Народний депутат Мустафа Джемилев (фракція Батькивщины) подав у ВР проект Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України. Законопроект зареєстрований під № 2560а.
За задумом авторів, Концепція повинна дати єдине розуміння принципів, цілей, напрямів державної етнонаціональної політики, уберегти від появи суперечливих положень в законах і підзаконних актах, довільному тлумаченню на місцях суті політики держави відносно національної більшості і національних меншин. Проект складається з восьми розділів:
Розділ 1 (Загальні стани) визначає статус і основні завдання Концепції.
У розділі 2 приводяться терміни, в тлумаченні яких автори проекту спиралися на сталі, найбільш поширені в міжнародних правових актах формулювання.
Базовим є термін "етнічна спільність"а не некоректний "етнос". Адже, як запевняється в пояснювальній записці, у разі використання терміну „етнос" Концепція була б орієнтована тільки на етнічних українців, кримських татар, гагаузів, караїмів і кримчаків. А термін "етнічна спільність" є ширшою, їм охоплюються також національні меншини, іммігрантські групи, репатріанти і інші.
У проекті Концепції пропонується і термін "корінні народи"незважаючи на відсутність його тлумачення у вітчизняному праві. "Корінний народ" відповідно до українських мовних норм повинен розумітися як народ, який "має корені", - тобто, виник і сформувався як окрема неповторна етнічна спільність на території України.
Розділ 3 (Стан етносоціального і етнополітичного розвитку України) констатує сучасну етнодемографічну, правову, соціально-економічну, політичну ситуацію, акцентує увагу на основних проблемах в етнонаціональній сфері.
Розділ 4 визначає принципи державної етнонаціональної політики. Зокрема, визначається преференційна підтримка української мовиякий випробовував у минулому дискримінацію. Вступ права на Батьківщину означає, що ніхто з етнічних неукраїнців не може бути позбавлений права вважати Україну своєю Батьківщиною на підставі того, що він не належить до титульної нації і корінного народу.
Розділ 5 (Мета і завдання державної етнонаціональної політики в Україні) визначає у загальних рисах ту етнополітичну модель, яка узабезпечила б від виникнення ситуацій, які погрожують державі і суспільству.
Розділ 6 (Основні напрями державної етнонаціональної політики України) наповнює конкретним змістом напряму державної політики у сфері збереження загальнонаціональної єдності, політико-правовій, гуманітарній сфері, в сферах зовнішніх стосунків і міграції.
У розділі 7 (Механізми реалізації державної політики етнонаціональної політики) приведений конкретний перелік дій держави для досягнення мети і завдань Концепції. При цьому охоплені не лише правовою і фінансовий механізми, а також включені необхідні наукові підходи і організаційні заходи.
Розділ 8 - це Завершальні положення, які зобов'язують усіх суб'єктів нормотворчості базувати свої ініціативи в цій Концепції і передбачають можливість перегляду окремих положень Концепції відповідно до змін в демографічному, соціально-економічному, громадському розвитку держави.
