Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин Дзьоба Ю. В. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗоТ, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що належить йому, без обмеження яким-небудь терміном.
Нагадаємо, 17 жовтня КСУ оприлюднив рішення від 15 жовтня 2013 року в справі № 1-13/2013 по конституційному зверненню Людмили Присяжнюк відносно офіційного тлумачення положень частини 2 ст. 233 Кодекси законів про працю, ст. ст. 1, 12 Закону "Про оплату праці".
Автор клопотання просив дати тлумачення вказаної норми в аспекті того поширюється необмежений термін звернення працівника до суду з позовом про стягнення зарплати, що належить йому, на вимоги про стягнення компенсації втрати частині зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати і індексації зарплати, нарахування яких не здійснено працедавцем, і відносно яких існує суперечка між працівником і працедавцем.
Основою для офіційного тлумачення вказаних положень суб'єкт права на конституційне звернення пан Дзьоба вважає наявність неоднозначного застосування судами України ч. 2 ст. 233 КЗоТ відносно поширення термінів позовної давності на вимоги працівника про стягнення індексації заробітної плати і компенсації втрати частині заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
У зв'язку в цим Дзьоба Ю. В. стверджував, що така неоднозначність привела до порушення його конституційного права на своєчасне отримання винагороди за працю.
За інформацією КСУ.
