Верховна Рада 10 листопада ухвалила Закон про внесення змін відносно окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні (законопроект № 2540а).
Законодавчим актом вдосконалені положення Карного процесуального кодексу відносно відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями підозрюваного, обвинуваченого, виключено недобросовісне використання наявних законодавчих механізмів для уникнення конфіскації майна, спецконфіскації або відшкодування збитку, в т.ч. у разі задоволення цивільного позову, забезпечено застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи, а також підвищена ефективність проведення спеціального досудового розслідування.
Згідно редакції проекту, підготовленої до другого читання, стаття 170 КПК викладена в редакції, якій встановлено, що арешт майна - тимчасове, до відміни у встановленому КПК порядку, позбавлення за рішенням слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження і користування майном, відносно якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом або знаряддям його здійснення, речовим доказом, придбане злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримано за рахунок прибутків від вчиненого злочину або може бути конфісковано і застосовується до підозрюваного, обвинуваченому, засудженому, або може підлягати спеціальній конфіскації відносно третьої особи, юридична особа або для забезпечення цивільний позов.
Встановлено, що завданням арешту майна є запобігання можливості приховання, ушкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Згідно із Законом, метою арешту майна є забезпечення карного виробництва, забезпечення цивільного позову в карному виробництві, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.
Заарештованим може бути майнояким володіє, користується або розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру по рішенню, постанові суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути заарештоване- особи, які отримали або придбали у підозрюваного, звинувачуваного або засудженого майно безоплатно або в обмін на суму значно нижче за ринкову вартість, або знали або повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого в результаті скоєння злочину, приховання злочину і уникнення конфіскації. Вищезгадані відомості відносно третьої особи мають бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Вартість майнаяке підлягає арешту, має бути співвимірна розміру шкоди, заподіяної карним правопорушенням, або вказаному в цивільному позові розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юрособи розміру отриманої неправомірної вигоди, суд по клопотанню прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юрособи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набирання законної сили судового рішення, якщо таких заходів не було прийнято раніше.
У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації або спеціальної конфіскації майна в карному виробництві після тяжкого або особливо тяжкому злочину за рішенням директора Національного антикорупційного бюро України (чи його заступника), погодженому прокурором, може бути накладений попередній арешт на майно або засоби на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після ухвалення такого рішення, але не пізніше чим впродовж 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна (якщо відмовлено, попередній арешт вважається скасованим).
Арешт може бути накладений на рухоме або нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті, готівковій або у безготівковій формі, у тому числі засоби і цінності, що знаходяться на банківських рахунках або на зберіганні у банках або інших фінансових установах, витратні операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, що знаходяться у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, відносно яких постановою або рішенням слідчого судді, судна визначена необхідність арешту майна.
Не може бути заарештоване майно, якщо воно знаходиться у власності добросовісного набувача.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані тільки у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до зникнення, втрати, знищення, преобразованияю, пересуванню, відчуженню майна.
Не допускається заборона використання житла обличчям, які на законних підставах проживають в такому житлі.
Встановлено, що основою для арешту майна являється наявність постанови слідчого судді або суду за наявності сукупності підстав вважати, що майно є предметом, речовим доказом, засобом або знаряддям його здійснення, придбане злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок прибутків від вчиненого злочину.
Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Карного кодексу, яка інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації до підозрюваного, обвинуваченому заявлений цивільний позов в карному виробництві. Арешт також може бути застосований до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Крім того, ухваленим Законом передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування відносно інших, окрім передбачених частиною другої статті 297-1 КПК злочинів, за умови, що вони розслідуються в одному карному виробництві, а виділення матеріалів по них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування і судового розгляду.
Джерело: ВР
