Ім'ям України : банкрутство і мораль

Вищий господарський суд інформує про банкрутство

ВХСУ надіслав господарським судам інформаційний лист від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013у якому зробив акцент на окремих положеннях нової редакції Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" (далі - Закон).

Зокрема, в листі вказано, що особливу увагу судам слід звернути на частину 4 ст. 7 Закону, згідно якої боржник, відносно якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов'язань.

Також ВХСУ нагадав, що приведений в ст. 8 Закону перелік судових рішень, що підлягають оскарженню, є вичерпним і тому представлення апеляційних або касаційних скарг на інші судові рішення, прийняті у справі про банкрутство, спричиняє наслідки у вигляді відмови в прийнятті відповідної апеляційної або касаційної скарги.

Нагадаємо, що згідно ст. 8 Закону оскарженню підлягають:

- в апеляційному порядку - постанова про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури; усі рішення місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, окрім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом і Законом;

- в касаційному порядку - постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень : постанови про збудження провадження у справі про банкрутство; постанови про визнання недійсними угод (договорів) боржника; рішення за результатами розгляду грошових вимог кредиторів; постанови про звільнення (усуненні, припиненні повноважень) арбітражного керівника; визначення про перехід до наступної судової процедури; постанови про затвердження плану санації; постанови про припинення провадження у справі про банкрутство; постанови про визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури.

У інформаційному листі вказано, що виходячи зі змісту приписів ст. ст. 12 - 16 Закону прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і збудження провадження у справі про банкрутство - різні процесуальні дії.

У першому з них суд вирішує питання про те, що бере заяви до розгляду, або відмові в його прийнятті, або поверненні заяви, а в другому - питання про збудження провадження у справі про банкрутство або відмову в такому збудженні.

У випадку якщо до суду до дня підготовчого засідання поступив декілька заяв і одно з них взяте до розгляду, інші заяви згідно з визначенням господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно з первинною заявою.

ВХСУ відмітив, що необхідно мати на увазі : заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявником до дати проведення підготовчого засідання незалежно від підстав такого відгуку, але суд має право не прийняти відгук заяви, якщо це порушує чиї-небудь права або інтереси, що охороняються законом, або коли до суду поступила інша заява (заяви) про порушення справи про банкрутство. В той же час боржник не може відкликати заяву про порушення справи про банкрутство, подане їм відповідно до вимог частини 5 ст. 11 Закону.

Також роз'яснено, що про час проведення засідання суду, в якому вирішуватиметься питання про визнання боржника банкротом, обов'язково мають бути повідомлені учасники провадження у справі. За відсутності доказів повідомлення господарський суд зобов'язаний відкласти розгляд справи.

ВХСУ звернув увагу, що визнання боржника банкротом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури не перешкоджають застосуванню до нього надалі процедур санації і світової угоди, окрім спрощених процедур банкрутства.

Відносно набуття чинності Закону ВХСУ, серед іншого, відмітив, що положення Закону, регулюючі продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, підмета продажу; передача активів боржника, що залишаються непроданими до закінчення ліквідаційної процедури, і т. д.), застосовуються судами при розгляді справ про банкрутство, виробництво по яких збуджене до набуття чинності його, тобто до 19.01.2013 р. При цьому процедура продажу майна боржника, почата до набуття чинності Закону, має бути завершена в порядку, передбаченому в попередній редакції Закону, у випадку якщо за станом на 19.01.2013 р. здійснена публікація оголошення про продаж майна.

Роз'яснено, що норми нової редакції Закону при розгляді справ про банкрутство відсутнього боржника не застосовуються, оскільки процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не визначена. Тому заява (заяви) про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, подане(ые) (представлене(ые)) до 19.01.2013 р., розглядається(ются) за правилами попередньої редакції Закону.

Районні суди судять про мораль

Закон "Про захист суспільної моралі" трактує суспільну мораль як систему етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честі, гідності, громадському обов'язку, совісті, справедливості.

У Україні навіть створений спеціальний орган - Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі, покликана стояти на варті такої оцінної суті. У інформаційне поле країни час від часу проникають відгомони боротьби з вітряними млинами цих гідних і високоморальних людей - членів Комісії.

Може створитися помилкове враження, що сучасному суспільству, крім як Костицкому Василю Васильовичу (голова Комісії) і компанії, етичні домагання чужі, що народ не особливо цікавиться абстрактними категоріями добра і зла. Можливо, це в деякій мірі і відповідає дійсності. Але справедливості ради варто сказати, що на варті моралі коштує і карний закон. У контексті вищевикладених спостережень увагу редакції ЮРЛИГИ звернув на себе вирок Виноградовского районного суду Закарпатської області у справі № 299/471/13-к по звинуваченню особи в скоюванні карних злочинів, передбачених частиною 2 ст. 300, частиною 2 ст. 301 Карного кодексу (далі - УК).

Суд встановив, що обвинувачений скоїв злочини, передбачені ч. 2 ст. 301 УК - поширення, зберігання, перевезення з метою збуту і збут відеопродукції порнографічного характеру - і ч. 2 ст. 300 УК - поширення, зберігання, перевезення з метою збуту і збут відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості.

У рішенні йде мова про те, що обвинувачений знайшов деякі DVD- диски, а при домашньому перегляді виявив, що вони містять "відеозаписи із зображеннями, не обумовленими сюжетною лінією твору і позбавленими елементів художності, відтворюють непристойні сцени сексуальних контактів, у тому числі групових і збоченого характеру, інтерпретуються як чисто фізіологічні, є непристойними з точки зору суспільної моралі, загальновизнаних правил соромливості, ображають честь і гідність людини і призначені для збудження статевої пристрасті інших осіб, спонукаючи низькі інстинкти".

Характерній складовій цієї кримінальної справи також являється і те, що обвинувачений уклав з прокурором Виноградовского району угода про визнання провини, яке було затверджено судом. Обвинувачений засуджений до 3 років позбавлення волі з конфіскацією відеопродукції, що пропагує культ насильства, а також порнографічного характеру, а на підставі ст. 75 УК звільнений від відбуття основного покарання, якщо він впродовж одного року не скоїть новий злочин.

Коментуючи цей вирок суду, адвокат Володимир Клочков відмітив, що, як показує практика, фактів притягнення до карної відповідальності за такі незаконні дії не так вже багато. Це пояснюється, зокрема, вільним і безкоштовним доступом до відеопродукції порнографічного характеру, а також що пропагує культ насильства і жорстокості в мережі Інтернет.

Окремо він зупинився на застосуванні судом угоди про визнання провини : "З прийняттям нового Карного процесуального кодексу з'явилася можливість ефективно і швидко розглядати кримінальні справи при застосуванні угоди про визнання провини, про що свідчить і судова практика. В першу чергу це пов'язано з відсутністю необхідності доведення провини обвинуваченого". Юрист відмітив, що такі угоди найчастіше застосовуються при розгляді справ про злочини невеликої і середньої тяжкості.

"В той же час твердження судом угоди про визнання провини обвинуваченого виключає подальше оскарження вироку як самим обвинуваченим, так і потерпілим, і стороною звинувачення"- зробив висновок В. Клаптиків.

Марина Ясинскаясайт ЮРЛИГА.