Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статей 3, 5 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з незаконним арештом і кримінальним переслідуванням відомого політичного діяча, що широко висвітлювалося ЗМІ.
Відповідне рішення було прийняте 4 липня у справі "Корбан проти України". Слід зазначити, що це перше рішення проти України, в якому розглядалися вимоги ст. 5 Конвенції щодо домашнього арешту.
Зверніть увагу, що ознайомитися з його українською версією можна буде в блоці "Практика Європейського суду з прав людини" модуля "Судова практика" ІПС ЛІГА:ЗАКОН. Скориставшись тестовим доступом, можна прочитати офіційні переклади всіх рішень ЄСПЛ, винесених проти України.
Заявника, відомого політика, було затримано у своєму будинку 31 жовтня 2015 року, тобто більш як через рік після порушення кримінального провадження. Його арешт стався за участю підрозділу спецназу, який вибив вхідні двері в його квартиру.
Строк для арешту без судового рішення сплив 3 листопада 2015 року, і заявника було звільнено. Проте через дві хвилини його було знову заарештовано. Заявник скаржився, зокрема, на те, що ці арешти були незаконними. За підсумками розгляду питання про запобіжний захід, який тривав у Печерському райсуді Києва з 9:00 5 листопада до 8:00 6 листопада, суд прийняв рішення про домашній арешт заявника.
Заявник стверджував, що причиною позбавлення його волі були приховані політичні мотиви, вказуючи, що його арешт і кримінальне переслідування стали питанням особливої терміновості для органів прокуратури без якої-небудь вагомої причини.
Крім того, політичні партії, засоби масової інформації і громадянське суспільство сприймали заявника як винуватого, хоча відповідного рішення суду винесено не було.
Європейський суд з прав людини констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона тортур) унаслідок участі заявника в надмірно тривалому судовому слуханні (включаючи нічний час) у дні після серйозної операції. Також суд одноголосно встановив порушення п. 1 і п. 3 ст. 5 Конвенції (право на свободу і особисту недоторканість) у зв'язку з відсутністю відповідних і достатніх підстав для позбавлення заявника свободи і порушення п. 5 ст. 5, зазначивши, що заявникові не було забезпечено право на компенсацію. Крім того, суд одноголосно ухвалив, що мало місце порушення п. 2 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) у зв'язку із заявами високопосадовців у засобах масової інформації про кримінальне переслідування стосовно заявника.
