Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Конституционное право на кассационную жалобу: уголовный и гражданский процессы

09.41, 15 марта 2016
5138
3

Статья Павла Хомяка, директора ЮК «Антарес»®, г. Днепропетровск (материал публикуется на языке оригинала)

Цікаві позиції ВСУ щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку за КПК та ЦПК.

Традиційно про нові рішення Верховного Суду України.

Отже, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 11 лютого 2016 року розглянув справу № 5-331кс15 щодо можливості касаційного оскарження ухвали апеляційної інстанції про застосування амністії.

Так, згідно з цим рішенням ВСУ вбачається.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА про застосування до неї амністії у зв'язку з тим, що вона належить до категорії осіб, на яких цей Закон не поширюється. Апеляційний суд ухвалою від 3 березня 2015 року, керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419 КПК, залишив апеляцію ОСОБА без задоволення.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ ухвалою від 30 липня 2015 року відмовила у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА на вищевказану ухвалу апеляційного суду, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 428 КПК, у зв'язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Отже, ВСУ дійшов такого висновку:

«КПК теж не містить норм, які б спеціально регулювали порядок оскарження таких рішень.

Водночас згідно з частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається не лише з цього Кодексу, але й з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, що обов'язкові для України, та інших законів.

Відтак положення частини 2 статті 424 КПК необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії, слід вирішувати виходячи з положень Конституції України, згідно з пунктом 8 статті 129 якої повнота касаційного перегляду обмежена лише випадками прямого, недвозначного викладення (заборони) на рівні закону.

Оскільки КПК не встановлює прямої заборони на оскарження в касаційному порядку судових рішень щодо застосування амністії, висновок касаційної інстанції у кримінальній справі щодо А. про те, що такого характеру судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, суперечить точному змісту норми частини 2 статті 424 КПК».

Детально розглядаючи статтю 424 КПК, яка має назву «Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку», можливо дійти до висновку, що стаття містить вичерпний перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню (зокрема, це частини 1 - 3 включно).

Проте частина 4 цієї статті вже містить пряму заборону на касаційне оскарження, а саме «ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають».

Окрім цього, у постанові ВСУ від 21 січня 2016 року у справі № 5-332кс15, яку було опубліковано лише 14.03.2016 року, ВСУ навів приклад прямого посилання на обмеження. Так, у пунктах 1 - 3 частини третьої статті 424, враховуючи застосування законодавцем обмежуючого словосполучення «виключно з підстав», зазначений суд дійшов висновку про наявність таких обмежень, що відповідає статті 129 Конституції України.

Враховуючи пункт 8 статті 129 Конституції України та не беручи до уваги зміст статті 424 КПК, в якій є перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, а також відсутність порядку касаційного оскарження ухвал щодо амністії, згідно з КПК ВСУ дозволив оскарження ухвали щодо застосування амністії в касаційному порядку.

Проведемо аналогію цього рішення ВСУ з іншим рішенням ВСУ, яке приймалось на підставі Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Отже, ця стаття ЦПК є процесуальним аналогом частини 2 статті 1 КПК.

У статті 324 ЦПК («Право касаційного оскарження»), яка за суттю є аналогічною статті 424 КПК («Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку»), також міститься перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню (пункти 1, 2 частини 1). Однак інші частини цієї статті не містять прямої заборони на оскарження судових рішень у касаційному порядку або обмежень за аналогією з пунктами 1 - 3 частини 3 статті 424 КПК.

Водночас постановою ВСУ від 23.09.2015 року у справі № 6-716цс15 (№ в ЄДРСРУ 52190514) було викладено таку правову позицію.

Стаття 324 ЦПК України містить норму, що визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті (яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку) не передбачено.

Отже, ВСУ дійшов такого висновку, лише враховуючи непередбаченість оскарження таких ухвал згідно зі статтею 324 ЦПК.

Поряд з тим нагадую зміст попереднього рішення ВСУ у справі № 5-331кс15, в якому ВСУ дійшов висновку щодо можливості касаційного оскарження, враховуючи, що «КПК теж не містить норм, які б спеціально регулювали порядок оскарження таких рішень», «стаття 424 КПК не встановлює прямої заборони…».

Стаття 324 ЦПК не містить ані прямої заборони, ані словосполучень «виключно з підстав».

На мій погляд, стаття 324 ЦПК містить лише перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені, а стаття 425 КПК, окрім цього, містить ще й випадок прямої заборони та посилання на обмеження, які не є подібними порівняно зі статтею 324 ЦПК.

Водночас рішення ВСУ у справі № 6-716цс15 обмежується лише посиланням на зміст статті 129 Конституції України «…та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом» та не враховує відсутність у статті 324 прямої заборони на касаційне оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та посилання на будь-які обмеження. Більш того, ВСУ посилається на той факт, що саме ця стаття є спеціальною, а отже, стаття 129 Конституції України є вже загальною стосовно статті 324 ЦПК.

Павло Хомяк,

директор ЮК «Антарес»®, м. Дніпропетровськ

Подпишитесь на рассылку
Главные новости и аналитика для вас по будням
Оставьте комментарий
Войдите, чтобы оставить комментарий
Войти
На эту тему