У червні 2004 року ОСОБА 1 звернувся до суду з позовом про відновлення його на роботі, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і про відшкодування моральної шкоди. Позивач мотивував свої вимоги тим, що з 1995 року він працював головним інженером в структурному підрозділі ВАТ "Укрнафта" - Долынской експортно-імпортній базі, після чого, наказом № 1 від 30 квітня 2004 року був звільнений з роботи по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України, у зв'язку з ліквідацією бази.
Відомо, що наказами № 5 від 20 січня 2004 року і № 64 від 31 березня 2004 року Долынская експортно-імпортна база з самостійного структурного підрозділу перейшла в підпорядкування до іншого структурного підрозділу ВАТ "Укрнафта" - нафтогазовидобувного управління "Долыньнафтогаз" (далі - "НГДУ Долыньнафтогаз"). Також в позові відмічено, що оскільки Долынская експортно-імпортна база з самостійної структурної одиниці стала підрозділом НГДУ "Долыньнафтогаз", до останнього перейшла уся сукупність прав і обов'язків як до правонаступника. Таким чином, відбулася реорганізація підприємства, а не повна ліквідація. Виходячи з цього, звільнення, на думку позивача, є незаконним. Зокрема, не була врахована ситуація, при якій ОСОБА 1 має двох утриманців, один з них - інвалід з дитинства - II групи. Крім того, позивачеві не запропонована інша робота, а звільнення було здійснене без узгодження з профспілковим комітетом.
Змінивши позовні вимоги, ОСОБА 1 просив суд визнати його звільнення незаконним, відновити на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 163197 грн. 75 коп. за час вимушеного прогулу, 6930 грн. допомоги працівникам, які виховують дитину-інваліда (передбаченою колективним договором), винагорода до дня працівників нафтової промисловості в сумі 3900 грн., а також 6 тис. грн. моральної шкоди.
Долынский районний суд Івано-Франківської області (від 21 липня 2008 року) прийняв рішення задовольнити позов частково:
- визнав незаконним звільнення позивача і ухвалив відновити його на роботі на посаді головного інженера Долынськой експортно-імпортної бази ВАТ "Укрнафта";
- стягнув з ВАТ "Укрнафта" в користь ОСОБА 1 162756 грн. 41 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди і 200 грн. витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Долынского районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2008 року з ВАТ "Укрнафта" на користь позивача стягнуто 6930 грн. передбаченої колективним договором допомоги як працівникові, який виховує дитину - інваліда з дитинства, і 3900 грн. винагороди до дня працівників нафтової промисловості.
Пізніше, Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2008 роки вищезгадані рішення Долынского районного суду Івано-Франківської області скасовані, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ від 22 лютого 2012 року касаційна скарга позивача задоволена, рішення апеляційного суду скасоване і залишені в силі рішення суду першої інстанції.
ПАО "Укрнафта" у своїй заяві про перегляд постанови Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ від 22 лютого 2012 року посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права - п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України, зокрема, при визначенні і застосуванні понять "ліквідація" і "реорганізація" підприємства, установи, організації, як підстави для розірвання трудового договору з працівником.
У обгрунтуванні своєї заяви ПАО "Укрнафта" надала постанови Верховного Суду України від 19 червня 2007 року, від 21 квітня 2010 року, від 19 травня 2008 року, від 7 лютого 2007 року, від 22 вересня 2010 року, від 3 березня 2004 року, від 12 квітня 2010 року і постанова Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних і карних справ від 29 червня 2011 року, в яких, на думку заявника, по іншому застосована відмічена правова норма, що спричинив прийняття різний за змістом судовий рішення.
Перевіривши матеріали справи і приведені в заяві ПАО "Укрнафта" аргументи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважаєщо заява не підлягає задоволенню, враховуючи, що обставини, які стали основою для перегляду справи, не підтвердилися.
Виходячи з Рішення Верховного Суду, основою для розірвання з працівником трудового договору, у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України, являється ліквідація або реорганізація саме підприємства, установи, організаціїяк юридичної особи.
Ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи із створенням або без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особиа свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційною) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації або реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути основою для звільнення працівників цього структурного підрозділу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, лише на основі скорочення чисельності чи штату працівниківу зв'язку з такими змінами за умови дотриманні власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49 2 КЗпП України.
Встановивши у справі факт внутрішньої реорганізації юридичної особи - ВАТ "Укрнафта" (шляхом впровадження змін в організаційній структурі підприємства)а не її ліквідаціїВерховний Суд дійшов висновку про незаконність звільнення працівника структурного підрозділу підприємства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ України у зв'язку з ліквідацією цього структурного підрозділу при недоведеності власником факту скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами в структурі підприємства і факту дотримання власником вимог ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 49 2 КЗоТ України при звільненні працівника.
