Розглянемо постанову ВСУ від 09.07.2012 р. № 21-180а12.
У березні 2010 р. управління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділення старанної дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві або профзахворювань України, в якому просило визнати неправомірними дії відділення Фонду відносно не включення в щомісячний акт звіряння 8402 грн. 42 коп. витрат на виплату і доставку цільової грошової допомоги до пенсії по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або профзахворювання за період з 1 квітня по 31 грудня 2009 р. і стягнути вказану суму витрат.
ПФУ відмітило, що відділення Фонду соцстраху зобов'язане відшкодувати управлінню ПФУ усі виплати, сплачені особам, яким призначені пенсії по інвалідності в результаті нещасного випадку або професійного захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер в результаті нещасного випадку на виробництві, у тому числі витрати по виплаті і доставці підвищення до пенсії інвалідам, виплату яких управління ПФУ здійснило на виконання постанови Кабміну від 11 березня 2009 р. № 198 "Деякого питання соціальний захисту окремий категорія громадянин" .
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2010 р. в задоволенні позову відмовив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2010 р. змінив рішення суду першої інстанції : позов задовольнив частковоухвалив стягнути з відділення Фонду соцстраху на користь управління ПФУ відповідно до постанови № 198, витрати по виплаті пенсії по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або профзахворювання в період з 1 квітня по 31 грудня 2009 р. в сумі 8402 грн. 42 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Ця постанова була залишена без змін визначенням ВАСУ від 2 грудня 2010 р.
У заяві про перегляд постанови ВАСУ, на основі встановленому п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), відділення Фонду соцстраху, посилаючись на неоднакове застосування ст. 21, 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і п. 4 Порядки відшкодування Фондом соцстраху Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в результаті нещасного випадку просить постанову ВАСУ відмінити і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши приведені в заяві аргументи, ВСУ дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
У Верховному Суді порахували, що ВАСУ допускаючи справу до виробництва ВСУ аргументовано виходив з того, що в прикладеному до заяви відділення Фонду соцстраху визначенні касаційного суду по-іншому ніж в справі, яка розглядалася, застосовувалися норми матеріального права.
Йдеться про те, що вищий суд в подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки в п. 4 Порядки не передбачено витрат, пов'язаних з виплатою державної адресної допомоги, то немає підстав для відшкодування Фондом соцстраху витрат по сплаті такої допомоги. ВСУ, усуваючи неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, вважає неправильним укладення ВАСУ у оскарженій постанові.
Відповідно до ст. 6 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни окрім пенсійних виплат з системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки і підвищення до відмічених виплат, додаткову пенсію в порядку і за рахунок засобів, визначених законодавством.
У разі, якщо сукупність виплат, відмічених в ч. 1 цієї статті, разом з пенсійними виплатами з системи пенсійного забезпечення і іншими прибутками не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, в розмірах і за рахунок засобів, визначених законом.
П. 2 постанови Кабміну від 26 березня 2008 р. № 265 "Деяких питань пенсійного забезпечення громадян встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державній соцдопомозі інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, і інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільового посібника, сум індексації і інших доплат, встановлених законодавством, окрім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, яка бракує до вказаного прожиткового мінімуму.
Згідно з постановами Кабміну виплата щомісячної державної адресної допомоги і підвищення до пенсії здійснюється за рахунок засобів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих засобів і враховуючи те, що адресна допомога і підвищення до пенсії як окремі види соцдопомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер в результаті нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, ВСУ вважає, що Фонд соцстраху не може нести витрату на виплату державної адресної допомоги і підвищення до пенсії.
Отже, укладення ВАСУ у справі, не грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і не відповідає правовій позиції ВСУ у справах цієї категорії.
Враховуючи це і відповідно до ч. 2 ст. 243 КАС ВСУ відмінив визначення ВАСУ від 2 грудня 2010 р. Справа має бути напрямлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
