Пленум Вищого адміністративного суду постановою від 19 жовтня 2016 року № 14 затвердив узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1 - 4 розділи III Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді і рішенні адміністративних справ.
Розділ III КАС "Виробництво в суді першої інстанції" побудований відповідно до етапів адміністративного процесу в суді першої інстанції - звернення до адміністративного суду і рішення судом питання про відкриття виробництва у адміністративній справі (глава 1), підготовче виробництво (глава 2), судовий розгляд справи (глава 3). Окремою главою врегульовані дії суду у разі виникнення обставин, що перешкоджають проведенню в адміністративній справі (глава 4). Приписи цього розділу застосовуються і при виробництві в судах апеляційної і касаційної інстанцій з урахуванням специфіки, визначеної відповідними розділами.
Відзначається, що упродовж 2014 - 2015 років в основному в апеляційному суді переглядалися визначення про залишення позовної заяви без розгляду, про повернення позовної заяви, про відмову у відкритті провадження у справі, а також інші визначення, які були пов'язані з визначенням юрисдикційної приналежності справи, його осудності і застосуванням судами термінів звернення до адміністративного суду.
У числі рекомендацій судам вказані такі:
1. Залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку з виявленими недолікамисуди повинні з'ясувати, чи дійсно вони настільки значні, що перешкоджають суду розглянути суперечку по суті заявленого позову, і не можуть бути усунені шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів і т. п. Суди повинні враховувати, що ненадання доказів не є недолікомщо перешкоджає судна вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки відповідно до чинного законодавства їх надання дозволяється на всіх стадіях адміністративного процесу до прийняття судом рішення.
2. У винесення визначення про відкриття провадження у справі суддя не має права здійснювати будь-які дії з підготовки справи до судового розгляду, зокрема забезпечувати позов, проводити попереднє судове засідання і тому подібне.
3. З метою врегулювання суперечки до судового розгляду суди повинні з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти світова угода. Вказані процесуальні дії повинні також здійснюватися і під час судового засідання, але повинні здійснюватися не формальноа суди зобов'язані ретельно перевіряти підстави для відмови від позову і з'ясовувати, чи не порушує таку відмову права або інтереси інших осіб, чи є основи для сприйманості відмови від позову. Якщо для цього немає законних підстав, суд виносить визначення про відмову в прийнятті заяви про відмову в позовівизнанні відповідачем позову, укладенні мирової угоди і продовжує розгляд справи. Суди зобов'язані зберігати об'єктивність і безсторонність і роз'яснювати сторонам правові наслідки процесуальних дій.
