізитів документа.
- По-третє, Національний стандарт, присвячений діловодству та архівній справі, говорить, що підпис службового документа – це реквізит, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиним чи одним з реквізитів, що надають документові юридичної сили.
Однак, все змінилось дуже швидко. 19 червня 2020 року Верховний Суд в складі палати розглянув аналогічний спір (справа №140/388/19) і дійшов діаметрально протилежного висновку. Зокрема Суд зазначив, що «відсутність в акті перевірки підпису одного з посадових осіб стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акту, за відсутності порушень правил проведення перевірки.»
Звичайно ж Суд звернув увагу на те, що платник податків може вказувати на такі обставини, як на порушення, і в сукупності з іншими порушеннями це може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. В свою чергу, суди повинні надавати належну правову оцінку таким доводам платника податків.
Однак, дана позиція Суду, знову ж таки, ілюструє нехтування процесуальними порушенням з боку контролюючих органів. Тобто, якщо контролюючий орган виявив правопорушення, то всі інші порушення, зокрема процесуальні, не мають ніякого значення. А, як нам відомо, контролюючий орган знаходить порушення завжди.
-
Строки звернення до суду щодо оскарження рішень. Місяць чи 1095 днів?
Напевно найбільш неочікуване і найболючіше питання для платників податків – це строки звернення до суду.
Якщо раніше, суди чітко дотримувались роз’яснень Листа ВАСУ від 01.11.2011 р. № 1935/11/13-11 і встановлювали, що суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду , а саме 1095 днів, а норма пункту 56.19 ПК України взагалі вважались «мертвою», то в кінці 2019 року ситуація перевернулась з ніг на голову.
Верховний Суд у Постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 встановив абсолютно інший підхід до трактування цього питання і вийшов з того, що до таких правовідносин повинен застосовуватись принцип правової визначеності. Цей принцип, на думку суду, слугує для того, щоб суб’єкти владних повноважень могли чітко передбачати, що їх рішення не будуть скасовані після спливу встановленого проміжку часу і не потребуватимуть вчинення будь-яких додаткових дій з боку суб’єкта владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду полягала в тому, що строки звернення до суду після процедури адміністративного оскарження є коротшими, ніж звичайні строки. І поки це рішення стосувалось лише рішень контролюючих органів, які не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, платники податків не сильно переймались. Тим більше, що Верховний Суд в постанові ВС від 3 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, визначив, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.
Ситуація змінилась вже під кінець 2020 року. Верховний Суд в рамках справи № 500/2486/19, застосував подібній підхід, як і в Постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18, та зазначив, що у випадку використання платником податків процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення -рішення, строком звернення до суду є місяць з дня закінчення такої процедури. Фактично, у своїх рішеннях Верховний Суд «оживив» норму підпункту 56.19 пункту 56 ПК України.
Тепер, користуючись процедурою адміністративного оскарження, пам’ятайте, що строки звернення до суду суттєво обмежені. І не дивлячись на вашу позицію, суди зможуть залишати позовну заяву без розгляду, якщо такий строк буде пропущено.
-
Чи порушує рішення про включення платника податків до списку ризикових його права?
Якщо оспорювання результатів податкової перевірки – це процес, при якому компанія може нормально функціонувати, то визнання компанії ризиковою повністю блокує можливість працювати.
Природа таких взаємовідносин є не новою, але ж залишається спірним питання щодо того, чи порушує рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості права та охоронювані законом інтереси платника податків.
Розгляд такого питання відбувався Верховним Судом в межах справи №280/2284/20. Суд знову прийшов до висновку, що визнання платника податків відповідними критеріями ризиковості на підставі оцінки податкової поведінки не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації. До аналогічного висновку Суд приходив і в рішення по справі № 240/3665/19 від 03.03.2020 року.
І тільки на початку 2021 року Верховний Суд при розгляді справи №640/11321/20 все ж став на користь платників податків. Суд звернув увагу, що право на судове оскарження рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості прямо передбачене порядком №1165, а тому суди не вірно застосовують практику Верховного Суду, яка стосувалась виключно Порядку №117, що втратив чинність.
На нашу думку, віднесення платника податків до ризикових, як мінімум, завдає шкоду діловій репутації. Адже існують непоодинокі випадки, коли визнаючи ризиковим одне підприємство, контролюючий орган починає визнавати ризиковими і його контрагентів. При чому, як підставу для віднесення визначає саме співпрацю з таким платником податків. Такі дії явно завдають шкоду діловій репутації, не кажучи уже про те, що просто блокують можливість для компанії вести господарську діяльність.
В цілому, 2020 рік був цікавий для судової практики в податкових спорах, однак, сказати однозначно, що практика стала на користь платників податків не можна. Деякі сталі позиції переходять із року в рік, що свідчить про позитивні тенденції. Серед них позиція щодо того, що податкова інформація не є належним доказом у розумінні діючого процесуального законодавства. Деякі, навпаки, змінюються не на користь платника податків, серед яких і позиція щодо скорочення строків на звернення до суду. А деякі позиції залишаються ситуативними. Тут і позиції щодо фіктивної діяльності, яка в одному рішенні є несумісною з реальною господарською діяльністю, а в іншому це питання обходиться стороною.
