Верховний Суд оприлюднив дайджест правових позицій Великої Палати за І півріччя 2019 року.
Нагадуємо, що всі судові рішення можна знайти у Verdictum, а ключові позиції Великої Палати зручно відстежувати в модулі "Судова практика" ІПС ЛІГА:ЗАКОН.
Зокрема, у дайджесті викладено правові позиції, якими здійснено відступ від попередніх позицій Великої Палати.
Відступ від висловленої раніше позиції Великої Палати Верховного Суду було здійснено у 4 справах:
1. Постанова від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 щодо сплати судового збору у спорах про звернення стягнення на предмет іпотеки
Відповідно до обставин справи, повертаючи вперше подану скаржником касаційну скаргу, Вищий господарський суд вказав на невідповідність розміру сплаченого судового збору за подання касаційної скарги вимогам ст. 4 Закону "Про судовий збір". Відповідно суд констатував, що вимога про звернення стягнення на предмет застави визначена у вартісному еквіваленті за договором застави, отже вимога позивача має визначену і погоджену сторонами оцінку вартості майна і не може розглядатися як вимога немайнового характеру.
ВП відступив від попередньої позиції та визначив, що такі позовні вимоги мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами Закону «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
2. Постанова від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 щодо наслідків прийняття органом місцевого самоврядування рішення в умовах наявності конфлікту інтересів одного з депутатів
ВП визначила, що рішення сільської ради, прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, є незаконним та підлягає скасуванню
Для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.
Особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про набуття права чи визнання такого права, не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу про розгляд такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.
3. Постанова від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 щодо спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю
ВП погодилася з рішенням КЦС ВС від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц про те, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком КЦС ВС наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
ВП додатково визначила, що однією з умов набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є добросовісність особи саме на момент заволодіння нею чужим майном. Відсутність добросовісності звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст. 344 ЦК: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
4. Постанова від 6 лютого 2019 року у справі № 911/141/18 щодо валюти, у якій потрібно повертати кошти фінансових гарантій
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до поданої заяви позивача його було виключено зі складу учасників Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України за власним бажанням. Після спливу 27-місячного терміну повернення перевізнику внесеної ним суми гарантії, за відсутністю порушень з боку ТОВ «Підшипники України» йому повернуто цю суму в національній валюті.
ВП погодилася з правовим висновком КЦС ВС у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 369/10003/16-ц щодо того, що кошти фінансової гарантії (гарантії допуску), які були внесені в національній валюті України - гривні, повертаються в національній валюті в тій же сумі, в якій вони були внесені.
Як вже писала ЮРЛІГА, оприлюднено двадцять п'ятий огляд рішень ЄСПЛ від Верховного Суду.
