Вищий спеціалізований суд по розгляду цивільних і карних справ в інформаційному листі від 16.01.2013 р. № 10-74/0/4-13 роз'яснив, чи підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу у разі невиконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Відмічено, що, відповідно до ст. 529 ГК грошовим слід рахувати будь-яке зобов'язання, що полягає, у тому числі, і з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, положення ст. 625 ГК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, рішення суду, що існувало між сторонами до прийняття.
При цьому суд відмітив, що ч. 3 ст. 11 ГК, в якій говориться, що громадянські права і обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ГК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, за рішенням суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, що і вказане в ст. 11 ГК, адже рішення суду лише підтверджує наявність або відсутність правовідносин і вносить в них ясність і визначеність.
Також відмічено, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, за збиток не повинні нараховуватися відсотки за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування відсотків на суму збитку є фактично подвійною мірою відповідальності.
Таким чином, суд резюмував, що дія ч. 2 ст. 625 ГК про обов'язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із спричиненням шкоди.
