Чи можна припинити трудовий договір з підстав, передбачених контрактом, під час тимчасової непрацездатності працівника?

26.10.2020, 15:05
569
0

Питання вирішила Велика Палата Верховного Суду
Питання вирішила Велика Палата Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду вирішила питання про юрисдикцію суду у спорі щодо припинення трудового договору з керівником юридичної особи та про можливість такого припинення з підстав, передбачених контрактом, під час тимчасової непрацездатності працівника, повідомила прес-служба ВС.

Суть справи: позивач працював за контрактом на посаді директора державного підприємства. За порушення умов цього договору Міністерство звільнило позивача із займаної посади під час його тимчасової непрацездатності. Він звернувся до суду з вимогами визнати незаконним і скасувати наказ про своє звільнення, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний же суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що на позивача, з яким трудовий договір припинений із підстав, передбачених у контракті, не поширюється гарантія неможливості звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду вирішила дві проблеми

1) за правилами якого судочинства розглядати такий спір;

2) чи можливо припинити трудовий договір з підстав, передбачених контрактом, під час тимчасової непрацездатності працівника.

Відповідне постанову у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду прийняла 15.09.2020. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, яку можна протестувати тут.

Стосовно юрисдикційної належності спору

Велика Палата ВС зазначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за ч. 3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень), належать до юрисдикції господарського суду за п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Оскільки у цій справі позивач був звільнений з посади директора за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а не за п. 5 ч. 1 ст. 41 цього кодексу, Велика Палата ВС вирішила, що спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Читайте також: Суд роз'яснив деякі аспекти щодо врахування страхового стажу роботи

Щодо можливості припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом, під час тимчасової непрацездатності працівника

Велика Палата ВС вирішила відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12. Відповідно до цих висновків припис ч. 3 ст. 40 КЗпП України (не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці) поширюється на випадки звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тоді як припинення трудового договору з працівником із підстав, передбачених контрактом (за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), не є звільненням з такої ініціативи, тому на працівника, звільненого за вказаною підставою, не поширюється гарантія, передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, Велика Палата ВС відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі ВС, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 640/10761/14-ц, згідно з яким, оскільки позивач був звільнений за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у період його тимчасової непрацездатності, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про поновлення позивача на роботі.

Велика Палата ВС вказала на те, що гарантія ч. 3 ст. 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП країни. А в разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності чи відпустки.

Зважаючи на те, що апеляційний суд встановив факти порушення позивачем умов контракту, Велика Палата ВС дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на займаній посаді.

З огляду на викладене вимоги касаційної скарги позивача були задоволені частково: рішення судів попередніх інстанцій скасовані й ухвалено нове, яким змінено дату звільнення позивача, а в іншій частині позову відмовлено.

Сформувати безпрограшну позовну заяву? Зазирнути в майбутнє й наперед дізнатися рішення суду. Фантастика? Ні! Це нова реальність. ЛІГА:ЗАКОН презентувала Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Обирайте комплекс інформаційно-аналітичних продуктів LIGA360 зі знижкою 30% - та отримайте доступ до інноваційної системи Verdictum PRO. Детальніше за посиланням.

Читайте також:

Правова позиція ВС щодо встановлення факту наявності трудового стажу

Верховний Суд роз'яснив порядок звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штату

Верховний Суд визначив, коли роботодавець не може відсторонити працівника від роботи

Хочете бути в курсі найважливіших подій? Підписуйтесь на ЮРЛІГУ у соцмережах. Обирайте, що вам зручніше - Телеграм t.me/jurliga, Фейсбук https://www.facebook.com/jurliga/ або Твіттер https://twitter.com/jurligaua.

Увійдіть, щоб залишити коментар
Розсилка новин
Підписатись

Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту