Згідно ст. 42 Кодекси законів про працю при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право залишитися на роботі надається співробітникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці. Втім, закон не передбачає критерії і порядок визначення працівників з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Минсоцполитики своїм листом пояснюєщо на практиці для визначення таких працівників працедавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються наступні обставини:
- наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації,
- відсутність дисциплінарних стягнень,
- наявність заохочень за успіхи в роботі,
- отримання премій за виконання особливо важливих робіт,
- відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації відносно термінів і якості виконуваних завдань,
- об'єми виконуваних робіт і тому подібне
За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага віддається:
- сімейним - за наявності двох і більше утриманців;
- особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
- працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;
- працівникам, що навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
- учасникам бойових дій, інвалідам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
- працівникам, що отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
- особам з числа депортованих з України впродовж п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну;
- працівникам з числа колишніх військовослужбовців термінової служби і особам, що проходили альтернативну (невоєнну) службу, впродовж двох років з дня звільнення їх із служби.
