Спростовувати значущість судової практики в нинішніх правових реаліях України було б безглузде. Коли український юрист стикається з пропусками і несуразностями національного законодавства, коли закон не може дати йому виразної відповіді на важливе питання, на допомогу приходить практика правозастосування органами вищих судових інстанцій. З кожним роком в роботі українського адвоката їй відводиться усе більш значущі ролі.
Втім, тут теж є, про що посперечатися і кого покартати. На сьогодні у практикуючих юристів накопичилося досить багато питань до представників законодавчої влади відносно їх так званої "судової реформи" і її результатів, а також до представників судової влади, що відповідають за рівень правосуддя в країні.
Саме тому 4 жовтня Асоціація юристів України скликає своїх колег на Перший Судовий форум. У рамках заходу кращі адвокати в тандемі з представниками судової влади поговорять про тенденції розвитку господарського судочинстваобговорять стан і перспективи адміністративного судочинстваа також постараються розібратися в тонкощах застосування цивільного законодавства. Не забудуть служителі Феміди і про карний процесзначущість якого зросла в практиці українських адвокатів після прийняття нового КПК. З програмою, учасниками, а також іншими деталями заходу Асоціації юристів України можна ознайомитися тут.
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Чого саме чекають юристи від майбутнього Форуму? Партнер адвокатського бюро "Егоров, Пугинский, Афанасьев і партнери" Олексій Резников, який у рамках Форуму розповість колегам про практику застосування рішень Європейського суду з прав людини в Україні, вважає майбутній захід унікальним у своєму роді.
"Щось цікаве для себе зможуть знайти юристи різних спеціалізацій, адже тематика Форуму охоплює усі галузі процесуального права. Я думаю, багатьом цікаво буде дізнатися, які зміни настають в адміністративному судочинстві і що варто чекати в майбутньому від норм цивільного процесу. Саме на останньому я хотів би зупинитися у рамках своєї доповіді на Форумі - говорить експерт. - Зокрема торкнеться тема судового прецеденту і його місця в нашій правовій системі. Безумовно, кожен юрист ще з моменту вивчення теорії держави і права пам'ятає просту річ - головним джерелом права в нашій країні є закон і тільки він має силу у будь-якому судовому розгляді. Звичайно, серед інших джерел права фігурувало і поняття "прецедент", але і викладачі, і учені вказували нам на те, що в континентальній системі права, тобто в Україні, він не працював, не працює і працювати не буде. Але в нинішніх реаліях подібне твердження вже втратило свою правдоподібність і актуальність. Коротко поясню чому. З моменту ратифікації Європейської конвенції з прав людини вона стала для України міжнародним договором, що має вищу юридичну силу, що, відповідно, спричиняє за собою дотримання і виконання її норм - і в частині прецедентного права. Таку позицію підтвердив і Закон України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", вказавши, що при розгляді справ українські суди застосовують як джерело права практику Європейського суду з прав людини. І це лише мала частина обгрунтувань, згідно з якими ми повинні використовувати у своїй практиці прецеденти і наполягати, щоб суд брав їх до уваги. Своєю доповіддю я хотів би переконати колег не відмовлятися від допомоги під назвою "прецедент" тільки із-за застарілої доктрини. Адже часто саме добре підібрана судова практика і вдалий прецедент можуть в корені змінити хід судового розгляду і привести вас до його успішного дозволу".
Втім, думки колег Олексія Резникова у сфері судової практики відносно ролі і місця судового прецеденту в українській правовій системі дещо розходяться. Зважаючи на це на майбутньому Судовому форумі слід чекати професійної правової дискусії на вищому рівні! Зокрема, Вадим Беляневичстарший радник юридичної фірми "Василь Кисиль і Партнери", вважає, що судовий прецедент в тому вигляді, як він розуміється і застосовується в доктрині загального права і англосакській правовій сім'ї, не може бути визнаний джерелом права в Україні. На погляд експерта, це суперечило б нашій правовій традиції і правопониманию. В той же час, можливо, існує необхідність дослідження судової практики з точки зору її прецедентности, тобто здібності породжувати і підтримувати правові позиції, вироблені судами в процесі розгляду суперечок, ВСУ, що зокрема містяться в рішеннях.
Вадим Беляневич також не приховує інтересу до майбутнього Форуму і не сумнівається в його продуктивності зважаючи на запропоновану для дискусій тематику доповідей на сесіях. Адже на порядку денному - проблеми, що мають принциповий характер і багато в чому визначальні тенденції розвитку судоустройственного і процесуального законодавства, судового права в цілому.
"Беручи участь в сесії по проблемах господарського судочинства, я хочу у своїй доповіді освітити деякі проблеми одноманітності правозастосування у світлі останніх новел процесуального законодавства. Зокрема, йдеться про обов'язковість правових позицій ВСУ про застосування норм матеріального права, їх обліку судом першої інстанції при ухваленні рішення. Чи досить внесених до процесуальних кодексів змін для досягнення реального ефекту одноманітності правозастосування, що має вирішальний вплив на гарантованість дотримання принципу рівності усіх перед законом, через який зрештою проявляється принцип справедливості- ділиться своїми очікуваннями експерт. - Не сприяє також одноманітності правозастосування виключення з повноважень ВСУ узагальнення судової практики і видання на його основі роз'яснень застосування норм матеріального і процесуального права у вигляді постанов Пленуму ВСУ. А аналогічні постанови пленумів вищих спеціалізованих судів (у тому числі ВХСУ) носять не обов'язковий, а рекомендаційний характер.
Одним із способів підвищення одноманітності судової практики може бути пропозиція встановити в законодавчому порядку, що судові рішення підлягають відміні за мотивами протиріччя правової позиції, викладеної в рішенні ВСУ. Можна також розглядати питання в ширшому контексті, встановити в якості основи для відміни порушення судовим рішенням єдності судової практики, якщо судове рішення суперечить рішенню ВСУ або правовій позиції, що міститься в постанові пленуму вищого спеціалізованого суду".
