10 серпня урядовий комітет з питань економічної, фінансової та правової політики схвалив Енергетичну стратегію України до 2035 року. Після цього її практично автоматично буде прийнято на засіданні Кабміну.
Чинна Стратегія була прийнята у 2013 році і вже не відповідає нинішнім вимогам. Щоб нова не застаріла так само швидко, передбачається уточнювати її раз на три роки за результатами аналізу на предмет відповідності поточним обставинам, умовам, технологіям і з урахуванням підсумків виконання планів заходів, які розроблятимуться Кабміном на 3 - 5 років. Тому в документі наразі детально викладено тільки цілі та завдання першого етапу, для наступних цю роботу має бути проведено пізніше.
Вважається, що результатом реалізації Стратегії має стати перетворення паливно-енергетичного комплексу країни з проблемного, такого, що вимагає постійної державної підтримки, на сучасну конкурентоздатну й ефективну галузь, здатну до стійкого розвитку, яка стане локомотивом модернізації всієї економіки.
Ключовим показником, який аналізується та прогнозується в Стратегії, є загальне первинне постачання енергії (ЗППЕ), яке розраховується як сума виробництва (видобування), імпорту, експорту та зміни запасів енергоресурсів в країні. Зауважується, що завдяки поступовому економічному відновленню в Україні в найближчій перспективі очікується незначне зростання ЗППЕ. Але до 2020 року в країні треба вирішити амбітне завдання - домогтися постійності рівня ЗППЕ при стійкому зростанні ВВП. Інакше кажучи, слід знижувати питоме споживання енергоресурсів: за результатами реалізації завдань Стратегії планується досягти зниження енергоємності ВВП більш як у два рази до 2035 р. Для цього потрібні оновлення законодавства, структурні зміни в економіці, нові рішення, а все це вимагає багато грошей, тобто інвестицій.
Оцінити необхідні витрати неможливо, тому в Стратегії йдеться тільки про те, що треба зробити для поліпшення інвестиційного клімату. При цьому підкреслюється, що частка прямих інвестицій з державного бюджету в розвиток енергетичної інфраструктури не повинна перевищувати 5 - 10 %, а прямі інвестиції з однієї країни не повинні досягати критичного рівня (його величину не вказано).
Реалізацію Стратегії передбачається здійснити в три етапи:
1. Реформування енергетичного сектору (до 2020).
2. Оптимізація й інноваційний розвиток енергетичної інфраструктури (до 2025).
3. Забезпечення стійкого розвитку (до 2035).
Завдання та показники Стратегії мають бути деталізовані й відображені у відповідних програмах розвитку підгалузей. Реалізація її вимагатиме розробки нових і коригування існуючих законодавчих та підзаконних актів, ряду галузевих норм, що регламентують діяльність в енергетичній сфері.
